ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-27/3180-2012 09.04.12

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод Комунального машинобудування «Коммаш»

про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди у сумі 167 257, 26 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явились;

Від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 06.04.2012 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод Комунального машинобудування «Коммаш»про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди у сумі 167 257, 26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, 29.03.2004 року позивачем з Голосіївською районною радою м. Києва було укладено договір № 72 на право тимчасового користування землею, строком на три роки для розміщення шиномонтажу на АДРЕСА_1. Однак, відповідач постійно блокував автомобілями майстерню позивача та вчиняв інші протиправні дії, у зв'язку із чим останній не міг безперешкодно працювати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 09.04.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 09.04.2012 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2004 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Голосіївською районною радою міста Києва було укладено договір на право тимчасового користування землею (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 3 (три) роки для розміщення кіоску з шиномонтажу на АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що постійні погрози та образи з боку відповідача та блокування автомобілями відповідача майстерні шиномонтажу, а також вчинення інших протиправних дій, призвело до того, що позивач не міг працювати, що в свою чергу призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 117 257, 26 грн. та збитків у вигляді моральної шкоди у сумі 50 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Так, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що порушення його прав відповідачем полягало:

1) в постійних усних та письмових погрозах;

2) блокуванні майстерні співробітниками відповідача;

3) постійних скаргах та викликах до міліції та прокуратури за заявами відповідача;

4) виникненні незаконного рішення на демонтаж кіоску.

Щодо посилань позивач про постійні погрози з боку відповідача та блокування майстерні шиномонтажу, то суд зазначає наступне.

Позивачем не надано суду жодних належних доказів щодо погроз відповідача на адресу позивача, в тому числі письмові, відповідачем не надано суду доказів здійснення блокування майстерні позивача співробітниками позивача. Так, фотознімки додані до позовної заяви, не можуть вважати належним доказом, оскільки з них не вбачається, що автомобілі належать саме відповідачеві та вони заважають позивачеві здійснювати підприємницьку діяльність.

Щодо посилання позивача, що через скарги відповідача, його постійно викликали до міліції та прокуратури, то суд зазначає, що позивач звертався до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою з приводу вчинення протиправних дій з боку керівництва заводу «Коммаш». Однак, листом № 53/8238 від 18.01.2005 року, наявним в матеріалах справи, Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві повідомило позивача, що в діях відповідача відсутній склад злочину.

Відносно твердження позивача, що незаконне рішення Голосіївської районної ради на демонтаж кіоску виникло у зв'язку із зверненням відповідача., то суд зазначає наступне.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Так, судом встановлено, що районні ради приймають рішення на пленарних засіданнях шляхом голосування депутатів ради.

Таким чином, посилання позивача, що рішення про демонтаж кіоску шиномонтажу позивача, Голосіївська районна рада прийняла з вини відповідача є необґрунтованим та недоведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неотриманням позивачем прибутку на який він розрахував, а також не доведено вини відповідача у спричиненні позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому, враховуючи викладене позивачем не подано жодних доказів в підтвердження умов, що підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підприємству, тому, суд вважає вимогу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові у задволкнні позову витрати на оплату судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 224 ГК України, статтями 22, 23 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.

дата підписання 17.04.2012 року