ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 64/158 10.04.12

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" про стягнення 32 725 878,42 доларів США та 36 043 891,09 грн. За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання відсутніми прав та обов'язків Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П. Представники: Від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 -дов. від 16.12.2011 року; ОСОБА_2 -дов. від 16.12.2011 року; Полонський -дов. від 16.12.2011 року; Від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3 -дов. від 21.12.2011 року; Від третьої особи (за первісним позовом): не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденграунд", про стягнення 32 725 878,42 доларів США за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 р., з яких: 31 252 515,87 доларів США -загальна сума заборгованості по кредиту та відсотках, 1 473 362,55 доларів США -загальна сума пені та про стягнення 36 043 891,09 грн. заборгованості по комісії. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року (суддя Зеленіна Н.І.) порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.08.2011 року.

Ухвалою суду від 03.08.2011 року розгляд справи був відкладений на 19.08.2011 року.

Ухвалою суду від 19.08.2011 року зупинено провадження у справі № 64/158 до вирішення по суті Господарським судом міста Києва справи № 42/244 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 р. недійсним.

Ухвалою суду від 20.12.2011 року поновлено провадження у справі № 64/158 та призначено до розгляду на 17.01.2012 року.

Ухвалою суду від 17.01.2012 року відкладено розгляд справи до 24.01.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року, у зв'язку із знаходженням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу № 64/158 передано для вирішення питання щодо вчинення відповідних процесуальних дій судді Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року справу № 64/158 прийнято до свого провадження суддею Дідиченко М.А.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2011 року підтримав заяву про забезпечення позову подану 26.12.2011 року та подав доповнення до даної заяви. Відповідно до зазначених доповнень позивач просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0882 га з кадастровим номером 8000000000:91:176:0017, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рильського, 6 та на будівлю торгівельно-офісного центру, загальною площею 5 591, 20 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рильського, 6 літ. Д.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року відхилено заяву про забезпечення позову з підстав необґрунтованості та відкладено розгляд справи до 14.02.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року відкладено розгляд справи до 28.02.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2012 року усно зауважив на тому, що позивачем не надано доказів, що підтверджують перерахунок кредитних коштів.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2012 року заперечував проти наданих відповідачем пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року відкладено розгляд справи до 20.03.2012 року.

28.02.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд визнати відсутність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меджестік»та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк»прав та обов'язків, вказаних у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року із змінами та доповненнями; визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік»не виконувати обов'язки позичальника, вказані у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року; визнати відсутність у Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»прав вимоги за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду на 20.03.2012 року.

У судовому засіданні 20.03.2012 року представник позивача підтримав подану 16.02.2012 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту у сумі 31 090 156, 18 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 162 359, 69 дол. США, пені у сумі 1 509 439, 55 дол. США та заборгованості по комісії у розмірі 36 043 891, 12 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2012 року підтримав зустрічний позов, проти первісного позову заперечував та просив суд у первісному позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року відкладено розгляд справи до 10.04.2012 року.

26.03.2012 року через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 31 156 188, 07 дол. США заборгованості з повернення кредиту та сплати процентів, що за курсом НБУ станом на 19.07.2011 року становить 248 349 090, 73 грн. та 45 466 740, 94 грн. заборгованості по сплаті комісії та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на зазначене судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2012 року подав клопотання про надіслання до органів внутрішніх справ або прокуратури повідомлення про підроблення меморіальних ордерів.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої та економічної експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Враховуючи зазначене, суд відхиляє клопотання відповідача про призначення експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2012 року підтримав первісні позовні вимоги, просив суд первісний позов задовольнити. Протии зустрічного позову заперечував та просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

18.05.2007 року між Акціонерно-комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меджестік" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 6/42353/Н-191206/К (далі - кредитний договір), відповідно до якого: розмір кредитної лінії - 30 000 000 доларів США (змінюється згідно графіку (додаток № 1), строк користування кредитною лінією - з 18 травня 2007 року по 17 травня 2010 року, плата за користування кредитною лінією - 12% річних, цільове призначення кредиту - рефінансування кредитної заборгованості, фінансування інвестиційної діяльності.

В подальшому між позивачем та відповідачем укладалися додаткові договори до кредитного договору, що змінювали та/або доповнювали окремі умови кредитного договору, а саме: додатковий договір № 1 від 31.03.2009 року, додатковий договір № 2 від 03.04.2009 року, додатковий договір № 3 від 17.06.2009 року, додатковий договір № 4 від 17.07.2009 року, додатковий договір № 5 від 17.07.2009 року, додатковий договір № 6 від 30.07.2009 року, додатковий договір № 7 від 31.07.2009 року, додатковий договір № 8 від ЗІ 07.2009 року, додатковий договір № 9 від 14.08.2009 року, додатковий договір № 10 від 1.12.2009 року, додатковий договір № 11 від 19.01.2011 року.

