РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 вересня 2007 року       справа №2-1613/2007                              м.  Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                               Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі                               Тимовській Н.В.,

з участю позивача                       ОСОБА_1

представника позивачки            ОСОБА_2

відповідача                                   ОСОБА_3

третьої особи                                ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5,  треті особи Нововолинське відділення громадянства і міграції і реєстрації фізичних осіб,  ОСОБА_4 про визнання незаконною реєстрацію постійного місця проживання,  зняття з реєстрації та виселення з квартири без надання іншого житла, -

встановив:

 28 серпня 2007 року ОСОБА_1  звернулася в суд в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_3 про визнання незаконною реєстрацію постійного місця проживання,  зняття з реєстрації та виселення з квартири без надання іншого житла,  мотивуючи вимоги тим,  що її дочка ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  являється співвласницею житлової квартири АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 20 червня 2003 року разом з її батьком ОСОБА_4. Квартира знаходиться в їх спільній частковій власності,  арифметичний розмір часток кожного становить по Уг частині. Позивачці стало відомо,  що співвласник квартири ОСОБА_4 дозволив проживання з реєстрацією постійного місця проживання відповідачці,  яке було зареєстроване 20 травня 2005 року. Вселення та реєстрація постійного місця проживання відповідачки відбулося без її згоди,  як законного представника своєї неповнолітньої дочки. Вважає,  що оскільки спірна квартира перебуває у спільній частковій власності,  і частка кожного із співвласників не виділена в натурі,  то володіння,  користування і розпорядження квартирою повинні здійснюватись за спільною згодою співвласників. Визначення арифметичного розміру часток кожного із співвласників не являється поділом квартири в натурі. А тому вселення в спірну квартиру відповідачки з реєстрацією  постійного  місця  проживання  без  згоди  іншого співвласника

ОСОБА_5 в особі її законного представника є незаконним.  Відповідачка користується власністю дочки позивачки поза її волею,  не оплачує проживання,  чим порушує її права власника. Відповідачка ніколи не була членом сім'ї її дочки,  з нею не укладався договір найму квартири. На вимогу позивача про виселення з спірної квартири та зняття з реєстрації відповідачка не виконує,  продовжує користуватися житлом,  тому позивачка змушена звернутися за захистом до суду.

Позивач та її представник в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному об'ємі,  про що подала письмову заяву.

Третя особа ОСОБА_4 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному об'ємі.

Представник ВГІРФО в попереднє судове засідання не з'явився,  по невідомій суду причині,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  подав суду заяву,  в якій не заперечує щодо задоволення позову.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4  ст.  130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст.  174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено,  що вселення та реєстрація постійного місця проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 відбулося без згоди іншого співвласника неповнолітньої ОСОБА_5,  законним представником якої є її мати ОСОБА_1

Приватна власність громадян охороняється законом і її захист здійснюється судом.

Відповідно до  ст. 13 Закону України "Про власність",  об'єктами права приватної власності є жилі будинки,  квартири а також інше майно,  набуте з передбачених законом підстав.

Предметом спору розглядуваної справи є питання захисту права приватної власності позивачів на житло,  яке вирішується судом в межах цивільно-правових відносин.

Згідно п.2  ст. 48 Закону України "Про власність",  який введений в дію з 15.04.1991 року,  власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав,  хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Таким чином,  визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону,  не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись  ст.  ст.  130,  174,  212,  213,  214,  215 ЦПК України,   ст. 48 Закону України "Про власність",   ст.  ст.  319,  321 ЦК України,  суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Зобов'язати Нововолинське відділення громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб зняти з реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляції до апеляційного суду у Волинській області протягом 20 днів після подачі заяви про оскарження рішення суду,  яка подається протягом 10 днів після його проголошення.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.