АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа№ 2-11/11
Провадження №22-ц/2090/519/2012р. Головуючий 1 інст. –Шиянова Л.О.
категорія –трудові Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.
суддів –Кукліної Н.О., Шевченко Н.Ф.
при секретарі: Давшан А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ "Макс-Транс" на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Макс-Транс", третя особа: директор ТОВ "Макс-Транс" ОСОБА_3 про поновлення на работі, стягнення заборгованості по заробітній платі, грошових сум, пов'язаних з відрядженням, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач у червні 2010 року звернувся до суду з позовом до ТОВ "Макс-Транс", третя особа - директор ТОВ "Макс-Транс" ОСОБА_3 та просив постановити рішення, яким поновити його на роботі в якості водія-експедитора, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2010 року до дня поновлення на роботі, заборгованість по заробітній платі за час роботи з 10.05.2010 року до 29.09.2010 року та добові, пов'язані з відрядженнями у сумі 42822 грн.
У грудні 2010 року позивач доповнив та вточнив свої вимоги, просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 35266,67 коп. за весь час роботи та середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з щомісячного заробітку у розмірі 8200 грн., який станом на 08.12.2010 року становив 18586 грн.
У судовому засіданні позивач остаточно доповнив та уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 40000 грн., середній заробіток за затримку видачі розрахунку при звільненні за період з 29.09.2010 року по 06.10.2011 року у сумі 98400 грн. з розрахунку щомісячної заробітної плати у сумі 8200 грн. згідно договору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 10.05.2010 року працював водієм у ТОВ «Макс - Транс». Згідно наказу №14 від 29.09.2010 року відповідач звільнив його за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Позивач вважав, що звільнений з роботи він був незаконно, оскільки особисту заяву про звільнення не надавав. Крім того, відповідач не повністю виплатив йому заробітну плату за час роботи у нього.Також відповідач жодного разу не виплатив йому добові за відрядження, передбачені постановою КМ України №663 від 23.04.1999 року зі змінами та доповненнями, так як його робота у відповідача була пов'язана з відрядженнями за межі України.
За весь час його роботи відповідач виплатив йому заробітну плату у сумі 3000 грн. Але позивач вважав, що він повинен був йому виплатити заробітну плату за вказаний період у сумі 38266 грн., виходячи з того, що при прийнятті його на роботу відповідач повідомив йому, що розмір його щомісячної заробітної плати буде становити 8200 грн., про що було укладено письмовий договір, тому заборгованість по заробітній платі за вказаний період складає 35266,67 коп. Також відповідач при звільненні не провів з ним остаточний розрахунок, не виплатив своєчасно усі належні йому грошові кошти, тому повинен йому виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2010 року до 06.10.2011 року у сумі 98400 грн.
Крім того, вважає, що своїми незаконними діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює у суммі 40000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді у ТОВ "Макс-Транс" в якості водія - експедитора. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 добові, пов'язані з відрядженнями , у сумі 42882грн., середній заробіток за весь час вімушеного прогулу з 29.09.2010 року у сумі 10968 грн., моральну шкоду у сумі 5000грн., а усього 58850 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ТОВ " Макс-Транс" на користь держави судовий збір у сумі 588грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2011 року стягнуто з ТОВ " Макс-Транс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 616,84грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду змінити та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, стягнув на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 10968грн., заборгованість по заробітній платі за період з 10.05.2010р. д 29.09.10р. у сумі 35266грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29.09.2010р. до 6.10.20100 р. в розмірі 98400 грн., посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм діючого законодавства. В обгрунтування скарги зазначає, що суд не взяв до уваги договор укладений між ним та відповідачем, в якому зазначено, що його середній заробіток складає 8200грн, а не 900грн, як визначив суд.
ТОВ "Макс-Транс" надало апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд 1 інстанції, постановляючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, правильно виходив з того, що права позивача при його звільненні були грубо порушені відповідачем, останній був звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу. Крім того, ОСОБА_1, працюючи водієм - експедитором, знаходився у відрядженнях за межами України, а тому суд обгрунтовано зазначив, що відповідач повинен виплатити позивачу добові за вказані відрядження. Судом 1 інстанції також вірно стягнуто моральну шкоду.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони правільні та відповідають вимогам діючого законодавства, Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6.11.1992р. із змінами та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди(із змінами)
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 згідно наказу № 8 від 10 травня 2010 року був прийнятий на постійну роботу до ТОВ «Макс -Транс»водієм - експедитором з оплатою згідно штатному розкладу та випробуванням на 1 місяць.
Відповідно до наказу №14 від 01 жовтня 2010 року він був звільнений з роботи 29.09.2010 року згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Судова оклегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що позивач звільнений з роботи був незаконно, оскільки особисту заяву про звільнення не надавав, з наказом про звільнення ознайомлений не був, дізнався про наказ про звільнення при врученні йому трудової книжки.,
При таких умовах суд і інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача при його звільненні були грубо порушені відповідачем, позивач був звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства, що також підтверджується перевіркою Територіальної державної інспекції праці в Харківській області, яка була проведена за зверненням позивача, що вбачається з відповіді від 25.06.2011 року № 01-Б-6218, а тому відповідно до ч.І ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на попередній посаді.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у сумі 10968 грн.
При розрахунку вказаної суми суд 1 інстанції правильно виходив із заробітної плати, вказаної у штатному розкладі, оскільки довідку про середній заробіток ОСОБА_1 суду надано не було. Згідно штатного розкладу, затвердженому наказом по товариству №1 від 04 січня 2010 року, оклад водія був встановлений у розмірі 900 грн. на місяць.
При цьому суд 1 інстанції обгрунтовано не взяв до уваги твердження позивача, що заробітна плата ОСОБА_1 за один місяць складала 8200 грн., оскільки цей факт не був доведений позивачем у судовому засіданні, він протиричить наказу про прийняття позивача на роботу та вказаному штатному розкладу. Цей факт також підтверджується вказаною вище перевіркою, де у відповіді ОСОБА_1 вказано, що він був прийнятий на роботу з оплатою згідно штатного розкладу.
Колегія судів погоджується з висновком суду 1 інстанції про існуючу заборгованість перед позивачем по заробітній платі за вересень 2010 року, яка становить за мінусом компенсації за 10 днів не використаної відпустки 616,84 грн.
Крім того, судова колегія вважає правильними висновки суду 1 інстанції щодо факту знаходження позивача, який працював водієм - експедитором, у відрядженнях за межами України, що підтверджується міжнародними товаро-транспортню накладними №№ 0062376, 0062382, 0128655, 0128660, 0062379, 0128662, 0128672 та подорожніми листами вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, наданими як позивачем, так і представником відповідача, на яких є відмітки про перетинання кордонів.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи були оформлені позивачем не належним чином, а тому не можуть бути підставою для виплачення позивачу добових, не заслуговують на увагу, оскільки факт знаходження позивача за кордоном відповідачем не заперечується, до зазначених проєзних документів претензій ТОВ "Макс-Транс" протягом всього часу роботи у позивача не висловлював та прийняв їх на бухгалтерський облік не повертаючи позивачу для належного, або неправильного оформлення.
Таким чином, суд 1 інстанції обгрунтовано, відповідно до Постанови КМ України № 663 від 23.04.1999 року зі змінами та доповненнями стягнув на користь позивача заборгованість за добові за відрядження на загальну суму 42822 грн.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідності до вимог ст.23,1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України на користь позивача 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують.
В зв’язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційних скарг.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Макс-Транс" відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -