Справа № 22ц - 713/07 Головуючий у 1 інстанції Сеник Р.П.
Категорія №16 Доповідач Сівчук Є.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 р. місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Мудренко Л.І., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю представників позивача Боровця М.А., Будневського Г.М.
відповідача ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення плати за користування теплопостачанням та підігрівом води в сумі 6415 грн. 06 коп. за апеляційною скаргою позивача Підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» на рішення Володимир-Волинського міського суду від 27 червня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Підприємство теплових мереж м.Вол.-Волинський звернулось з позовом до ОСОБА_1. про стягнення оплати за користування теплопостачанням та підігрівом води.
З позовної заяви вбачається, що відповідач тривалий час не сплачує коштів за надані послуги і станом на 1 лютого 2007 р. утворилась заборгованість в сумі 6415 грн. 06 коп. згідно приєднаних розрахунків.
Просить стягнути зазначену заборгованість.
Рішенням Вол.-Волинського міського суду від 27 червня 2007 р. в задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з рішенням зазначає, що воно необгрунтоване та незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування.
2
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог в зв'язку з відсутністю письмового договору між підприємством теплових мереж та ним. Просить рішення суду залишити в силі.
Заслухавши представників позивача Боровця М.А., Будневського Г.М., які апеляційну скаргу підтримали, відповідача ОСОБА_1., який скаргу заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового Про задовольнення позову із слідучих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачОСОБА_1. є власником квартири НОМЕР_1 загальною площею 60,6 кв.метри в будинку АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24 січня 1995 р. (а.с.49-52).
Протягом багатьох років відповідач не сплачує за надані послуги по теплопостачанню та підігріву води, в зв'язку з цим станом на 1 лютого 2007 р. утворилась заборгованість по оплаті в сумі 6415 грн. 06 коп., що стверджується приєднаними розрахунками, (а.с.5, 20, 30, 56).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції покликався на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а оскільки між сторонами не укладений письмовий договір, тому в позові відмовлено.
Проте такий висновок суду передчасний і не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20, та п.3 частини 2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, обов'язок по укладенню договору покладений як на виконавця так і споживача.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1. ухилявся від оплати за надані послуги так і від заключения договору, на попередження не реагував.
Не заключив такого договору і після направлення йому позивачем заповнених двох примірників договору (а.с.47-48).
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Судом встановлено, що підприємство теплових мереж протягом всього періоду надавало послуги по теплопостачанню та підігріву води в квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу. Останній приймав їх і користувався ними, будь-яких претензій щодо ненадання або неналежного надання цих послуг не заявляв. Дана обставина колегією суддів розцінюється, що між сторонами був укладений усний договір по наданню послуг.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20, п.1, 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.
3
Плата та її розмір нараховуються щомісячно відповідно до затверджених цін (тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (а.с.7-18).
Претензії з приводу встановлених тарифів на послуга відповідач не заявляв.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не визнавав позову взагалі, з заявою про застосування строку позовної давності не звертався. При таких обставинах, колегія суддів вважає, що позовну давність слід не застосовувати, а стягнути з ОСОБА_1. заборгованість по несплаті послуг за весь період, яка утворилась станом на 1 лютого 2007 р. в сумі 6415 грн. 06 коп. та судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.19, 20, 21, 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.267, 638, 639 ЦК України, на підставі ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача Підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»-задовольнити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 червня 2007 р. скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» 6415 (шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 06 коп. заборгованості по оплаті за користування теплопостачанням та підігрівом води, 92 грн. 22 коп. судових витрат та в доход держави 64 грн. 45 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.