ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" квітня 2012 р. К/9991/20/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Темкіжева І.Х. (головуючий), Лосєва А.М., Нечитайла О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 р. у задоволенні позовних вимог Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»(надалі -КРП «ВП водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки») до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (надалі -Сакська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008161503/0 від 24.12.2008 р. відмовлено в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. вищезазначену постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Сакської ОДПІ № 0008161503/0 від 24.12.2008 р.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сакської ОДПІ, у якій ставиться питання про скасування постанови апеляційної інстанції та залишення без змін судового рішення першої інстанції з підстав порушення Севастопольським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, зокрема, пункту 5.3 статті 5, пункту 1.9 статті 1, пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
КРП «ВП водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»надало письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу податкової інспекції без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Перевіривши у порядку письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки у судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
15.12.2008 р. Сакською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку КРП «ВП водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» стосовно правильності нарахування та своєчасності внесення позивачем до бюджету погодженої суми податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету за 2004-2006 роки, за результатами якої складено акт № 1886/1503/03347678.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки позивачем не було дотримано встановлених статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків сплати податку у період 2004-2006 років.
На підставі акту перевірки № 1886/1503/03347678 від 15.12.2008 р. контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0008161503/0 від 24.12.2008 р., яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, застосовано до позивача штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 38 127,61 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку, що позивачем порушено статтю 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто самостійно не сплачено суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, а тому нарахування штрафних санкцій відповідачем визнано правомірним.
Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами суду першої інстанції та дійшов висновку, що до платника податків можуть бути застосовані штрафні санкції лише при наявності умови щодо самостійно узгодженої платником податків суми зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що податковою інспекцією порушено строки застосування штрафних санкцій згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України, якою передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи, а саме - з копії акту перевірки вбачається, що суми збору за геологорозвідувальні роботи були стягнуті з позивача на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 р.
У ході примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим з КРП «ВП водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»стягнуто заборгованість, у тому числі 76255,23 грн. по збору за геологорозвідувальні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 794 від 12.06.2007 р. на суму 41504,73 грн., № 2609 від 15.06.2007 р. на суму 2800,00 грн. № 2608 від 15.06.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 802 від 18.06.2007 р. на суму 7200,00 грн.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон) передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судами попередніх інстанцій встановлені факти несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а саме:
згідно з розрахунками № 29633 від 23.10.2004 року (граничний строк сплати настав 19.11.2004); № 7287 від 22.04.2005 року (граничний строк сплати настав 19.05.2005); № 26907 від 27.10.2005 року (граничний строк сплати настав 19.12.2005); № 36762 від 04.02.2006 року (граничний строк сплати настав 19.02.2006); № 6410 від 18.04.2006 року (граничний строк сплати настав 19.05.2006); № 15598 від 27.07.2006 року (граничний строк сплати настав 19.08.2006).
Враховуючи те, що кошти за вищезазначеними платіжними вимогами перераховані до Державного бюджету в рахунок погашення заборгованості позивача за геологорозвідувальні роботи 14.06.2007 року, 18.06.2007 року та 20.06.2007 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем порушено граничні строки сплати податкового зобов'язання.
Аналізуючи питання щодо самостійності узгодження платником податків суми зобов'язання, суд апеляційної інстанції не врахував те, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання повинна бути сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Крім того, підпунктом 1.6 пункту 1 статті 1 Закону визначено термін «примусове стягнення»як звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Це в свою чергу спростовує доводи суду апеляційної інстанції про обов'язковість самостійного узгодження суми податкового зобов'язання.
Вирішуючи питання строку застосування штрафної санкції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спеціальним законом з питань оподаткування, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в той час як штрафні санкції застосовані до позивача безпосередньо за порушення вимог податкового законодавства.
Тому, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій на дані правовідносини не поширюються, що в свою чергу спростовує доводи суду апеляційної інстанції.
Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених пункту 17.3. статті 17 Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону, яким встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не піддягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Надаючи оцінку обставинам справи, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що нарахування позивачеві штрафних санкцій податковим органом за затримку сплати податкового зобов'язання зроблено поза межами строку давності.
Враховуючи розрахунки граничного строку сплати податкового зобов'язання та беручи до уваги, що відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення 24 грудня 2008 року, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що штрафні санкції за затримку сплати податкового зобов'язання № 29633 від 23.10.2004 р., граничний строк сплати якого настав 19.11.2004 р., № 7287 від 22.04.2005 року, граничний строк сплати якого настав 19.05.2005 р. та № 26907 від 27.10.2005 р., граничний строк сплати якого настав 19.12.2005 р., нараховані за межами строку давності.
У свою чергу штрафні санкції по податковим зобов'язанням № 36762 від 04.02.2006 р., граничний строк сплати настав 19.02.2006 р.; № 6410 від 18.04.2006 р., граничний строк сплати настав 19.05.2006 р.; № 15598 від 27.07.2006 р., граничний строк сплати настав 19.08.2006 р. застосовані до позивача правомірно, у межах строків давності.
З копії акту перевірки судом встановлено, що сума сплаченого боргу по податковим зобов'язанням № 36762 від 04.02.2006 р., № 6410 від 18.04.2006 р., № 15598 від 27.07.2006 р. становить 51 525,6 грн. (13 398,2 грн. + 17 119,2 грн. + 21008,2 грн.)
Таким чином, згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону штрафні санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу 51 525,6 грн., становитимуть 25 762,8 грн.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи суду апеляційної інстанції дають підстави для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування та порушення норм матеріального права.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення
Керуючись ст. ст. 220, 223, 225, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. у справі № 2а-7535/10/5/0170 скасувати в частині задоволення позовних вимог Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2008 р. № 0008161503/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25762, 80 грн., а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 р. у справі № 2а-7535/10/5/0170 про відмову у задоволені позовних вимог у зазначеній частині залишити в силі.
В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. у справі № 2а-7535/10/5/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.Х. Темкіжев
Судді А.М. Лосєв
О.М. Нечитайло