ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2012 року Справа № 20/5005/14046/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач
суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.
при секретарі: Лазаренку П.М.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, паспорт серія НОМЕР_1 від 17.12.99;
відповідач: ОСОБА_2 фізична особа-підприємець, паспорт серія НОМЕР_2 від 07.09.01;
від відповідача: ОСОБА_3 адвокат, договір №05/03-2012 від 05.03.12
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.11р. у справі №20/5005/14046/2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг
про стягнення 45 000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.11р. (суддя Пархоменко Н.В.) з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 45 000 грн. коштів за дострокове розірвання договору, 450грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
16.09.2009року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
За умовами укладеного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (орендодавець) зобов'язалась передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (орендар), а останній зобов'язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення та сплачувати орендну плату.
Пунктом 3.2 договору визначено, що передача майна, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі.
На вимогу орендаря приміщення було передане раніше, про що був складений відповідний акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 05.09.2009року
Відповідно пункту 7.1 договору строк оренди складає тридцять п'ять календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Розмір орендної плати без урахування індексації складає 7500 гривень (пункт 4.1 договору) за місяць, а пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата сплачується у готівковому порядку до 15 числа поточного місяця, за який вона сплачується.
Згідно ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
16.02.10р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 направлено позивачеві заяву про розірвання договору оренди майна від 16.09.09р.
Разом з тим, намагаючись врегулювати договірні відносини, відповідачем на адресу позивача 17.02.10р. було направлено претензію №2, в якій йдеться про пропозицію укласти додаткову угоду з питань орендної плати, погашення заборгованості та нарахування комунальних платежів.
Копія вказаної претензії додана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до апеляційної скарги. Неможливість подання цього доказу скаржник пояснює тим, що не був повідомлений про час і місце засідання суду належним чином.
З таким твердженням відповідача погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки у матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 15.12.11, рівно як відсутні листи з позначкою органу зв'язку про будь-які причини невручення кореспонденції адресатові.
Таким чином суд першої інстанції належним чином не повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду, розглянув справу за її відсутності, що згідно п.2 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду у будь-якому випадку.
Виходячи з наведеного копія претензії № 2, яка додана до апеляційної скарги, приймається апеляційним господарським судом в якості доказу.
Як вбачається з позовної заяви та оскаржуваного рішення господарського суду, підставами для стягнення з відповідача 45 000 грн. плати за дострокове розірвання договору є встановлений факт розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору оренди нежитлового приміщення від 16.09.2009 № 1 та положення пункту 8.4 вказаного договору, де зазначено, що сторона, яка розриває договір в односторонньому порядку, сплачує іншій відповідній стороні суму у розмірі шестимісячної орендної плати, яка встановлена в розділі 4 договору, на момент розірвання договору.
З аналізу наведеного положення договору оренди випливає наступне.
За змістом п. 8.4 договору наслідки у вигляді необхідності сплати шестимісячної орендної плати наступають незалежно від підстав та порядку одностороннього розірвання договору. В такому випадку неможливо розцінювати суму, що підлягає сплаті на підставі цього пункту, в якості санкції за порушення договірних зобов'язань, оскільки застосування санкції можливе виключно за умови протиправної поведінки. Юридична природа цього платежу - це компенсація за одностороннє розірвання договору.
Обов'язковою умовою для виникнення у сторони за договором оренди права вимагати сплату шестимісячної орендної плати є факт розірвання договору в односторонньому порядку іншою стороною.
Відповідно наявних обставин та обумовлених договором оренди правовідносин між сторонами, у даному випадку відсутній помилково встановлений господарським судом факт розірвання договору відповідачем в односторонньому порядку.
Так, в силу приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як вбачається зі змісту договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, він передбачає лише одну можливість для розірвання договору в односторонньому порядку, передбачену пунктом 8.3, а саме: шляхом попередження іншої сторони за два місяці.
Твердження позивача та суду першої інстанції про те, що договір оренди був в односторонньому порядку розірваний відповідачем на підставі пункту 5.4.2 договору є безпідставними, оскільки не відповідають змісту цього пункту.
Так, згідно пункту 5.4.2 договору оренди орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо, зокрема, орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом двох місяців.
Тобто в даному випадку йдеться не про право орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку, а про його право вимагати розірвання договору у іншої сторони.
Таким чином за змістом пункту 5.4.2 договору, якщо, на думку орендодавця, має місце прострочення внесення орендних платежів орендарем протягом двох місяців, то в орендодавця виникає право або вимагати від орендаря розірвання договору шляхом укладення угоди про це, або, відповідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, право на звернення до суду з вимогою про розірвання договору, але аж ніяк не право розірвати договір в односторонньому порядку.
Передбачена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість дострокового розірвання договору наймодавцем (орендодавцем) в даних правовідносинах між сторонами також не могла бути реалізована відповідачем, оскільки позивач не допускав невнесення орендних платежів протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається із пояснень позивача на апеляційну скаргу від 22.03.12р. позивач вважає, що договір було розірвано відповідачем в односторонньому порядку на підставі п.8.3 договору, тобто шляхом попередження іншої сторони за два місяці до розірвання, з огляду на що договір оренди є розірваним, тобто позивач вважає такою ініціативою направлення заяви від 16.02.10 р. про розірвання договору.
Такі доводи позивача нічим не підтверджені. Із заяви відповідача від 16.02.2010 «про розірвання договору оренди майна від 16.09.2009 року»чітко вбачається, що своє бажання розірвати договір він обґрунтовує порушенням позивачем обов'язків за договором та пунктом 5.4.2 договору оренди. В цій заяві нема посилань про розірвання договору на підставі пункту 8.3 договору з попередженням за два місяці.
Позивач вказує, що, крім іншого, договір оренди є розірваним в односторонньому порядку відповідачем внаслідок його фактичних дій, зокрема, шляхом надсилання заяви від 16.02.2010року «про розірвання договору оренди майна від 16.09.2009 року»та укладання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від свого імені договору з охоронною фірмою.
Слід зазначити, що всі вищенаведені твердження позивача не мають жодного відношення до юридичного складу, необхідного для настання факту розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця.
Відповідач не заперечує, що мало місце укладання 16.02.2010 договору на охорону між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Гюрза-Плюс".
Однак цей факт не може розглядатися як підстава розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки це не передбачено ані законодавством, ані укладеним між сторонами договором.
Про відсутність факту дійсного розірвання договору оренди від 16.09.09 свідчить недоведеність фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 факту повернення орендованого майна у порядку та спосіб, визначені у пунктах 3.1, 3.2 договору, де зазначено, що передання та повернення об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з повноважних представників сторін. При передачі та поверненні об'єкта оренди складаються акти приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін, згідно викладеного в п. 3.1 договору.
Таким чином можна дійти висновку, що надсилання відповідачем заяви від 16.02.10 про розірвання договору не потягло за собою юридичних наслідків у вигляді розірвання договору в односторонньому порядку.
Посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на те, що відповідач чинив перешкоди в реалізації його прав як орендаря, матеріалами справи не підтверджено. Повідомлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідача у телеграмі від 17.02.10 про зміну замка на об'єкті оренди та утриманні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 його майна (а.с.39) не підтверджено належними доказами. Але навіть за наявності порушень орендодавцем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.) умов договору, такі порушення не мають жодного відношення до розірвання договору в односторонньому порядку і не можуть свідчити про факт такого розірвання.
Як на доказ розірвання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору оренди від 16.09.09 № 1 в односторонньому порядку господарський суд посилається на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.02.2011 року № 1-35/11/0408 за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1В, в якій в описовій частині було зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 16.02.2010 року було розірвано договір без попередньої згоди в односторонньому порядку, але цією ж постановою було припинено провадження у справі у зв'язку з відсутністю факту одностороннього розірвання договору та відсутністю в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 33-34).
Також позивач посилається як на доказ, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2011року, якою скасовано постанову суду Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.02.2011року № 1-35/11/0408 та направлено справу на додаткове розслідування (а.с. 35-36). Оскільки справу повернуто на новий розгляд для повноти встановлення всіх обставин справи, а остаточного рішення по даній справі немає, то не можна вважати дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 протиправними і немає підстав посилатись на цю постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу як на доказ.
Отже, під час винесення рішення судом першої інстанції мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, що також є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.11 у справі № 20/5005/14046/2011 скасувати.
У позові відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кривий Ріг на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Кривий Ріг 804 грн. 75 коп. витрат по апеляційній скарзі, видавши наказ.
У відповідності із ст. 122 Господарського процесуального кодексу України припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.12, виданому на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.11.
Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.
Головуючий суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя В.І.Крутовських
повний текст постанови виготовлений 17.04.12р.