З врахуванням вищезгаданих змін, доповнень та відповідно п. 1.2 кредитного договору, позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, розмір кредитної лінії - 31 806 197, 28 доларів США, який змінюється відповідно до графіку, викладеного в додатку №6.

Строк користування кредитною лінією - з 18.05.2007 року по 17.05.2011 року (п.1.3. кредитного договору).

Плата за користування кредитною лінією становить 4 % річних.

Цільове призначення кредитної лінії: рефінансування кредитної заборгованості у ЗАТ «ОТП Банк»в сумі 12 000 000,00 доларів США; рефінансування кредитної заборгованості у ВАТ «Укрексімбанк»в сумі 2 300 000,00 доларів США; фінансування інвестиційної діяльності в сумі 5 700 000,00 доларів США (п. 1.5. кредитного договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тобто надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що підтверджується меморіальними валютними ордерами, а саме : № FЗ 515-3 від 21.05.2007 року на суму 12 000 000 доларів, № FЗ 515-4 від 21.05.2007 року на суму 2 300 000 доларів США, № FЗ 515-4 від 12.10.2007 року на суму 400 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 19.11.2007 року на суму 6 500 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 08.02.2008 року на суму 100 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 18.03.2008 року на суму 250 000 доларів США, № FЗ 515-5 від 01.04.2008 року на суму 150 000 доларів США, № U1573-1 від 19.01.2010 року 19 180 197, 31 доларів США, № FЗ 515-1 від 21.05.2007 року 1 200 000 доларів США, № 528-1 від 29.05.2007 року на суму 200 000 доларів США, FЗ 528-1 від 31.05.2007 року на суму 1 000 000 доларів США, № FЗ 528-1 від 04.06.2007 року на суму 500 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 18.06.2007 року на суму 200 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 19.06.2007 року на суму 1 700 000 доларів США, № FЗ 515-2 21.06.2007 року на суму 800 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 22.06.2007 року 1 200 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 05.07.2007 року на суму 200 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 04.09.2007 року на суму 200 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 12.09.2007 року на суму 700 000 доларів США, № FЗ 515-1 від 10.09.2007 року на суму 400 000 доларів США.

Заперечуючи проти отримання кредитних коштів від позивача, відповідач зазначає, що меморіальні ордери додані позивачем до позовної заяви, містять лише один підпис посадової особи банку.

Натомість, згідно із п. 42 додатку № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 зазначено, що на меморіальному ордері ставляться підписи відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер, та працівника, на якого покладено функції контролера.

У зв'язку із зазначеним, позивач надав до суду меморіальні ордери з підписами відповідального виконавця банку та працівника, на якого покладено функції контролера.

Беручи до уваги, що матеріали справи містять одні і ті ж самі меморіальні ордери з одним та двома підписами, відповідач вважає, що меморіальні ордери є підробленими.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, оскільки згідно із п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 встановлено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно із п. 4.6 Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Положенням Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Отже, меморіальні ордери є лише паперовим оформленням безготівкової операції щодо переказу коштів та технічні помилки в його оформлені не відміняють сам факт здійснення перерахунку/списання коштів.

Чинним законодавством України не передбачена заборона оформлення банком декількох меморіальних ордерів щодо здійснення однієї і тієї ж операції.

Крім того, факт перерахунку позивачем відповідачеві кредитних коштів підтверджується також, банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами відповідач просить суд визнати відсутність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меджестік»та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк»прав та обов'язків, вказаних у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року із змінами та доповненнями; визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік»не виконувати обов'язки позичальника, вказані у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року; визнати відсутність у Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»прав вимоги за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач зазначає, що в кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року відсутня істотна умова, а саме не передбачені заходи відповідальності кредитодавця за порушення своїх зобов'язань щодо видачі кредиту.

У зв'язку із зазначеним відповідач вважає, що кредитний договір є неукладеним, а тому не породжує ніякі права чи обов'язки.

Статтею 1 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Отже, виходячи з того, Цивільний кодексу України регулює особисті немайнові та майнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, а Господарський кодексу України регулює відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності (господарські відносини), Господарський кодекс України є спеціальним у відношенні до Цивільного кодексу України.

Саме тому, спеціальні норми Господарського кодексу України, якими встановлюються особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Закріпленій статтею 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів містить посилання на те, що цивільні права можуть бути захищені лише шляхом визнання права.

Одночасно статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має паво на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Отже, вирішуючи питання чи є визнання відсутності права належним способом захисту порушених прав, суду слід виходити з того, що норми Господарського кодексу України є спеціальними та підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України, отже, такий спосіб захисту прав як визнання відсутності права є належним у господарському судочинстві.

Таким чином дана позовна заява про визнання відсутності у відповідача права підлягає розгляду в господарському суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з частинами 2, 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в частині 2 статті 345 ГК України (мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.

Структурно-системний аналіз положень ГК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, частина 3 статті 272, частина 1 статті 284, частини 2, 3 статті 297, частина 5 статті 318 ГК України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях ЦК України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у статтях 695, 982, 1035 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Зазначені умови в підписаному сторонами договорі погоджені.

Тому, підстави вважати договір № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року неукладеним відсутні.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання.

Беручи до уваги, що договір № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року не розірваний та не визнаний недійсним в установленому законом порядку, тому є обов'язковим для виконання сторонами.

А отже, немає підстав для визнання відсутніми між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меджестік»та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк»прав та обов'язків, вказаних у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року із змінами та доповненнями; визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджестік»не виконувати обов'язки позичальника, вказані у кредитному договорі № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року та визнання відсутності у Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»прав вимоги за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Так, позивачем доведено надання відповідачеві кредиту на загальну суму 49 180 197, 31 грн. В свою чергу відповідач свого обов'язку щодо повернення кредиту у строк встановлений договором (17.05.2011 року) не виконав, внаслідок чого у останнього день подання позову виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 31 090 156, 18 дол. США та сплати процентів у сумі 66 031, 89 дол. США.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії.

Умовами кредитного договору (п.п.4.2., 4.4.) встановлено, що платежі щодо погашення кредитної лінії та сплати процентів здійснюються у повному розмірі та вважаються здійсненими в установлений строк, якщо їх сума в повному розмірі надійшла на рахунок банку в день, обумовлений в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо повернення кредиту та повної оплати процентів за користування кредитом не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так перевіривши розрахунок позивача щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що заборгованість по кредиту становить 31 090 156, 18 дол. США, а заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом становить 66 031, 89 дол. США та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 10 квітня 2012 року за офіційним курсом НБУ 31 090 156, 18 дол. США складають 248 332 622, 48 грн., а 66 031, 89 дол. США -527 429, 72 грн. (http://www.bank.gov.ua; 7,9875 грн. за 1 дол. США).

Частиною 1 п. 2 ст. 83 ПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід за межі позовних вимог не подавав.

А тому, заборгованість по поверненню кредиту та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом підлягає задоволенню у заявлених позивачем до стягнення розмірах, а саме 248 052 811, 08 грн. та 526 835, 43 грн. відповідно.

Крам того, позивач просить суд стягнути з відповідача комісію за управління кредитом у сумі 35 246 041, 12 грн. та комісію за реструктуризацію кредитної лінії у сумі 797 850, 00 грн.

Згідно із п. 7.17.1 додаткового договору № 10 до кредитного договору, за управління кредитною лінією позичальник сплачує банку комісію у розмірі 10% річних від заборгованості, встановленої з дати підписання цього додаткового договору № 10, яка нараховується та сплачується одночасно з повним погашенням кредитної лінії, але не пізніше 17.05.2011 року.

Пунктом 7.17.2 додаткового договору № 10 до кредитного договору передбачено, що за реструктуризацію кредитної лінії позичальник сплачує банку комісію у розмірі 300 000, 00 дол. США з встановленням наступних строків оплати: 100 000, 00 дол. США до 31.03.2011 року, 100 000, 00 дол. США до 30.04.2011 року, 100 000, 00 дол. США до 17.05.2011 року. Комісія сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що комісія за управління кредитом становить 35 246 041, 12 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі, а комісія за реструктуризацію кредитної лінії складає 797 850, 00 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1 116 816, 32 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 65 310, 54 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, визначені в кредитному договорі, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п.1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів рску приймається рівною 360. Пеня сплачується в національній валюті по курсу НБУ на день плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за перерахунком суду пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 1 116 816, 32 грн., а пеня на несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом складає 65 310, 54 грн. та підлягають задоволенню у зазначених розмірах.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" (01032, м. Київ, пров. Рильського, 6; код ЄДРПОУ 31304262), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, оф. 413; код ЄДРПОУ 1935684) заборгованість за кредитом у сумі 31 090 156, 18 дол. США, що еквівалентно становить 248 052 811 (двісті сорок вісім мільйонів п'ятдесят дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 08 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 66 031, 89 дол. США, що еквівалентно становить 526 835 (п'ятсот двадцять шість тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 43 коп., заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом у сумі 35 246 041 (тридцять п'ять мільйонів двісті сорок шість тисяч сорок одна) грн., заборгованість по сплаті комісії за реструктуризацію кредитної лінії у сумі 797 850 (сімсот дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню за прострочення повернення кредиту у сумі 1 116 816 (один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 32 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 65 310 (шістдесят п'ять тисяч триста десять) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А.

дата підписання 19.04.2012 року