Справа № 22-а-383 2006 р. Головуючий у 1-ї інстанції-Сіра Г.І.
Категорія 42 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
ПОСТАНОВА іменем України
2006 року жовтня 5 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Данильченко Л.О.
суддів Смирнової Т.В.
Криворотенка В.І.
з участю секретаря
судового засідання Кияненко Н.М.
адвоката ОСОБА_1
та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 4 серпня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті про стягнення заробітної плати за відпрацьований надурочний час та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_1, підтримавших доводи апеляційної скарги, не згодних з постановою суду, вивчивши матеріали справи, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів, -
Встановила:
15 травня 2006 р. до Кролевецького районного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Лінійного управління на ,Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті про стягнення заробітної плати за відпрацьований надурочний час та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Кролевецького районного суду від 4.08.06 р. позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: стягнуто на його користь з Лінійного управління на Південно-Західній залізниці управління МВС на транспорті за службу в понадурочний час з травня 2005 р. по грудень 2005 р. 168 грн. 30 коп. та 50 грн. в відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 8 грн. 18 коп. на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду і задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що вважає, що при вирішенні його позову суд 1-ї інстанції невірно застосував діюче законодавство і стягнув суму за надурочно відпрацьовані часи лише за 1 рік, невірно стягнута сума, належна до оплати. Апелянт не згоден з висновком суду про те, що йому не була причинена моральна шкода.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з слідуючого.
При розгляді справи судом 1-ї інстанції було встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути 10.332 грн. зарплати за відпрацьований надурочний час в період з 2003 р. по 2005 рік включно, після отримання 605 грн. 62 коп. позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути зарплату в сумі 9.726 грн. 38 коп. та в відшкодування моральної шкоди 2.000 грн.
Вирішуючи спір, судом 1-ї інстанції встановлено, що наказом НОМЕР_1 по Південно-Західному управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України позивача було прийнято на службу міліціонером окремого взводу ППСМ по супроводженню потягів ЛВ на станції Конотоп, з коефіцієнтом 5,4, присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант міліції з 2.06.95 р.
Позивач зазначав, що проходячи службу в органах внутрішніх справ, він в період 2003-2005 р.р. відпрацював надурочно 1721 годину, в тому числі в 2003 р. - 508 годин, в 2004 р. - 673 години, в 2005 р. - 576 годин, а тому просив суд стягнути заробітну плату за цей час.
Діюче законодавство, зокрема Закон України "Про міліцію" передбачає для працівників міліції 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. В законі зазначено, що оплата праці в понадурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні проводиться відповідно до вимог законодавства.
Крім того, ч.И п.1 Постанови КМ України від 14.09.91 р. передбачає можливість компенсації за згодою осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Діюче трудове законодавство (ст. 106 КЗпП України) не допускає компенсацію відпрацьованих надурочних годин відгулом.
У відповідності до п.З "Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ України до несення служби понад установлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій", затвердженої наказом МВС України 17.12.91 р. № 530 - підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до надурочної служби є письмові накази керівників органів внутрішніх справ, графіки нарядів, чергувань, затверджених керівником ОВС та інше.
Судом 1-ї інстанції було встановлено, що підставою для залучення позивача до служби в надурочні часи були графіки, які затверджувались керівництвом. Судом були оглянуті графіки і табелі відпрацьованого позивачем часу. При цьому встановлено, що відпрацьовані часи позивача обліковувались у відповідності до вимог п.З - 6 Інструкції.
При зверненні до суду позивачем була надана довідка (а.с.6) про відпрацьовані години в спірному періоді.
Перевіряючи доводи позивача, суд дійшов висновку, що відпрацьований час (2003-2005 р.р.) був робочим в 2003 р. за виключенням 103 годин (223 години - 120 годин).
Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не погодився з розрахунком, проведеним відповідачем по оплаті позивачу надурочно відпрацьованого часу (а.с.12) із врахуванням обмежень оплати в 120 годин. У відповідності з вимогами ч.П ст.99 КАС України суд 1-ї інстанції виходив з 1-річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, а не за 3-річний термін, як просив позивач. Тому суд дійшов висновку, що оплата надурочної служби підлягає стягненню, починаючи з травня 2005 р., а не з січня 2003 р. При цьому суд 1-ї інстанції обгрунтовано провів розрахунок, виходячи з посадового окладу за спеціальне звання, з врахуванням надурочно відпрацьованих годин, подвійної їх оплати (за мінусом виплаченої суми). Всього до виплати за 2005 р. судом позивачу нарахована сума 168 грн. 30 коп.
Колегія суддів вважає, що даний розрахунок вірний і доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги.
Доводи апелянта про те, що в розрахунок повинно братись 3 роки - не ґрунтуються на діючому законодавстві. Суд обґрунтовано позов задоволив частково.
Моральна шкода судом 1-ї інстанції стягнута в розмірі 50 грн., але вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд безпідставно не взяв до уваги доводи позивача щодо порушення законодавства про залучення його до надурочних робіт в обсягах, значно перевищуючих встановленими діючими нормативами. Згідно з довідкою відповідача (а.с.6), позивач в 2005 р. притягувався до надурочних робіт (як це зазначалось раніше) в загальній кількості 223 години замість 120 годин, встановлених діючим законодавством.
Тому колегія суддів вважає за необхідне постанову місцевого суду змінити і стягнути на користь позивача з відповідача в відшкодування моральної шкоди 500 грн., а не 50 грн., як вирішив суд. При цьому колегія суддів бере до уваги те, що внаслідок порушень діючого законодавства відповідачем, позивач був позбавлений можливості спілкуватися з хворою своєю дитиною, приділяти їй певний час.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 198, 207 КАС України, колегія суддів,
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Змінити постанову Кролевецького районного суду від 4 серпня 2006 р. в даній справі і стягнути з Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн..
В іншому постанову суду залишити без зміни.
Дана постанова та постанова місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду України в 1-місячний термін після проголошення.
Головуюча Данильченко Л.О.
Судді Смирнова Т.В.
Криворотенко В.І.