Справа №8851 Категорія 21
Головуючий у 1 інстанції Артеменко Л.І. Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
26 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Шамрило Л.Г.
при секретарі Маслаковій М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В липні 2006 року позивач звернувся в суд до відповідача з вказаним позовом. В обґрунтування позову позивач вказав, що 20 червня 2002 року МСЕК встановила йому втрату 60% професійної працездатності і третю групу інвалідності безстроково у зв'язку з професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. Стаж його роботи у вугільній промисловості складає 49 років, із них 40 років - підземного; він працював гірничим майстром, головним інженером і начальником шахти. З кожним роком стан його здоров'я погіршувався через складні умови праці. З червня 2002, року був складений акт форми П-4 у зв'язку з професійним захворюванням хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. Стан його здоров'я спричиняє йому як фізичні так і моральні страждання. Він неодноразово лікувався і в стаціонарі і амбулаторно. Він постійно приймає ліки, щоб полегшити дихання; не може виконувати звичну роботу. Все це пригнічує його, він відчуває себе неповноцінною людиною. Останні роки він веде замкнутий спосіб життя. У нього поганий сон через приступи задишки, задухи. Тому у відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому професійним захворюванням, він просив стягнути 60 тисяч гривень (а.с.3-4).
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 35 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить 49 років, із яких 40 років позивач працював у вугільній промисловості на підземних роботах в тяжких умовах праці. 20 червня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 60% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. Позивач отримує пенсію з 1983 року. Після встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивач пройшов вісім курсів лікування, з 1991 року постійно звертається за медичною допомогою. На підставі наданих сторонами доказів суд визнав встановленим наявність факту спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків. При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходив із принципів справедливості і розумності; врахував тяжкість ушкодження здоров'я, часткову втрату функцій органів дихання; глибину, характер і тривалість страждань; наявність істотних вимушених змін в його життєвих стосунках; характер додаткових зусиль необхідних для організації життя позивача, курси лікування позивача, його вік і загальний стан його здоров'я в теперішній час, стаж роботи позивача і умови праці, які спричинили втрату здоров'я. Суд врахував, що відповідач виплати позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні платежі (а.с.41-42).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Кіровського міського суду від 1 лютого 2006 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає його необгрунтованим і ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія ст..ст.21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхувавая від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надані письмові докази, які б підтверджували факт моральних страждань позивача. Довідка МСЕК про стійку втрату працездатності не є підтвердженням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, відділення Фонду виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні суми у відшкодування шкоди (а.с.44-45).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не підтримав доводи апеляційної скарги і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частини суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт (а.с.23, 14). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт, наявність якої МСЕК вперше встановлена 20 червня 2002 року у розмірі 60% безстроково (а.с. 14). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.5-11), акт розслідування професійного захворювання НОМЕР_1 (а.с.23), висновок ЛКК від 20 травня 2002 року (а.с.20), виписки із історії хвороби позивача (а.с.18-19, 21-22), довідки МСЕК від 20 червня 2002 року (а.с. 14, 15), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 20 червня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% безстроково.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 20 червня 2002 року.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги та щомісячних платежів не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата і одноразової допомоги, і щомісячних страхових виплат, і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із принципів справедливості та розумності; врахував тяжкість ушкодження здоров'я, часткову втрату функцій органів дихання; глибину, характер і тривалість страждань позивача; наявність істотних вимушених змін у його життєвих стосунках; характер додаткових зусиль, необхідних позивачу для організації свого життя: курси лікування позивача для підтримки здоров'я, вік позивача і загальний стан його здоров'я на теперішній час; стаж його роботи і умови праці, що спричинили втрату здоров'я. Але суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, не врахував, що позивач звільнився з роботи у травні 2004 року за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію (а.с.5-11), а також принцип виваженості. Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 20 липня 2006 року підлягає зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, належить стягнути двадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.
У відповідності до вимог ч.3 ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське задовольнити частково.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року змінити в частині суми стягнутої на користь ОСОБА_1 і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське на користь ОСОБА_1 двадцять тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське Донецької області 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді