Справа №2-1519
РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2007р. м. Житомир
Королівський районний суд міста Житомира в складі:
судді Котік Т.С.
секретаря Рудницької С.М., Котелянець Т.М.
прокурора Кузьменко Л. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та визнання права власності,
Встановив:
Прокурор Корольовського району м. Житомира звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1з вимогами про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання за ОСОБА_1права власності на 1/2 частини квартириАДРЕСА_1
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на час смерті свого чоловіка ОСОБА_4та після його смерті до січня 2005 року проживала в квартиріАДРЕСА_1, а отже прийняла спадщину.
Так само, прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 після смерті своєї дочкиОСОБА_5 також проживала у вказаній квартирі та фактично прийняла спадщину.
У зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1видане лише на ім'я ОСОБА_2, прокурор просить визнати його частково недійсним та визнати за ОСОБА_1. право власності на 1/2 частини вказаної квартири.
В судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1 вимоги позову підтримали в повному об'ємі. Зокрема, ОСОБА_1 пояснила, що ніколи не мала наміру передавати квартиру по вул. В.Бердичівській, своєму онуку - ОСОБА_2, оскільки йому та онучці була залишена квартира по АДРЕСА_2Будь-яких документів щодо відмови від вказаної квартири не писала, а тому хоче щоб її повернули квартиру по вул. В.Бердичівській для проживання.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник, в судовому засіданні вимоги позову не визнали та пояснили, що ОСОБА_1 самостійно відмовилася від спадщини як після смерті свого чоловіка так і після смерті дочки. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 добровільно перейшла проживати до його сестри ОСОБА_3, оскільки хворіла та потребувала догляду.
Відповідачка ОСОБА_3 також вважає позовні вимоги безпідставними та вказує, що ОСОБА_1, яка приходиться їй бабушкою, добровільно перейшла до неї проживати, оскільки погано себе почувала та потребувала догляду в січні 2005 року. Причинами з яких, позивачка на даний час підняла питання про те, що нічого не підписувала та їй не має де жити, пояснює віком позивачки. Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
ОСОБА_4на сім'ю із двох чоловік /він та дружина ОСОБА_1/ було надано квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати площею 16,74 КВ.М., що стверджується контрольним талоном до ордера №58 серії 01 від 09.08.1973 року. Відповідно до змісту поквартирної картки, яка видана ЖБК «Космос», ОСОБА_1 разом з чоловіком зареєструвалися у вказаному жилому приміщенні 27.09.1973 року та в грудні 1990 року повністю сплатили пайовий внесок за вказану квартиру до ЖБК «Космос» . З 05.05.2001 року в квартирі зареєстрований і ОСОБА_2
Зі змісту заповіту від 12.11.1992 року ОСОБА_4 заповів квартиру АДРЕСА_1 своїй дочціОСОБА_5 /а.с. 78 справи №2-3858/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить зміст свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.
2
Після смерті ОСОБА_4відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1
Як вбачається з спадкової справи № 395, яка заведена Першою житомирською державною нотаріальною конторою 03.12.1993 року, заяву про прийняття спадщини подалаОСОБА_5 Окрім того, в заяві було повідомленоОСОБА_5, що окрім неї, спадкоємцями є ще ОСОБА_1, яка є непрацездатний! спадкоємцем. /а.с. 54 справи №2-3858/.
Відповідно до змісту заяви від 06.12.1993 року, яка подано до нотаріальної контори, ОСОБА_1, відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка.
Заперечення ОСОБА_1 з приводу того, що вона не писала ніяких заяв та не відмовлялася від спадщини після смерті чоловіка, суд вважає безпідставними та такими, що спростовані зібраними по справі доказами.
Як вбачається зі змісту штампа, який поставлений на заяві від 06.12.1993 року нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори, особу заявника 1916 року народження встановлено та справжність підпису перевірено, а отже, державний нотаріус перевірив особу, яка написала заяву та засвідчив справжність підписуОСОБА_1., яка дійсно, відповідно до змісту паспорта НОМЕР_2, народилася 1916 року.
Окрім того, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 14.06.2007 року, рукописний текст заяви від 06.12.1993 року, виконаний саме ОСОБА_1, а поставлений підпис, виконаний ймовірно також ОСОБА_6
Вище викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 добровільно відмовилася від спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, та відповідно до ст. 553 ЦПК України наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
В послідуючому, ІНФОРМАЦІЯ_2,ОСОБА_5 померла, що стверджується змістом свідоцтва про смерть СеріїНОМЕР_3від 26.12.1998 року.
Після смертіОСОБА_5 спадщину на квартиру АДРЕСА_1 прийняв ОСОБА_2., що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.10.1999 року.
ОСОБА_1, після смерті своєї дочкиОСОБА_5, в нотаріальну контору про прийняття спадщини у встановленому законом порядку та у визначені строки не зверталася. Натомість під час оформлення спадщини ОСОБА_2., ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву, яка датована 24.09.1999 роком, в якій повідомила, що вона знає про відкриття спадщини після смерті своєї дочкиОСОБА_5, вона свідомо пропустила шестимісячний строк звернення для прийняття спадщини та не буде звертатися до суду за продовженням цього строку, оскільки на спадщину не претендує.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила той факт, що не подавала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дочки, оскільки вважає, що квартира належить їй. Так само вказує на те, що ніяких заяв ніколи не писала і від квартири не відмовлялася. Єдиною підставою визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.10.1999 року, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, оскільки на час смертіОСОБА_5 та після її смерті проживала в квартиріАДРЕСА_1, а отже прийняла спадщину.
Вказане твердження суд вважає безпідставним, оскільки на час оформлення права на спадщину, ОСОБА_1 не вчинила жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини відповідно до ст.549 ЦПК України. Подана нею заява від 24.09.1999 року, про те, що вона не претендує на спадщину і була підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом лише ОСОБА_2 Доказів того, що вказана заява підписана не позивачкою ОСОБА_1, не надано та не встановлено судом. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 14.06.2007 року, експертом не вирішене питання про те, ким виконаний підпис на заяві від 24.09.1999 року, оскільки в процесі порівняльного дослідження були встановлені як ознаки, що співпадають, так і ознаки, що розрізняються, однак сукупність одних і інших недостатня для якогось певного висновку. Окрім того, експерт вказує в описовій частині на те, що недостатня кількість співпадаючих ознак для створення індивідуальної сукупності, може пояснюватися різницею у часі виконання досліджуємого підпису та вільних зразків підпису ОСОБА_1 Дійсно, при призначенні експертизи, в розпорядження експерта направлені експертні зразки, які відібрані у ОСОБА_1 25.05.2007 року та вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1, які виконані нею в 2006-2007 роках, тобто після тривалого проміжку часу між виконаними підписами на заявах від 06.12.1993 року та від 24.09.1999 року.
3
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 добровільно відмовилася від оформлення спадщини, оскільки справжність підпису заявника на заяві від 24.09.1999 року перевірено державним нотаріусом та особу заявника, що подавав заяву також встановлено державним нотаріусом.
У суду відсутні будь-які докази того, що нотаріус діяв недобросовісно та його дії суперечать ст.43 Закону України «Про нотаріат» та п.110 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в МЮУ 07.07.1994 року за №152/361 та яка діяла на час подачі заяви ОСОБА_1
На даний час, квартираАДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки відповідно до договору дарування від 28.12.2004 року, ОСОБА_2. подарував ОСОБА_3 1/2 частину квартири, хоча фактично в квартирі зареєстрований та проживає лише ОСОБА_2.
Твердження прокурора в тій частині, що ОСОБА_1не має де проживати не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується самою позивачкою ОСОБА_1, вона добровільно перейшла проживати до своєї онуки ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_2, оскільки хворіла та потребувала стороннього догляду. З цією метою, 23.02.2005 року, виписалася з квартири АДРЕСА_1, прописалася в квартиріАДРЕСА_2 13.08.2005 року.
Зі слів самої ОСОБА_1, вона продовжує проживати разом з онукою, однак на даний час хоче проживати одна в квартирі АДРЕСА_1, оскільки не потребує сторонньої допомоги.
Судові витрати відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави, враховуючи вік позивачки та її матеріальне становище.
Керуючись ст. ст. 524,525,548, 553 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 10,60, 208,209,212 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Відмовити прокурору Корольовського району м. Житомира, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та визнання права власності за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.