Черкаський районний суд Черкаської області 20.04.2012 12:03:21

Дата документу 20.04.2012

Справа № 1-113/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Іваненка І. В.

судді Василенка В. В.

народних засідателів Дяглюк В. І., Грицик Г. Г., Коваль С. П.

при секретарі Заруба Н. М.

за участю прокурора Кривенко Є. П.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шпола Черкаської області, українця, громадянина України, не працює, не одруженого, освіта середня, проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого у вчиненні злочинів, передбачених п. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Шпола Черкаської області, українця, громадянина України, не працює, не одруженого, освіта середня, проживає у АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених п. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 18 листопада 2010 року близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_5, 1991 р.н., маючи умисел, направлений на умисне вбивство гр. ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, а також автомобілем VolksWagen Passat, д.н. НОМЕР_1, який використовувався в якості таксі, зупинили вищевказаний автомобіль на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу. Після цього вони сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміла. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_4, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області живота, в той час як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Таким чином, своїми спільними умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя та шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки, поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Однак свій злочинний намір, направлений на вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не змогли довести до кінця з причин, що від них не залежали, оскільки ОСОБА_3 активно чинив опір та, відчинивши водійські двері автомобіля, вискочив з нього.

Він же, продовжуючи свої злочинні дії, 18 листопада 2010 року близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою та разом з ОСОБА_5, 1991 р.н., маючи умисел, направлений на заволодіння автомобілем Passat», д.н. НОМЕР_1, який використовувався в якості таксі та належав ОСОБА_3, зупинили вищевказаний автомобіль на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу, після чого сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміли. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_5, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області живота, в той час, як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Таким чином, своїми спільними умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки, поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. ОСОБА_3 активно чинив опір та, відчинивши водійські двері автомобіля, вискочив з нього. Після чого ОСОБА_4 також залишив автомобіль і зник у напрямку міста Сміла, а ОСОБА_5, заволодівши автомобілем, з місця скоєння злочину зник, чим була завдана потерпілому значна матеріальна шкода, яка згідно з висновком судово-автотоварознавчої експертизи № 49 від 24.12.2010 р. становить 45110,91 грн.

Він же, 18 листопада 2010 року, близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_3, під час вчинення разом та за попередньою змовою з ОСОБА_5 замаху на вбивство та злочину щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого, діючи разом та за попередньою змовою з ОСОБА_5, умисно, з корисливих мотивів вчинив розбійний напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого. Вони зупинили автомобіль таксі потерпілого на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу, після чого сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміли. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_4, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області, живота, в той час як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав його до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Це виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки, поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Після цього ОСОБА_5 з місця скоєння злочину втік, а ОСОБА_5 умисно, з корисливих спонукань заволодів майном, яке знаходилось в автомобілі Passat», д.н. НОМЕР_1, а саме: сонцезахисними окулярами вартістю 150 гривень; окулярами вартістю 80 гривень; мобільним телефоном «Моторола»вартістю 150 гривень; гаманцем вартістю 150 гривень, а всього заволодів чужим майном на загальну суму 530 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму та з місця скоєння злочину зник.

ОСОБА_5 18 листопада 2010 року, близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_4, 1990 р. н., маючи умисел, направлений на умисне вбивство гр. ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, а також автомобілем n Passat», д.н. НОМЕР_1, який використовувався в якості таксі, зупинили вищевказаний автомобіль на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу, після чого сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміли. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_4, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області живота, в той час як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав його до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Таким чином, своїми спільними умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Однак свій злочинний намір, направлений на вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не змогли довести до кінця з причин, що від них не залежали, оскільки ОСОБА_3 активно чинив опір та, відчинивши водійські двері автомобіля, вискочив з нього.

Він же, продовжуючи свої злочинні дії, 18 листопада 2010 року, близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою та разом з ОСОБА_4, 1990 р.н., маючи умисел, направлений на заволодіння автомобілем n Passat», д.н. НОМЕР_1, який використовувався в якості таксі та належав ОСОБА_3, зупинили вищевказаний автомобіль на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу, після чого сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміли. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_4, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області живота, в той час як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав його до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Таким чином, своїми спільними умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. ОСОБА_3 активно чинив опір та, відчинивши водійські двері автомобіля, вискочив з нього. Після чого ОСОБА_4 також залишив автомобіль і втік у напрямку міста Сміла, а ОСОБА_5, заволодівши автомобілем, з місця скоєння злочину зник, чим була завдана потерпілому значна матеріальна шкода, яка згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 49 від 24.12.2010 р. становить 45110,91 грн.

Він же, 18 листопада 2010 року, близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_3, під час вчинення разом та за попередньою змовою з ОСОБА_4 замаху на вбивство та злочину щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого, умисно, з корисливих мотивів, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_4, вчинив розбійний напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого. Вони зупинили автомобіль таксі потерпілого на перехресті вул. Вернигори та Смілянської в м. Черкаси та попросили ОСОБА_3 відвезти їх у м. Смілу, після чого сіли в автомобіль та поїхали у напрямку м. Сміли. Проїхавши бар «Журавель»та знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, ОСОБА_4, який сидів на передньому пасажирському сидінні, схопив лівою рукою водія за плече, а правою рукою ножем почав наносити йому тілесні ушкодження в область обличчя, шиї, поясничної області живота, в той час як ОСОБА_5, який сидів позаду водія, утримував його за шию та притискав його до сидіння з метою не дати тому можливості чинити опір, а також викруткою наніс удари в область лівого передпліччя ОСОБА_3 Це виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у вигляді рани живота, що проникає в черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м'язових гілок загальної сонної артерії, лівого передпліччя з пересіченням м'язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки, поперекової ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1518 від 08.12.2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Після цього ОСОБА_5 з місця скоєння злочину втік, а ОСОБА_5 умисно, з корисливих спонукань заволодів майном, яке знаходилось в автомобілі n Passat», д.н. НОМЕР_1, а саме: сонцезахисними окулярами вартістю 150 гривень; окулярами вартістю 80 гривень; мобільним телефоном «Моторола»вартістю 150 гривень; гаманцем вартістю 150 гривень, а всього заволодів чужим майном на загальну суму 530 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму та з місця скоєння злочину зник.

Він же, продовжуючи свої злочинні дії, 18 листопада 2010 року, близько 4.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на 57 кілометрі автодороги Золотоноша-Сміла, після вчинення разом з ОСОБА_4 замаху на вбивство, розбою та злочину щодо заволодіння транспортним засобом потерпілого, умисно викрав з автомобіля olksWagen Passat», д.н. НОМЕР_1, офіційні документи, що належали ОСОБА_3, а саме: тимчасовий технічний паспорт на автомобіль «Ауді-80», д.н. НОМЕР_2; тимчасовий технічний паспорт на автомобіль ksWagen Passat», д.н. НОМЕР_1; технічний паспорт на автомобіль «Фольскваген-Пасат», д.н. НОМЕР_1; талон до посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3; ліцензійну картку на пасажирські перевезення, ліцензію на пасажирські перевезення, водійські права на ім'я ОСОБА_3, талон-страхування і талон проходження технічного огляду на автомобіль en Passat», д.н. НОМЕР_1.

Під час досудового слідства обоє підсудних, будучи допитаними у якості підозрюваних, повністю підтверджували обставини вчинення злочину, розкаювалися у вчиненому, давали детальні, логічні та послідовні покази з приводу події злочину та пояснювали його мотиви, написали явки з повинною. ОСОБА_4 також підтвердив свої покази й під час допиту у якості обвинуваченого, а ОСОБА_5, визнавши свою вину частково, відмовився давати покази (Т-1, а.с. 62, 63, 187, 194).

