Справа №7065                                                              Головуючий у 1 інстанції Мавроді Р.Ф.

Категорія 36                                                                   Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА Іменем України

26 вересня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Шамрило Л.Г.

при секретарі Маслаковій М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Державної виконавчої служби у Добропільському районі ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 і його представника, представника ДВС, ОСОБА_3  і її представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року і направлення справи на новий розгляд, через порушення норм процесуального права, оскільки суд не вивчив належним чином матеріали справи і не прийняв до уваги ряд фактів, які мають безпосереднє значення для справи. У судовому засіданні він заявляв клопотання про надання державною виконавчою службою (далі ДВС) розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, але це клопотання не було задоволено без пояснення причин. Представник ДВС пояснив, що ДВС виконувала рішення суду від 13 березня 2006 року, в якому вказано, що ДВС необхідно правильно нарахувати заборгованість, але сума заборгованості в рішенні не вказана. Представник ДВС не пояснив причини відновлення виконавчого провадження відносно стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини (за виконавчим листом від 24 квітня 1997 року) та 1/6 частини (за виконавчим листом від 12 вересня 2002 року). Суд не прийняв до уваги, що виконавче провадження про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини було закінчено 15 березня 2004 року; стягувач ОСОБА_3 не оскаржила вказану постанову. Він не згоден з тим, що він пропустив строк для оскарження спірного розпорядження; він надавав конверт зі штампом, у якому отримав оскаржене розпорядження (а.с.39-40).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги; представник ДВС, ОСОБА_3 і її представник не підтримали доводи апеляційної скарги і просили залишити без зміни ухвалу суду першої інстанції; у підтвердження своєї позиції всі учасники розгляду справи надали апеляційному суду розрахунки спірної суми.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вказаної скарги. Цією ухвалою встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_2, дії якого оскаржуються, наказом начальника ДВС від 10 травня 2006 року переведений з посади заступника начальника ДВС на іншу посаду іншого відділу ДВС. Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 13 березня 2006 року за скаргою стягувача ОСОБА_3 на дії ДВС останній зобов'язаний виконати дії по правильному нарахуванню заборгованості, яка виникла при виконанні виконавчого листа від 12 вересня 2002 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3   у розмірі 1/6 частини. У виконання цієї ухвали суду від 12 березня 2006 року ОСОБА_2 на підставі документів, які наявні у виконавчому провадженні, визначив суму заборгованості ОСОБА_1, виніс розпорядження, направив розпорядження на виконання головному бухгалтеру шахти „Добропільська" і сповістив про це боржника - ОСОБА_1 і стягувача - ОСОБА_3.    Згідно скарзі про винесене розпорядження ОСОБА_1 стало відомо 12 квітня 2006 року; але зі скаргою на вказане розпорядження він звернувся лише 25 квітня 2006 року і не надав доказів поважності причини пропуску строку для звернення до суду. Порушень діючого законодавства з боку ОСОБА_2  не встановлено, тому скарга ОСОБА_1 - безпідставна, необгрунтована і задоволенню не підлягає (а.с.33-34).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що права і інтереси ОСОБА_1 державним виконавцем при розрахунку заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_3, не порушувалися.

Відповідно вимогам ст..74 Закону України „Про виконавче провадження" розмір

заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання

рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час,

протягом якого стягнення не проводилося, або одержуваного ним на момент визначення

заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в

цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної

плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого

документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про

нього стягувача і боржника.                                                                                '

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доказах, які повно перевірені в судовому засіданні. В судове засідання апеляційного суду ДВС наданий докладний розрахунок заборгованості  ОСОБА_1 по аліментах, цей розрахунок підтверджується доданими до нього документами і спростовує розрахунки ОСОБА_1 і його представника про відсутність заборгованості по аліментах перед ОСОБА_3.   Тому апеляційний суд не приймає розрахунок боржника у якості доказу обґрунтованості його скарги на дії ДВС і апеляційної скарги. В наданому в судове засідання апеляційного суду розрахунку ДВС вказана більша кількість місяців, за які визначена заборгованість ОСОБА_1, але це не тягне за собою висновок про неправильне визначення суми заборгованості у розпорядженні державного виконавця від 12 квітня 2006 року, яке оскаржує ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307 ч.І  п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий    

Судді