РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.08                                                                                 Справа № 7/47

Суддя Калашник Т.Л. розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області

до Спеціалізованого підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ  Луганської області

про стягнення 1980814 грн. 94 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Попова Ю.О., довіреність № 06-5/12 від 03.01.08;

від  відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1912790 грн. 76 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, пені у сумі 20591 грн. 59 коп., інфляційних нарахувань у сумі 43585 грн. 13 коп. та  3% річних у сумі 3847 грн. 46 коп.

Відповідно до відзиву на позовну заяву № 615 від 05.03.08 відповідач визнав позовні вимоги частково в розмірі 1205689 грн. 76 коп., у зв’язку з тим, що ним було перераховано 707101 грн. відповідно до платіжних доручень № 646 від 26.02.08, № 691 від 27.02.08 та № 699 від 28.02.08. Крім того, відповідач посилається на те, що борг виник внаслідок тяжкого фінансового стану підприємства, викликаного тим, що населення не в повному обсязі сплачує отримані послуги.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –ДП «Лисичанська теплоелектроцентраль»(Продавець) та відповідачем –ЛСП «Лисичанськтепломережа»(Покупець) було укладено договір № 0111/07ТН від 15.10.07 (далі - Договір),  за умовами якого продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити теплову енергію у пару у період з 15.10.07 по 15.04.08 у кількості 32959 Гкал у відповідності з замовленням (п.1.1. Договору).

Згідно п.4.3. остаточний розрахунок до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно виставленим платіжним вимогам-дорученням.

На виконання вказаних Договорів позивач поставив теплову енергію відповідачу у період з жовтня 2007 року по січень 2008 року на загальну суму 2120290 грн. 76 коп., що підтверджено Актами прийому-передачі кількості відпущеної теплової енергії з спірний період (а.с.11-18) та не оспорюється відповідачем.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості послуг в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані  у повному обсязі та вчасно, тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

            Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

            Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання  заборгованість відповідача зменшилась та складає 1205689 грн. 76 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 646 від 26.02.08, № 691 від 27.02.08 та № 699 від 28.02.08 (а.с.42-44) на загальну суму 707101 грн. 00 коп.   

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.  

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату вартості відпущеної теплоенергії передбачена сторонами в п. 5.2. укладеного  Договору у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення до фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до ст.. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.  При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з тепло забезпечення та гарячого водопостачання, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати вартості відпущеної теплоенергії. Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з теплозабезпечення, що надається  споживачам. Суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 10295 грн. 00 коп. У стягненні решти суми пені слід відмовити. Судові витрати у цій частині відносяться на відповідача.

У частині стягнення заборгованості у сумі 707101 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заборгованість було сплачено після звернення позивача 21.02.08 з позовом до суду. Судові витрати у цій частині також відносяться на відповідача.

            За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково  з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 5691 грн. 85 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

             1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з Лисичанського спеціалізованого підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ  Луганської області, вул. Баумана, 17, код ЄДРПОУ 13401321 на користь Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, 98, код ЄДРПОУ 00131067 –заборгованість у сумі 1205689 грн. 76 коп., пеню у сумі 10295 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 43585 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 3847 грн. 46 коп., державне мито у сумі 19808 грн. 15 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.

3. У частині стягнення заборгованості у сумі 707101 грн. 00 коп. провадження у справі припинити на підставі п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути позивачу з Державного бюджету України 5691 грн. 85 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 231 від 15.02.08, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  25.03.08.

  Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник