РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.08                                                                                 Справа № 7/10

Суддя Калашник Т.Л. розглянув матеріали справи за позовом

Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в інтересах виробничої одиниці “Краматорськміжрайтепломережа”, м. Краматорськ Донецької області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ Міністерства Оборони України, м. Луганськ  

про стягнення 35 143 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Серган О.Г.,  довіреність №юр/5174 від 31.12.07;

від  відповідача –не прибув;

від Головного управління Державного казначейства України у Луганській області - Пащенко В.В., довіреність № 11-12/1-3 від 08.01.08.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді в розмірі 21855 грн. 71 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1952 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 340 грн. 38 коп. (з урахуванням уточнення до позовної заяви №558/08 від 26.03.08 –а.с.87-88).

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 501 від 06.03.08 (а.с.74), посилаючись зокрема на те, що згідно п. 4 ст. 43 Закону України № 3597-ІУ від 04.04.06 "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями для  призовних пунктів, виконувати поточний або капітальний ремонт цих будинків та приміщень, здійснювати оплату наданих районним (міським) військовим комісаріатам комунально-побутових послуг (освітлення, водопостачання, опалення тощо) за рахунок коштів місцевого бюджету. Із 444 діючих районних (міських) військових комісаріатів лише 15 розміщено на фондах Міністерства оборони України. Відповідно до вимог чинного законодавства Міністерство оборони України має право здійснювати оплату за отримані районними (міськими) військовими комісаріатами комунально-побутові послуги, виконаний поточний або капітальний ремонт службових будівель (приміщень), які перебувають у державній власності та належать до сфери управління Міністерства оборони України. Таким чином, якщо відповідач розміщений в приміщеннях, які належать місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, то оплата зокрема комунально-побутових послуг має здійснюватись з місцевого бюджету і це не суперечить нормам частини 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, за листами №11-07/60ю від 11.03.08 (а.с.79-80) та № 11-07/108ю від 18.04.08, пояснює, що оплату комунально-побутових послуг проводить Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та ГУДКУ у Луганській області, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” особі виробничої одиниці “Краматорськміжрайтепломережа” (Енергопостачальна організація) та Краматорським міським військовим комісаріатом (Споживач) було укладено договір № 158 від 25.09.03 (далі-Договір),  за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію та гарячу воду у потрібних йому обсягах (п.1.1. Договору).

01.03.06 між позивачем –Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” особі виробничої одиниці “Краматорськміжрайтепломережа” (Енергопостачальна організація), Краматорським міським військовим комісаріатом (Споживач) та відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ (Платник) було укладено додаткову угоду відповідно до умов якої Рахунки за спожиту Споживачем теплову енергію отримує сам Споживач, а оплата рахунків Споживача здійснюється Платником, який надає копії платіжних доручень Споживачу. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною Договору та вступає в силу з дня її підписання сторонами.

Згідно п.7.5. укладеного між сторонами Договору, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання вказаного Договору позивач поставив теплову енергію відповідачу у період з березня 2006 року по квітень 2007 року та вручив відповідні рахунки на оплату Споживачу (а.с.26-33), що не оспорюється відповідачем.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості послуг в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані  у повному обсязі та вчасно, тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 501 від 06.03.08 (а.с.74).  

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На виконання вказаного договору позивач виконав свої зобов’язання, поставив теплову енергію відповідачу у період з березня 2006 року по квітень 2007 року та вручив відповідні рахунки на оплату Споживачу (а.с.26-33), що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості послуг в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані  у повному обсязі та вчасно, що підтверджено матеріалами справи.

            Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.

            Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання  заборгованість відповідача не змінилась та складає 21855 грн. 71 коп.  

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.  Проте, при обчисленні інфляційних нарахувань позивачем допущено помилку у розмірі індексів інфляції, за розрахунком суду інфляційні нарахування складатимуть 1768 грн. 94 коп.

          Посилання відповідача на п. 4 ст. 43 Закону України № 3597-4 від 04.04.06 "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу" судом відхиляються за тих підстав, що ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України відносить видатки на національну оборону. Цей факт також підтверджено  Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області, за листами №11-07/60ю від 11.03.08 (а.с.79-80) та № 11-07/108ю від 18.04.08.  Слід також зазначити що ст.ст. 88, 89, 91 Бюджетного кодексу України не передбачено здійснення видатків на національну оборону з місцевих бюджетів. Крім того, ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України закріплено, що забороняється планувати та  здійснювати  видатки,  не  віднесені  до місцевих бюджетів цим Кодексом,  а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на  фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, за винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних   закладів   державної   форми   власності.

            За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково  з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.  

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526 ЦК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

             1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ Міністерства Оборони України, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, код ЄДРПОУ 07652214 на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці “Краматорськміжрайтепломережа”, м. Краматорськ Донецької області, пров. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 05540936 –заборгованість у сумі 21855 грн. 71 коп., інфляційні нарахування у сумі 1768 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 340 грн. 38 коп., державне мито у сумі 239 грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 80 грн. 47 коп., видати наказ.  

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  24.04.08.

  Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник