Справа № 22ц-1505/2006 Головуючий у першій інстанції -
Шарапова О.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г.П.
УХВАЛА
Іменем України
02 жовтня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K.
суддів Лакізи Г.П., Шевченко В.М.
при секретарі Вареник О.М.
з участю представника відповідача ОСОБА_1., позивача ОСОБА_3 та його представника адвокатаОСОБА_2, представника відповідача Чернігівського районного відділу земельних ресурсів Залоги О.В. та представника відповідача Старобілоуської сільської ради Чернігівського району і області Нехая М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 25 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, відділу земельних ресурсів Чернігівської районної державної адміністрації, Старобілоуської сільської ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,
встановив:
У березні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,811 га по АДРЕСА_1 та встановити порушену нею огорожу між їхніми земельними ділянками. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він являється власником частини будинку АДРЕСА_1 Рішенням Старобілоуської сільської ради від 26.03.2004р. ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,17 га, з них 0,0811 га по АДРЕСА_1. Згідно з цим рішенням після переходу права власності на будинок до ОСОБА_3 йому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га. В
2 грудні 2005 року ОСОБА_1 заявила, що вищевказана земельна ділянка належить їй, знесла огорожу між її земельною ділянкою та ділянкою позивача.
У додатковій позовній заяві ОСОБА_3 просив визнати частково недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на його ім'я та ім'я ОСОБА_1в частині земельних ділянок площею 0,0083 га та 0,0041 га, розділити вищевказані частини земельної ділянки, розташовані в АДРЕСА_1 між ним та відповідачкою, зобов'язати Чернігівську райдержадміністрацію в особі Чернігівського районного відділу земельних ресурсів внести до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я позивача 16 серпня 2004 року, відповідні зміни згідно встановлених меж земельних ділянок, посилаючись на те, що земельна ділянка розміром 0,0083 га та 0,0041 га приватизована двічі, тобто знаходиться як у його власності, так і у власності ОСОБА_1, і на ці частини земельних ділянок видано два Державних акта на право власності на земельну ділянку - як на його ім'я, так і на ім'я ОСОБА_4 (а.с.74-75).
Під час судового розгляду справи ОСОБА_3 змінив позовні вимоги, просив визнати повністю недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на його ім'я та ім'я ОСОБА_1в частині земельних ділянок площею 0,0083 га та 0,0041 га, розташовані в АДРЕСА_1, а інші його позовні вимоги залишити без розгляду, оскільки одночасно вирішити їх в даному судовому засіданні неможливо (а.с. 85).
Ухвалою Чернігівського районного суду від 24 липня 2006 року позовну заяву ОСОБА_3до ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розподілу земельної ділянки та внесення змін до Державного акту на право власності на земельну ділянку залишено без розгляду.
Рішенням Чернігівського районного суду від 25 липня 2006 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 16.08.04р. на ім'я ОСОБА_3, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №310, і визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_1. на ім'я ОСОБА_4., який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю заНОМЕР_3
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду від 25 липня 2006 року. Свої вимоги мотивує тим, що суд в рішенні не вказав місцезнаходження конкретної земельної ділянки, стосовно якого іде спір. Суд зобов'язаний був з урахуванням змінених позивачем позовних вимог уточнити характер і предмет спору, визначити коло осіб із числа учасників процесу. Суд в порушення п.2 ст.214 ЦПК України не з'ясував питання строку позовної давності, встановленого для звернення позивача до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,
з оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником /4 частини житлового будинку з надвірними спорудами вАДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0811 га за вказаною адресою відповідно до договору дарування, укладеного 13.08.04 р. між ним та ОСОБА_1 (а.с.6-7). 16.08.2004р. ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га (а.с.32-33). ОСОБА_1 зазначена земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення Старобілоуської сільської ради від 26.03.2004р. (а.с.8, 40-48), і 22.07.2004 р. на ім'я ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,17 га, до якої входить і вказана земельна ділянка площею 0,0811га.
1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами вАДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,10 га за вказаною адресою належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с.30-31). ОСОБА_4. земельна ділянка площею 0.10 га передана у приватну власність на підставі рішення виконкому Старобілоуської сільської ради від 09.03.96р. №23 (а.с.23, 19-28), і 10.12.1997 р. ОСОБА_4. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га (а.с.84). ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я не отримала.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи НОМЕР_3 (а.с.59-67) земельні ділянки площею 0,0083 га та 0,0041 га, що входять до складу присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1, приватизовані одночасно двома співвласниками. Площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3 (без урахування ділянки, що самовільно зайнята) становить 0,0687 га., а площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 (без урахування ділянки, що самовільно зайнята) становить 0,10 га. Визначити межу земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 немає можливості, оскільки в межах всієї ділянки по вул.Будьонного,21 існує земельна ділянка площею 0,0124 га, яка приватизована двічі. Загальний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,1687 га, а не 0,1811 га, як зазначено в Державних актах на право власності на земельну ділянку, виданих на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Встановлено, що на земельних ділянках площею 0,0083 га та 0,0041 га, що приватизовані двічі, розташовані господарські споруди обох сторін (два сараї та гараж).
Апеляційним судом також з'ясовано, що порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, в установленому порядку не визначався.; що на даний час крім ОСОБА_2, власника Уг частини домоволодіння, і ОСОБА_1, власника 1/3 частини домоволодіння, є ще
4 третій власник частини цього ж домоволодіння - ОСОБА_1, але вся земельна ділянка при домоволодінні належить двом власникам.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 0,0124 га приватизована обома співвласниками, що створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою та в обслуговуванні господарських споруд сторін, які на цій ділянці розташовані, і що при передачі земельних ділянок у приватну власність не були враховані частки власників у домоволодінні та необхідність обслуговування господарських споруд.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції під час
розгляду справи норм процесуального права є безпідставними. Позивачем
заявлені вимоги змінювались відповідно до норм Цивільного процесуального
кодексу. В додатковій позовній заяві (а.с.74-75) відповідачами були зазначені
також відділ земельних ресурсів Чернігівської районної державної
адміністрації і Старобілоуська сільська рада Чернігівського району та області;
представники Чернігівського районного відділу земельних ресурсів та
Старобілоуської сільської ради брали участь у розгляді справи в суді першої та
апеляційної інстанції саме як представники відповідачів. Також
безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування строку позовної давності, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача не заявлялось прохання застосувати строк позовної давності. Спір вирішений судом першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального Кодексу України , апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 25 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.