Зокрема, обоє підсудних на досудовому слідстві показували, що вони є товаришами і проживають у м. Шпола Черкаської області. Разом вони вирішили викрасти автомобіль марки ВАЗ-2106, який потім хотіли продати на деталі. Вирішили викрасти саме таку марку автомобіля, оскільки ОСОБА_5 мав схожий автомобіль і знав, як його можна відімкнути без ключа. Або ж вони вирішили заволодіти транспортним засобом таксі, оскільки в таксистів мають бути й грошові кошти. Вони вирішили здійснити вбивство водія таксі, труп якого на автомобілі відвезти до с. Васильків Шполянського району Черкаської області та викинути у кар'єр з метою приховування слідів злочину. На виконання задуманого 17.11.2010 року ОСОБА_5 здав золоту каблучку, яка належить бабусі ОСОБА_4, до ломбарду, який знаходиться по вул. Леніна в м. Шпола Черкаської області, за що отримав грошові кошти в сумі 600 грн. На отримані грошові кошти вони, зайшовши до магазину, який знаходиться біля ринку в м. Шпола Черкаської області, придбали дві викрутки, розвідний ключ та ніж «Бабочку», щоб за допомогою цих предметів відімкнути автомобіль, яким вони мали намір заволодіти в м. Черкаси. Далі вони пішли на автостанцію в м. Шпола Черкаської області, сіли в громадський транспорт та поїхали до м. Черкаси. 17.11.2010 року близько 18.00 години вони приїхали до залізничного вокзалу в м. Черкаси, звідки ОСОБА_4 зателефонував своїй двоюрідній сестрі ОСОБА_6, яка проживає за адресою АДРЕСА_3, та домовилися, що вони приїдуть до неї в гості. Коли вони підійшли до будинку сестри, ОСОБА_5 помітив неподалік від будинку автомобіль ВАЗ-2106 білого кольору, й вони разом вирішили цієї ж ночі заволодіти вказаним транспортним засобом. Знаходячись у квартирі, вони розпивали спиртні напої разом із сестрою, її рідним братом та їхніми батьками. Потім 18.11.2010 року близько 01 години 15 хвилин ОСОБА_5 вийшовши на вулицю покурити, підійшов до автомобіля ВАЗ-2106 і помітив мигаючий сигнал, який вказував на те, що цей автомобіль оснащений сигналізацією. Тоді він зателефонував ОСОБА_4 і попросив, щоб він вийшов поговорити. Після спілкування, вони вирішили не брати цей автомобіль та повернулися назад до квартири, де продовжували розпивати спиртні напої. 18.11.2010 року близько 02-00 години ночі, вони, залишивши свої паспорти громадян України у квартирі, вирішили прогулятися. Коли вони вийшли з вказаної квартири, то пішли по вул. 30-річчя Перемоги в бік вул. Смілянської. Дорогою вони намагалися зупинити таксі. В цей час вони домовилися про те, що ОСОБА_4 сяде на переднє сидіння автомобіля таксі та по дорозі до м. Сміла за допомогою придбаного заздалегідь ножа вони здійснять вбивство таксиста. Після чого автомобіль, яким вдасться заволодіти, вони домовилися здати на деталі або розібрати самим. Так вони дійшли до вул. Смілянської в м. Черкаси, але зупинити таксі їм не вдавалося. Тоді вони вирішили йти до залізничного вокзалу, де на перехресті вул. Смілянської та вул. Вернигори в м. Черкаси в торговому кіоску придбали каву. Коли вони пили каву, повз них проїхав автомобіль таксі «Деу Ланос», але цей автомобіль на вимогу не зупинився. За ним проїжджав інший автомобіль таксі, а саме Passat»білого кольору. ОСОБА_4 махнув рукою, автомобіль розвернувся та під'їхав до них. Вони запитали про те, чи відвезе їх таксист до м. Сміла Черкаської області, на що таксист погодився і сказав, що поїздка буде коштувати 300 грн. Вони домовилися, що відразу заплатять 100 грн., а після приїзду до місця призначення додадуть ще 200 грн. Порозуміння було досягнуте, і ОСОБА_5 сів на заднє сидіння автомобіля, а ОСОБА_5 сів на переднє пасажирське сидіння поруч з водієм. Вони заздалегідь домовилися, що будуть вчиняти вбивство відразу, як тільки автомобіль буде біля Смілянського кільця, оскільки тоді автомобіль буде рухатися із невеликою швидкістю. Коли вони їхали в автомобілі, між собою не спілкувалися. Проте, коли вони проїхали Смілянське кільце, ОСОБА_4 кивнув ОСОБА_5 головою, чим дав зрозуміти, що настав час розпочинати виконувати свій намір, а саме вбивство водія таксі. Тоді ОСОБА_4 швидко схопив лівою рукою водія таксі за шию, а правою рукою, тримаючи ножа, почав наносити водієві удари в область шиї, а ОСОБА_5 тим часом намагався тримати таксиста, також завдаючи йому ударів викруткою. Про те, скільки ударів вони завдали водієві, вони точно не знають. Відразу після отримання ударів водій таксі почав чинити опір, боротися, потім пригальмував і, відчинивши дверцята автомобіля, випав із автомобіля. За ним зі своєї сторони з автомобіля вискочив ОСОБА_4 й втік. В цей час на зустріч зі сторони м. Сміла рухався інший автомобіль таксі, який зупинився, і водій побіг до пораненого водія. ОСОБА_5 бачив, що ОСОБА_4 побіг в напрямку річки до очерету. Сам ОСОБА_5 в цей час швидко перескочив через сидіння, сів за кермо і поїхав у напрямку м. Сміла Черкаської області, а далі в напрямку м. Городище Черкаської області. Коли він зрозумів, що їде в протилежний бік від потрібного місця, то звернув на ґрунтову дорогу в ліс. Проїхавши ліс, він виїхав на трасу й на великій швидкості поїхав до м. Шпола Черкаської області. По дорозі він заправився на АЗС,, що при виїзді із м. Шпола Черкаської області, та поїхав до с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, де на краю села, на галявині дістав із багажного відділення автомобіля Passat»лопату, якою викопав яму глибиною близько 30 см. До ями він помістив всі документи, які знаходилися у вказаному автомобілі, чорні окуляри, після чого яму закидав землею. Неподалік від вказаного місця в рослинних насадженнях ОСОБА_5 заховав лічильник, стаціонарну та переносну радіостанції, шашки таксі, після чого 18.11.2010 року близько 08.00 години на автомобілі olksWagen Passat»він поїхав до с. Водяне Шполянського району Черкаської області, де в магазині придбав пляшку води та близько 09.00 години повернувся до м. Шпола Черкаської області. Коли він приїхав до м. Шпола Черкаської області, то поїхав до свого товариша ОСОБА_7, якому розповів, що 18.11.2010 року разом із ОСОБА_4 вони придбали автомобіль Passat»білого кольору за 1000 доларів США без документів й запропонував ОСОБА_7 покататися на автомобілі та разом поїхати кудись відпочити. ОСОБА_7. запитав у ОСОБА_5 про те, де знаходиться ОСОБА_4, на що ОСОБА_5 відповів, що він пішов додому відпочивати. Щодо придбання автомобіля, ОСОБА_5 сказав, що 18.11.2010 року на світанку продавці пригнали автомобільPassat», д/н «НОМЕР_1», білого кольору до м. Шпола Черкаської області, де він з ОСОБА_4 його й придбали. Тоді ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на цьому автомобілі поїхали в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області до «Дитячого кафе», де ОСОБА_5 дав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 40 грн. та сказав, щоб у кафе той придбав продукти харчування на власний розсуд. Після придбання продуктів харчування вони сіли до вказаного автомобіля та поїхали до ставка, який знаходиться за с. Лебедин, де поїли й повернулися до м. Шпола. Потім вони залишили автомобіль біля під'їзду будинку, а самі викликали таксі, на якому поїхали до магазину «Гостинний двір», що в центрі м. Шпола, та пішли по магазинах. Після цього вони пішли додому до ОСОБА_7, де лягли спати. 18.11.2010 року близько 16.00 години ОСОБА_5 прокинувся, та в ході розмови із ОСОБА_7 вони домовилися, що він буде чекати ОСОБА_5 дома, а він тим часом поїде й забере свою дівчину на ім'я ОСОБА_8, після чого приїде й забере його, та всі разом вони поїдуть кататися на автомобілі. В цей час вони намагалися поспілкуватися із ОСОБА_4, але його телефон був вимкнений. Тоді вони вирішили зайти на інтернет-сторінку ОСОБА_4, оскільки він з'явився в соціальний інтернет-мережі «В контакті». Там вони почали з ним листуватися, але ніяких відомостей він про себе не говорив, а лише написав, що обговорять все при зустрічі. 18.11.2010 року близько 21.20 години ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_7 з двома дівчатами на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та всі разом вони поїхали кататися. Вони поїхали до с. В'язівок Городищенського району Черкаської області, де каталися вулицями села, ніде не зупиняючись. Потім всі разом поїхали до м. Городище Черкаської області, де зупинилися на залізничному вокзалі та зайшли до розважального закладу, який не мав назви. В цьому розважальному закладі вони нічого не придбали та знову повернулися до м. Шпола Черкаської області. В м. Шпола спочатку ОСОБА_5 відвіз додому ОСОБА_9, потім відвіз додому ОСОБА_7, а потім відвіз додому ОСОБА_8. Після цього він поїхав до своєї матері ОСОБА_10, яка проживає за адресою АДРЕСА_4, де в гаражі залишив вогнегасник, домкрат, запасне колесо до автомобіля, набір інструментів, ковдру, миючий засіб та герметик, які знаходилися у багажному відділенні автомобіля gen Passat». Після цього він ліг спати в салоні автомобіля, оскільки його мати вже спала, і він не хотів її турбувати. Наступного дня 19.11.2010 року автомобіль протягом дня знаходився біля домоволодіння його матері, а він тим часом знаходився в м. Шпола у своїх справах. 19.11.2010 року близько 16.00 години він повернувся додому до матері, й близько 16.30 години зателефонував до ОСОБА_7, запитавши, чи може він приїхати до нього додому покупатися, на що той дав згоду. Близько 17.00 години він приїхав до ОСОБА_7, покупався, та сказав йому, що їде до своєї дівчини ОСОБА_8. Поїхавши, він 19.11.2010 року близько 18.00 години знову зателефонував до ОСОБА_7 на мобільний телефон та сказав, щоб він готувався, оскільки близько 19.00 години вони заїдуть до нього, і всі разом поїдуть кататися на автомобілі en Passat», д/н «НОМЕР_1». 19.11.2010 року близько 19.20 години ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_7 на вказаному автомобілі разом із дівчатами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і вони всі разом поїхали кататися. Спочатку поїхали до с. Мар'янівка Шполянського району Черкаської області, де під'їхали до магазину, в якому придбали слабоалкогольний напій «Ягуар»на всіх присутніх по одній пляшці. Після цього вони поїхали кататися в с. Матусів, с.Лозоватка, с. Топильне Шполянського району Черкаської області. Далі вони повернулися до м. Шпола Черкаської області. Коли вони заїхали в м. Шпола 19.11.2010 року близько 22.00 години та доїхали до пам'ятника у вигляді танка, ОСОБА_5 побачив, що в бік автомобіля Passat», в якому всі знаходилися, біжить працівник міліції зі зброєю в руках. Він злякався та почав набирати швидкість й тікати по дорозі в напрямку с. Лозоватка Шполянського району Черкаської області. Потім він побачив, що за ними їде кілька автомобілів, після чого пролунали постріли. Він зрозумів, що автомобіль olksWagen Passat»пошкоджений, й зупинився на відстані близько трьох кілометрів від м. Шпола в напрямку с. Лозоватка. Потім до них підійшли працівники міліції і всіх разом доставили до приміщення Шполянського РВ УМВС.

ОСОБА_4 також давав покази, які є аналогічними за змістом показам ОСОБА_5, додаючи, що після того, як він залишив автомобіль таксі, він пішов пішки по очерету в напрямку м. Сміла, де в очереті викинув ножа. Потім він прийшов на автовокзал у м. Сміла, звідки зателефонував до свого двоюрідного брата ОСОБА_11, й, викликавши таксі, поїхав до нього у гості, де був до ранку 20 листопада 2010 року. Свій телефон він відключив, проте листувався з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 через Інтернет, не виказуючи їм свого місця перебування. 20 листопада 2010 року близько 10-00 години він був затриманий працівниками міліції.

У судовому засіданні обоє підсудних свою вину визнали частково. Заявили про застосування до них в ході досудового слідства недозволених методів ведення слідства, зокрема фізичного та психологічного тиску на них з боку працівників міліції. Заява підсудних з цього приводу була повно та всебічно перевірена судом. За наслідками перевірки прокуратурою Черкаського району від 18 квітня 2011 року була винесена постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо співробітників Черкаського РВ УМВС за відсутністю у їх діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України. Постанова чинна. Тобто за заявами підсудних було проведене ефективне офіційне розслідування, як того вимагає практика Європейського суду з прав людини.

Зокрема підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав частково. Покази на досудовому слідстві щодо подій, які передували зупинці автомобіля таксі, підтвердив, за виключення того, що ні він, ні ОСОБА_5 не мали жодних намірів вбивати чи нападати на водія таксі, заволодівати автомобілем чи іншими речами. Він показав, що вони з ОСОБА_5 дійсно хотіли доїхати на таксі з м. Черкаси до м. Сміла, де мали зустрітися із знайомим ОСОБА_5, з яким той разом служив в армії. Вони спіймали таксі на розі вул. Смілянської та Вернигори близько 03-00 години. Не домовляючись конкретно про ціну поїздки, вони дали водієві таксі 100 грн. з умовою, що остаточно розрахуються, прибувши на місце призначення. ОСОБА_4 сів поруч з водієм, а ОСОБА_5 –на заднє крісло. Дорогою неподалік м. Сміла у водія таксі та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу остаточної суми розрахунку за поїздку, оскільки водій категорично наполягав на сумі 300 грн. за все, а ОСОБА_4 з цим не погоджувався, вважаючи, що це дорого. В ході конфлікту водій таксі вдарив ОСОБА_4 правою рукою по обличчю, й він, захищаючись та випадково намацавши правою рукою у дверному кармані автомобіля якийсь ніж, ударив водія автомобіля кудись ножем. Не виключає, що в ході бійки міг десь зачепити водія автомобіля випадково ножем ще, зокрема в області шиї. Що робив в цей час ОСОБА_5, він не бачив. Після того, як водій таксі вискочив на вулицю, він, злякавшись, також вискочив на вулицю зі своєї сторони автомобіля, і втік в очерет. Визнає, що випадково, ненавмисно спричинив потерпілому, який на нього напав першим, тілесні ушкодження. Щодо інших складових обвинувачення, винним себе не визнає, наполягає на фальсифікації матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства шляхом примусового за допомогою фізичного насильства змушення його на досудовому слідстві надати неправдиві покази проти себе та ОСОБА_5 Заявлений до нього цивільний позов не визнав.

ОСОБА_5 у судовому засіданні також свою вину визнав частково. Підтвердив свої покази щодо подій, які мали місце до того, як він з ОСОБА_4 сіли в таксі, й після того, як водій таксі вискочив у крові з автомобіля. Також указав, що ні він, ні ОСОБА_4 ніколи не мали намірів вбивати чи нападати на водія автомобіля, а так само заволодівати автомобілем чи іншими речами. Показав, що після того, як він сів на заднє крісло автомобіля, то одразу ж заснув. Він прокинувся від якогось шуму і побачив, що водій таксі та ОСОБА_4 чомусь б’ються в автомобілі, й у салоні вже багато крові. Показав, що в їх бійку він не втручався й водія таксі жодним чином не чіпав. Коли водій таксі, а за ним й ОСОБА_4 вискочили з машини, він, злякавшись такої ситуації, пересів в крісло водія і вирішив втекти з місця пригоди на автомобілі, що й зробив. До міліції одразу він не поїхав, оскільки не знав, що трапилося з водієм; де знаходиться ОСОБА_4, телефон якого не відповідав. Також він боявся, що його безпідставно звинуватять у нападі на водія таксі, що зрештою й сталося, тому він кілька днів не наважувався повернути автомобіль, вимив салон від крові, сховав речі, що були в автомобілі. Визнає, що, злякавшись, не розібравшись у ситуації, вирішив тікати на чужому автомобілі, незаконно заволодівши ним. Інші звинувачення категорично не визнає. Заявлений в тому числі й до нього цивільний позов також не визнав.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що він працює водієм таксі і має у власності автомобіль Passat», д.н. НОМЕР_1, білого кольору. Близько трьох-чотирьох годин ночі 18 листопада 2010 року він на розі вул. Смілянської та Вернигори у м. Черкаси підібрав обох підсудних, яких він впізнав і на досудовому слідстві, і в судовому засіданні, у якості пасажирів до м. Сміла. Обоє пасажирів були в стані сп’яніння, що відчувалося на запах. Домовилися про ціну поїздки у розмірі 300 грн., з яких 100 грн. йому дали одразу. ОСОБА_4 сів на переднє крісло пасажира, а ОСОБА_5 –на заднє крісло. Дорогою ніхто ні про що не говорив, в салоні грала музика. На під’їзді до м. Сміла біля дорожньої розв’язки у вигляді кола, він пригальмував, і в цей час почув, як хлопець, що сидів на задньому сидінні, голосно крикнув: «Мочи його!». Обоє пасажирів одразу накинулися на нього. Той, що сидів попереду, бив його ножем в обличчя, в шию, а той, що сидів позаду, тримав його рукою й також бив викруткою в різні частини тіла. Зрозумівши, що це напад, він став активно чинити опір обом нападникам. Йому завдали близько семи ударів. З рани на шиї почала сильно йти кров. Він хотів відкрити дверцята автомобіля, однак пасажир позаду не давав йому це робити, кілька раз ударивши викруткою у ліве передпліччя. Він все ж зупинив автомобіль, вирвався від нападників і скривавлений у стані шоку вискочив з автомобіля. В цей час назустріч рухався інший автомобіль таксі, водій якого зупинився. Далі ОСОБА_4 втік в очерет, а автомобіль потерпілого почав рухатися в напрямку м. Сміла. Потім на місці зупинився ще один автомобіль, люди викликали міліцію і швидку допомогу. Його доставили в лікарню, де зробили операцію. Показав, що жодних конфліктів у нього з пасажирами не було до моменту нападу. Зазначив, що жодного ножа в кишені правих дверцят його автомобіля не було й не могло бути. Указав, що в автомобілі крім документів й різних речей були також й гроші в сумі 2300 грн., які зникли й не були йому повернуті. Заявив і підтримав до підсудних цивільний позов. Вимагає для обох підсудних суворого покарання.

