Справа № 22-ц-1394-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Полянської В.О.,
Мамасуєвої Л.О., при секретарі - Цендра О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнанняі права власності по праву спадкування за законом на 1/2 частку квартири, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири між подружжям, визнання права власності на 1/2 частину квартири за заповітом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
29 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЖБК №33 м. Керчі, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_6, визнання за нею право власності по праву спадкування за законом на 1/4 частку квартириАДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, який, згідно реєстраційного свідоцтва, був власником вказаної квартири. У 1996 році померла дружина батька - ОСОБА_7, яка залишила заповіт на 1/2 частку квартири своєму синові ОСОБА_3 Останній правовтановлюючи документи на спадщину не оформив. У грудні 2005 року батько позивачки одружився з ОСОБА_8 Позивачка вважає, що після смерті батька залишилася спадщина у вигляді 1/2 квартири, спадкоємцями є вона та ОСОБА_8 У встановлений законом строк позивачка звернулась до нотаріуса, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі відсутності правовстановлюючого документу на квартируАДРЕСА_1.
19 квітня 2007 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя за померлою матір'ю ОСОБА_7, визнання за ним права власності по праву спадкування за заповітом на 1/2 частку квартириАДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що його мати ОСОБА_7 була одружена з ОСОБА_6 Під час шлюбу вони на ім'я ОСОБА_6 придбали в ЖБК №33 квартиру
АДРЕСА_1. 24 травня 1996 року мати померла, залишивши заповіт на 1/2 частку квартири позивачеві. ОСОБА_3 своєчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Однак, оскільки при житті матері її 1/2 частка квартири виділена не була йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
11 травня 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_8, в якому просила встановити факт прийняття нею спадщини і визнати права власності по праву спадкування за заповітом на 1/2 частку квартириАДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилася спадщина у вигляді квартири. Із заявою про прийняття спадщини звернулися в нотаріальну контору вона, як дочка і відповідачка, як дружина померлого, Свідоцтво про Ораво власності на спадщину за законом нотаріус їм не видав, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, що належить батькові.
Рішенням Керченського міського суду від 20 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_3відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3, оскільки, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції від 11 травня 2007 року постановлено з порушенням норм діючого законодавства.
Апелянт вказує, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, прийняв спадщину, звернувшись із заявою до нотаріальної контори. Висновок суду про те, що він пропустив строк звернення з позовом про витребування своєї частки спадщини, на думку апелянта, не є правомірним. Нормами спадкового законодавства встановлений шестимісячний строк звернення із заявою про прийняття спадщини, але не встановлений строк коли спадкодавець, якій подав заяву про прийняття спадщини, має отримати свідоцтво про право на спадщину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що вона своєчасно, після смерті батька, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто фактично прийняла спадщину, що є підставою для задоволення позову.
З вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає нормам діючого цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України 2003 року для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_6 15 червня 2006 року звернулась до державної нотаріальної контори по місту відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини (а.с. 21). Тобто, відповідно до вимог ч.1 ст. 1270 ЦК України позивачка прийняла спадщину, і підстав встановлювати факт прийняття позивачкою спадщини у суду першої інстанції не було.
Крім того, книгою шостою „Спадкове право" діючого Цивільного кодексу України не передбачено встановлення факту прийняття спадщини, як було встановлено раніше діючою ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не могла отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом, оскільки відсутній
правовстановлюючий документ на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька -на квартируАДРЕСА_1.
Однак, позовні заяви позивачки не містять вимог про визнання факту належності померлому ОСОБА_6 на праві власності спірної квартири. Як вбачається з матеріалів справи суд цього питання не розглядав, не з'ясовував чи дійсно спірна квартира є власністю померлого, і тому необгрунтовано визнав право власності на спадщину за законом за ОСОБА_1
З оглядом на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття нею спадщини і визнання права власності по праву спадкування за заповітом на 1/2 частку квартириАДРЕСА_1 підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене з порушення норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 без поважних причин пропустив строк на звернення до суду про визнання права власності за померлою у 1996 році матір'ю ОСОБА_7 на 14 частку квартириАДРЕСА_1 відповідно до вимог сімейного законодавства.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 1996 року померла ОСОБА_7, залишивши заповіт на 14 частку квартири сину ОСОБА_3, який у встановлений законом строк звернувся в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом йому видано не було, оскільки доля померлої у загальній спільній власності подружжя виділена не була. Тобто, ОСОБА_3 вже з моменту звернення до нотаріуса, знав про те, що треба звертатись до суду за захистом своїх прав.
Правовідносини, що виникли між сторонами стосуються подій 1996 року. Проте, до суду за захистом своїх порушених прав ОСОБА_3 звернувся лише у квітні 2006 року.
Відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 року, діючого на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушені (позовна давність) встановлені тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 75 цього Кодексу позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ст. 80 ЦК України 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки позивач не довів суду поважності причин пропуску строку звернення до суду, то судом правомірно відмовлено йому у задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і встановив обставини по справі, надав належну правову оцінку доказам, наданим ОСОБА_3, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює., тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга представника ОСОБА_3- ОСОБА_4 задоволенню в цій частині не підлягає.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2007 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини і визнанні права власності по праву спадкування за законом на 1/2 частку квартири скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.