УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 37088/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М.,

Глушка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2011 року в адміністративній справі №2а-1989/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про призначення та перерахунок виплат, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - управління) в якому просить поновити термін звернення до адміністративного суду; визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та підвищення 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірними; стягнути з відповідача невиплачену заборгованість, за період з 01.07.2007 року по 01.04.2011 року, в сумі 7598 грн. 70 коп. зобов»язати управління і надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії за віком згідно із ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою від 29.03.2011 року адміністративний позов частині вимог з 01.07.2007 року по 28.09.2010 року залишено без розгляду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2011 року заявлений позов задоволено частково. Визнано дії управління щодо нездійснення нарахування та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними.

Зобов»язано управління провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28.09.2010 року по 06.04.2011 року включно, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 160, 183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2011 року у справі №2а-0910/1989/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

І.В. Глушко