Винуватість підсудних також підтверджується наступними показаннями свідків.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який повністю до деталей підтвердив покази ОСОБА_5 на досудовому слідстві з приводу подій, які мали місце після вчинення злочину. Підтвердив, що вони окремо і з дівчатами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 каталися на цьому автомобілі. Щодо автомобіля ОСОБА_5 сказав, що купив його. Автомобіль був чистий. В автомобілі була магнітола, а у бардачку лежав неробочий телефон «Моторола». Показав, що при затриманні їх працівниками міліції ОСОБА_5 почав на автомобілі тікати. При затриманні працівники міліції поводили себе грубо, на ходу стріляли по автомобілю, внаслідок чого розбилося скло.

Показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які у судовому засіданні також підтвердили, що каталися з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на автомобілі gen Passat»білого кольору, за кермом якого постійно був ОСОБА_5 Про походження автомобіля ОСОБА_5 конкретно нічого не розповідав. Підтвердили, що при їх затримання працівниками міліції, ОСОБА_5 почав на автомобілі тікати.

Показаннями свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні показав, що він працює водієм таксі у м. Сміла. Близько 03 години 55 хвилин 18 листопада 2010 року він отримав виклик у с. Білозір’я. Близько 04 години 00 хвилин неподалік від Смілянського кільця він побачив автомобіль таксі, який рухався назустріч. Автомобіль рухався підозріло, викручуючись по всій дорозі. Він пригальмував, й автомобіль таксі також зупинився за кілька метрів попереду нього. З автомобіля вискочив водій й кинувся до його автомобіля. Він помітив, що водій був увесь в крові. Водій йому сказав, що він віз з Черкас двох хлопців, які напали на нього і забрали автомобіль. Після того як водій таксі вийшов з машини, автомобіль різко вирушив у напрямку до м. Сміла. Він викликав через диспетчера швидку допомогу і міліцію. Указав, що потерпілий був при свідомості увесь час до приїзду швидкої допомоги. На місці пригоди також зупинялися й інші автомобілі, однак цих людей він не знає.

Свідок ОСОБА_13 (мати підсудного) у судовому засіданні на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася давати покази відносно свого сина.

Показаннями свідка ОСОБА_14, покази якого, надані ним під час досудового слідства, суд дослідив шляхом їх оголошення у судовому засіданні, оскільки примусові приводи цієї особи виявилися безрезультатними, показав, що 18 листопада 2010 року близь 03 години 30 хвилин він повертався з товаришем з м. Черкаси у м. Сміла. Не доїжджаючи 100-150 метрів до Смілянського кільця, він побачив, що на узбіччі лежить чоловік, а біля нього знаходиться якась жінка. Також неподалік стояв автомобіль таксі. Він зупинився, вийшов з машини і запитав, чи не потрібна його допомога. Жінка відповіла, що допомога не потрібна, оскільки швидку допомогу і міліцію вже викликали. Він дочекався приїзду швидкої допомоги і залишив місце пригоди.

Експерт ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що тілесні ушкодження потерпілому були завдані гострими предметами з колото-ріжучими властивостями. Маючи наявні у нього рани потерпілий міг чинити активний опір певний час, знаходячись у свідомості. За наявності таких ран особу, без надання своєчасної медичної допомоги, чекає смерть.

Крім показів самих підсудних, наданих під час досудового слідства, показів потерпілого, свідків, винуватість підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується також усією сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи. Зокрема наступними:

· даними протоколів огляду місця події від 18 та 19 листопада 2010 року, де зафіксовані сліди злочину (Т-1, а.с. 9-15, 48-56);

· даними протоколу явки з повинною та поясненнями ОСОБА_4 від 20 листопада 2010 року, де він чітко власноруч виклав усі обставини вчинення злочину (Т-1, а.с. 62);

· даними протоколу явки з повинною та поясненнями ОСОБА_5 від 20 листопада 2010 року, де він чітко власноруч виклав усі обставини вчинення злочину (Т-1, а.с. 63);

· даними протоколу допиту ОСОБА_5 у якості підозрюваного від 20 листопада 2010 року, де він детально розказував про всі обставини вчинення злочину (Т-1, а.с. 99-102);

· даними перегляду відеозапису допиту ОСОБА_5 у якості підозрюваного, який був досліджений судом у судовому засіданні, й де ОСОБА_5 спокійно, врівноважено, логічно і послідовно розказував про обставини вчинення злочину, визнавав їх;

· даними протоколу допиту ОСОБА_4 у якості підозрюваного від 20 листопада 2010 року, де він детально розказував про всі обставини вчинення злочину, визнавав їх (Т-1, а.с. 111-113);

· даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21 листопада 2010 року за участю підозрюваного ОСОБА_4, де ОСОБА_4 спокійно, врівноважено, логічно і послідовно розказував про обставини вчинення злочину й показував події на місці пригоди (Т-1, а.с. 115-118);

· даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21 листопада 2010 року за участю підозрюваного ОСОБА_5, де ОСОБА_5 спокійно, врівноважено, логічно і послідовно розказував про обставини вчинення злочину й показував події на місці пригоди (Т-1, а.с. 128-132);

· даними перегляду відеозапису відтворення обстановки і обставин події від 21 листопада 2010 року, який був досліджений судом у судовому засіданні, за участю підозрюваного ОСОБА_5, де ОСОБА_5 спокійно, врівноважено, логічно і послідовно розказував про обставини вчинення злочину й показував події на місці пригоди, визнавав їх;

· даними протоколу огляду місця події за участю ОСОБА_5 від 22 листопада 2010 року, де він показував місце, куди закопав речі з автомобіля (документи, радіостанцію, інше), які й були там знайдені (Т-1, а.с. 140-143);

· даними протоколу огляду місця події від 22 листопада 2010 року, а саме домоволодіння в АДРЕСА_4, де були виявлені речі з автомобіля (запасне колесо, герметик, інше), Т-1, а.с. 145-148;

· даними протоколу допиту ОСОБА_4 у якості обвинуваченого від 26 листопада 2010 року, де він повністю визнавав свою вину, каявся у вчиненому (Т-1, а.с. 187-189);

· даними акту судово-медичного обстеження ОСОБА_5 № 1453 від 20 листопада 2010 року (Т-1, а.с. 244) та висновку експерта № 1453/254 від 26 листопада 2010 року (Т-1, а.с. 243), де зазначено, що на руках ОСОБА_5 під час огляду 20 листопада 2010 року виявлені ушкодження від дії тупих твердих предметів та крововиливу повік правого ока, які по давності виникнення можуть відповідати часу, указаному оглянутим, й відносяться до легких тілесних ушкоджень;

· даними висновку експерта № 1477 від 26 листопада 2010 року, де зазначено, що у ОСОБА_4 виявлені ушкодження у вигляді крововиливу верхньої повіки лівого ока, саден обох променево-зап’ястних суглобів та нижніх третин обох передпліч, які по давності виникнення можуть відповідати часу, указаному у фабулі постанови про призначення експертизи (Т-1, а.с. 251);

· даними висновку експерта № 1518 від 08 грудня 2010 року, де зазначено, що у потерпілого ОСОБА_3 мали місце ушкодження у вигляді рани живота, що приникає у черевну порожнину без ушкодження органів черевної порожнини, численних ран обличчя, шиї з ушкодженням м’язових гілок загальної сонної артерії; рани лівого передпліччя з пересіченням м’язів розгиначів та крайовим ушкодженням променевої кістки, які виникли від дії гострих предметів з колото-ріжучими властивостями й по давності виникнення можуть відповідати часу, указаному оглянутим. Вказані ушкодження супроводжувалися загрозливими для життя станами, а саме шоком тяжкого ступеня та анемією тяжкого ступеня, у зв’язку з чим описані вище ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (Т-2, а.с. 26-27);

· даними протоколу пред’явлення потерпілому ОСОБА_3 для впізнання фотознімків від 15 січня 2011 року, де він серед інших осіб впізнав ОСОБА_4 (Т-2, а.с. 54);

· даними протоколу пред’явлення потерпілому ОСОБА_3 для впізнання фотознімків від 15 січня 2011 року, де він серед інших осіб впізнав ОСОБА_5 (Т-2, а.с. 56);

· даними акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 12 від 19 січня 2011 року, де указано, що ОСОБА_5 на час вчинення інкримінованих йому дій і на час проведення експертизи психічними захворюваннями чи тимчасовими розладами психіки не страждав, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, може приймати участь у слідчих діях і судовому процесі (Т-2, а.с. 91-97);

· даними акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 18 від 26 січня 2011 року, де указано, що ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих йому дій і на час проведення експертизи психічними захворюваннями чи тимчасовими розладами психіки не страждав, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, може приймати участь у слідчих діях і судовому процесі (Т-2, а.с. 103-109);

· даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_3 від 25 січня 2011 року, де він підтвердив, що обоє підсудних напали на нього одночасно з ножем і викруткою (Т-2, а.с. 112-115);

· даними висновку експерта № 31 від 04 лютого 2011 року, де зазначено, що виявлений та вилучений при огляді автомобіля en Passat», д.н. НОМЕР_1, слід долоні залишений долонею правої руки ОСОБА_5 (Т-2, а.с. 121-127);

· даними протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 02 березня 2011 року, де потерпілий підтвердив свою позицію щодо обставин злочину (Т-2, а.с. 130-131).

Досліджені судом докази чітко узгоджуються з показами, які давали підсудні під час досудового слідства, відтак переконання суду у винуватості підсудних базується на повному і всебічному дослідженні усієї сукупності доказів по справі, а не лише на показах підсудних під час досудового слідства. Жодний з наявних по справі доказів не суперечить тому опису подій, які підсудні детально змальовували на досудовому слідстві, визнаючи свою вину і виявляючи розкаяння.

Натомість висунуті підсудними версії подій в салоні автомобіля, прямо суперечать іншим доказам по справі, зокрема, показам потерпілого, стосовно якого суд не вбачає жодних обґрунтованих підстав для свідомого обмовляння ним підсудних з тією метою, щоб вони були засуджені за дії, яких вони не чинили; показам свідка ОСОБА_12; висновками експертиз про наявність на руках ОСОБА_5 під час огляду 20 листопада 2010 року ушкоджень від дії тупих твердих предметів та крововиливу повік правого ока, які по давності виникнення можуть відповідати часу, указаному оглянутим; та інших. Тому суд вважає, що висунуті підсудними версії подій не витримують жодної обґрунтованої критики, й спрямовані виключно на спробу уведення суду в оману з метою пом’якшення ступеня власної відповідальності за вчинене.

Особливо вражає винятковий цинізм підсудного ОСОБА_4, який заявив, що водій таксі першим на ходу вчинив агресію проти нього й при цьому зберігав у кармані правих передніх дверцят автомобіля відкритий ніж, який випадково потрапив під руку підсудному й був використаний ним з метою самозахисту.

Зміну позиції підсудних під час судового розгляду справи суд вважає спробою уведення суду в оману з метою уникнення справедливого покарання за вчинене.

Доводи захисників з приводу того, що проведена прокурором зміна обвинувачення в сторону додаткового поставлення у вину підсудним розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, потребує обов’язкового направлення справи на додаткове розслідування, суд вважає необґрунтованими, оскільки усі обставини вчинення злочинів суду цілком зрозумілі, можуть бути повно та всебічно оцінені судом, й в проведенні жодних додаткових слідчих дій суд потреби не вбачає.

Разом з тим суд вважає доцільним виключити з обвинувачення обом підсудним у вчиненні розбою суму коштів у розмірі 2300 грн., які інкримінуються їм у якості майна, яким вдалося заволодіти одному зі спільників. Жодними матеріалами справи, крім показів потерпілого, наявність цих коштів в автомобілі не підтверджується й підсудними не визнається, на відміну від інших речей, якими вдалося заволодіти, а саме темними та прозорими окулярами, гаманцем, які ОСОБА_5 видав при відтворенні (Т-2, а.с. 141). Втім, це не впливає на кваліфікацію злочину щодо розбою, враховуючи усічений склад цього злочину.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, у результаті повного, об’єктивного і всебічного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення злочинів підтвердилися у повному обсязі, пред’явлене кожному з підсудних обвинувачення доведене повністю.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за:

· ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

· за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, небезпечним для здоров’я і життя потерпілого, та із завданням значної матеріальної шкоди;

· за ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує за:

· ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

· за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, небезпечним для здоров’я і життя потерпілого, та із завданням значної матеріальної шкоди;

· за ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

· за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційних документів.

Суд вважає таку кваліфікацію дій підсудних вірною з наступних міркувань. На думку суду, зібраними доказами по справі, дослідженими у їх сукупності, безсумнівно підтверджується факт свідомої умисної попередньої змови підсудних на умисне позбавлення потерпілого життя шляхом нападу на нього з подальшим заволодінням автомобілем та речами, які в ньому можуть виявитися. На спрямованість умислу підсудних саме на вчинення умисного вбивства, крім їх показів на досудовому слідстві, однозначно вказують покази потерпілого про те, що перед нападом він чув заклик ОСОБА_5 до ОСОБА_4 у формі вислову «Мочи його!», що потерпілий абсолютно чітко пам’ятає. Злочинці спільно завдали потерпілому тілесні ушкодження (зокрема різане пошкодження сонної артерії), яке становило пряму загрозу для його життя, й лише завдяки наданню потерпілому своєчасної медичної допомоги він залишився живим. Це вказує на правильність кваліфікації дій підсудних щодо вбивства саме як закінченого замаху на умисне вбивство. Тобто підсудні вчинили всі дії, які могли призвести до смерті особи, однак смерть не настала з незалежних від підсудних причин.

Суд також вважає правильним кваліфікувати обом підсудним вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, незважаючи на те, що фактично транспортним засобом заволодів лише ОСОБА_5, оскільки дії підсудних носили попередньо спланований, спільний, узгоджений характер, спрямований на заволодіння транспортним засобом, що фактично й відбулося. Той факт, що автомобілем заволодів лише ОСОБА_5, не виключає необхідності кваліфікації цього злочину й ОСОБА_4, оскільки такий наслідок вочевидь охоплювався і його умислом також, й цей наслідок настав.

Крім цього, суд вважає абсолютно вірним кваліфікувати обом підсудним вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, оскільки факт нападу обох підсудних на потерпілого як окремого способу вчинення злочину також є безсумнівно доведеним, а сам напад носив корисливий характер, й був спрямований не лише на заволодіння автомобілем, але й іншим майном потерпілого, що врешті й сталося. Крім цього, розбій є усіченим складом злочину і є закінченим злочином вже з моменту вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, незалежно від того, чи вдалося зловмисникам чимось заволодіти. Тим більше, що підсудні на досудовому слідстві підтверджували, що вони вирішили вчинити напад на таксиста не лише з метою заволодіння автомобілем, що могло повністю охоплюватися диспозицією ст. 289 КК України, зважаючи на можливість вчинення цього злочину будь-яким способом (примітка № 1 до ст. 289 КК України), але й тому, що у таксистів завжди в машині є готівкові гроші, що також привабило підсудних, й на що також був спрямований їх спільний умисел.

На правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 КК України вказує той факт, що він, виявивши у автомобілі офіційні документи, свідомо заволодів ними, заховавши у лісі.

Суд вважає, що доводи підсудних і захисників про неправильність кваліфікації дій підсудних є необґрунтованими й такими, що суперечать матеріалам справи.

Під час призначення підсудному ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна. Суд також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України покарання за вчинення особою замаху на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, яке передбачається санкцією відповідної статті КК України.

Під час призначення підсудному ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 289 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна.

Під час призначення підсудному ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 187 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна.

Під час призначення підсудному ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна. Суд також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України покарання за вчинення особою замаху на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, яке передбачається санкцією відповідної статті КК України.

Під час призначення підсудному ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 289 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи його каяття у незаконному заволодінні транспортним засобом; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна.

Під час призначення підсудному ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 187 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин особливо тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов’язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна.

Під час призначення підсудному ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 357 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин невеликої тяжкості), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом’якшують покарання; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді обмеження волі.

Остаточне покарання кожному з підсудних має бути визначене за правилами ст. 70 КК України, оскільки має місце сукупність злочинів.

При призначенні покарання суд також враховує, що на даний час стан здоров’я потерпілого є задовільним.

Суд не вбачає жодних обґрунтованих підстав для звільнення підсудних від покарання чи від відбування покарання.

Запобіжний захід обом підсудним суд вважає необхідним зберегти у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання обом підсудним необхідно рахувати з часу їх затримання, а саме з 19 листопада 2010 року для ОСОБА_5, й з 20 листопада 2010 року для ОСОБА_4 Суд вважає, що строк покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати саме з 19 листопада 2010 року, оскільки за матеріалами справи, показами свідків він був затриманий саме вечором 19 листопада 2010 року після того, як намагався втекти від працівників міліції, а не 20 листопада 2010 року як це зазначено у протоколі його затримання (Т-1, а.с. 92).

Арешт на майно підсудних не накладався.

Судові витрати по справі на суму 1044 грн. 60 коп. необхідно стягнути з обох підсудних у рівних частинах, тобто по 522 грн. 30 коп. з кожного, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.

Речові докази, а саме пляшку коричневого кольору, пачку з-під тютюнових виробів, упаковку з-під батончика «Снікерс», відрізки марлі, мікронакладення, коробку з-під сірників, зразки волосся, черевики, шкарпетки, джинсові штани, светр, чоловічу спідню білизну, які здані на зберігання до камери схову речових доказів Черкаського РВ УМВС, необхідно знищити.

Речові докази, а саме сонцезахисні окуляри, номерний знак від автомобіля, талон про проходження ТО, страховий талон, портмоне, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, тимчасовий реєстраційний талон, дерев’яний хрестик, які здані на зберігання до камери схову речових доказів Черкаського РВ УМВС, необхідно повернути потерпілому ОСОБА_3 як власнику.

Речовий доказ, а саме автомобіль en Passat», д.н. НОМЕР_1, білого кольору, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, необхідно повернути йому ж.

Прокурором по справі в інтересах Смілянської міської лікарні до підсудних заявлений позов про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_3 на суму 892 грн. 00. коп. Враховуючи, що винуватість обох підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів встановлена судом, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, стягнувши з кожного з підсудних на користь указаної лікарні по 446 грн. 00 коп.

Потерпілим ОСОБА_3 до підсудних також заявлений і підтриманий цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Зокрема, потерпілий вимагає стягнути солідарно з підсудних 150 000 грн. морального відшкодування та 20 252 грн. 36 коп. матеріального відшкодування, яке складається з наступних сум коштів:

· 2536 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на лікування, транспортні послуги, послуги зв’язку;

· 2400 грн. на відшкодування пошкодженого одягу (кросівки 800 грн., куртка 400 грн., джинси 800 грн., светр 300 грн., ремінь 100 грн.);

· 12 916 грн. 36 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля згідно з висновком експертизи;

· 2400 грн. 00 коп., якими підсудні заволоділи під час вчинення злочину.

Потерпілий позов підтримав, а підсудні не визнали його. Заслухавши позицію сторін по справі, вивчивши матеріали цивільного позову, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково. Суд вважає, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з підсудних морального чи матеріального відшкодування неможливо задовольнити, оскільки за шкоду, завдану злочином, кожна особа повинна окремо сплатити рівну частку відшкодування тієї суми коштів, яку суд визнає належно обґрунтованою і доведеною, а солідарне стягнення з осіб коштів можливе лише у випадках, прямо передбачених цивільним законодавство. У даному разі кожний з підсудних, зважаючи на спільний характер їх дій, спрямованих на вчинення злочину, має нести тягар цивільної відповідальності за половину усіх виплат, які суд визнає обґрунтованими, незалежно від того, що більшість травм могли бути спричинені одним з підсудних, а збитки автомобілю могли здебільшого бути викликаними діями іншого підсудного, а не обох спільно.

Стосовно морального відшкодування суд вважає, що підсудні безумовно спричинили потерпілому значну моральну шкоду, здійснивши на нього зухвалий напад. Суд вважає, що в даному разі розумною і достатньою сумою морального відшкодування для підсудного є сума у розмірі 100 000 грн., й кожен з підсудних має сплатити потерпілому половину цієї суми, тобто по 50 000 грн. 00 коп. з кожного.

Щодо матеріального відшкодування суд вважає, що вимоги позивача також мають бути задоволені частково. Зокрема, суд вважає обґрунтованими вимоги потерпілого в частині коштів на відшкодування витрат на лікування, транспортні послуги і послуги зв’язку в сумі 2536 грн. 00 коп., оскільки ці витрати чітко підтверджені доданими до цивільного позову копіями платіжних документів на придбання ліків, копіями чеків про оплату транспортних послуг та послуг зв’язку, й вони були здійснені в період з 18 листопада 2010 року по 13 грудня 2010 року, тобто у період, коли потерпілий одужував він отриманих травм (Т-2, а.с. 147-153). Суд не має обґрунтованих підстав ставити під сумнів заяву потерпілого про те, що ці витрати були здійснені саме у зв’язку з його реабілітацією після злочину.

Суд також вважає цілком обґрунтованою суму у розмірі 12 916 грн. 36 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля, оскільки така сума чітко встановлена експертним шляхом (Т-2, а.с. 71).

Щодо вимог стосовно вартості одягу, суд не має змоги задовольнити ці вимоги. Вартість окремих предметів одягу потерпілого, які зазнали пошкоджень під час нападу, нічим не підтверджена, й суд не може визначити їх вартість, покладаючись лише на думку потерпілого, оскільки підсудні позов не визнали взагалі. Суд при встановленні суми збитків, завданих злочином, не може оперувати сумами, визначеними приблизно, якщо тільки таку суму не визнає сам відповідач.

Що ж до суми коштів у 2400 грн., які за заявою позивача перебували в автомобілі й зникли, суд не має можливості стягнути їх з підсудних, оскільки в ході розгляду кримінальної справи цей факт не знайшов свого обґрунтованого підтвердження.

Таким чином, з кожного з підсудних на користь потерпілого мають бути стягнути по 50 000 грн. морального відшкодування та по 7 762 грн. 18 коп. матеріального відшкодування (2 536 + 12 916,36 / 2).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 10 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 8 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 9 років з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавленні волі строком на 10 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 20 листопада 2010 року.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 10 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 7 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавленні волі строком на 9 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавленні волі строком на 10 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з 19 листопада 2010 року.

Судові витрати по справі на суму 1044 грн. 60 коп. стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частинах, тобто по 522 грн. 30 коп. з кожного, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.

Речові докази, а саме пляшку коричневого кольору, пачку з-під тютюнових виробів, упаковку з-під батончика «Снікерс», відрізки марлі, мікронакладення, коробку з-під сірників, зразки волосся, черевики, шкарпетки, джинсові штани, светр, чоловічу спідню білизну, які здані на зберігання до камери схову речових доказів Черкаського РВ УМВС, знищити.

Речові докази, а саме сонцезахисні окуляри, номерний знак від автомобіля, талон про проходження ТО, страховий талон, портмоне, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, тимчасовий реєстраційний талон, дерев’яний хрестик, які здані на зберігання до камери схову речових доказів Черкаського РВ УМВС, повернути потерпілому ОСОБА_3

Речовий доказ, а саме автомобіль en Passat», д.н. НОМЕР_1, білого кольору, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, повернути йому ж.

Позов прокурора в інтересах Смілянської міської лікарні задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Смілянської міської лікарні по 446 грн. 00 коп. з кожного.

Позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 50 000 грн. 00 коп. морального відшкодування з кожного, та по 7 762 грн. 18 коп. матеріального відшкодування з кожного.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 15 діб.

Суддя:І. В. Іваненко