ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5002-19/150-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 08.02.2012р.

у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-19/150-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Житловик-2"

про стягнення 41 783,11 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства "Житловик -2 " і просила суд стягнути з остатнього 23 021,0 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна та 18 762,11 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст.22, 778, ЦК України, ст.224 ГК України, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умовах п.7.4 укладеного між сторонами договору оренди від 13.07.2005р. та мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо відшкодування вартості поліпшення орендованого приміщення, зробленого за згодою наймодавця.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2011р. (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23 021,0 грн. з мотивів доведеності та обґрунтованості цих вимог. В частині стягнення збитків у розмірі 187762,11 грн. у задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність факту вжиття позивачем певних заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. (головуючий, суддя Плут В.М., судді Борисова Ю.В., Гонтарь В.І.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача 23 021,0 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишень в силі.

Вказана постанова обґрунтована недоведеністю позивачем фактичної вартості зроблених ним поліпшень станом на час звернення до суду.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 13.07.2005р. між сторонами укладено договір оренди за умовами якого, відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування майно: нежитлові приміщення підвального поверху загальною площею 96,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого визначена згідно експертного висновку у сумі 24 100,0 грн. станом на 30.06.2005р.

Пунктом 6.1. договору передбачено право позивача з дозволу відповідача вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переобладнання, що обумовлює збільшення його вартості.

Згідно пункту 7.4 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість виконаних невід'ємних поліпшень орендованого майна, за умови дозволу відповідача на такі поліпшення в межах збільшення в результаті таких поліпшень вартості орендованого майна, визначеного в установленому порядку.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна, без нанесення йому шкоди, визнаються власністю позивача, а невід'ємні поліпшення -власністю відповідача. Питання компенсації відповідачем збільшення вартості орендованого майна у результаті зазначених невід'ємних поліпшень вирішуються у відповідності з умовами даного договору та діючого законодавства.

Судами з'ясовано, що комісією виконкому з питань здачі об'єктів комунальної власності в оренду 12.10.2005р. рекомендовано відповідачу надати дозвіл позивачу на проведення за рахунок власних коштів капітального ремонту орендованого об'єкту комунальної власності -нежитлових приміщень підвального поверху по АДРЕСА_1 згідно проектно-кошторисної документації, рішення виконкому -при оформленні документів у встановленому порядку (а.с.57).

Листом №35 від 25.07.2006р. відповідач надав позивачу дозвіл про проведення за рахунок власних коштів на реконструкцію з капітальним ремонтом орендованого об'єкту комунальної власності згідно проектно-кошторисної документації, рішення виконкому -при оформленні документів в установленому порядку. (а.с.48, 58).

Оскільки відповідач листом №1386 від 22.11.2010р. відмовився від зарахування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23.021,0 грн., посилаючись на те, що п.7.4 договору не передбачено зарахування зустрічних вимог в рахунок орендних платежів (а.с.50), то суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови його здійснення за згодою відповідача.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ч.2 ст.776 ЦК України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.

Вказана норма кореспондується зі ст. 778 ЦК України, частиною З якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що орендар (наймач) має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови їх здійснення за згодою орендодавця (наймодавця).

Матеріали справи доводять, що сторони передбачили форму узгодження робіт капітального ремонту орендованого об'єкту у вигляді складення проектно-кошторисної документації.

Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем позивачу 23021,0 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна з посиланням на наданий відповідачем дозвіл, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що згода відповідача, згідно узгодженого останнім зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, на виконання вказаних робіт надана лише на суму 22 844,0 грн. (а.с.29-30).

Судами не було встановлено, чи узгоджувалося сторонами шляхом складення кошторису проведення решти виконаних робіт.

Також суди не визначили, які саме роботи були проведені позивачем по поліпшенню орендованого майна, а які пов'язані з особливостями його власної діяльності.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на недоведеність позивачем належними доказами вартості такого поліпшення, яка б була реальною на момент прийняття судового рішення, на користування позивачем орендованим приміщенням із тими ж поліпшеннями, суть яких полягає у встановленні на об'єкті нової сантехніки, дверей, насосів, інших речей, є передчасним з огляду на наявність у матеріалах справи доказів проведення позивачем й інших робіт, пов'язаних з неможливістю їх відокремлення, а також на відсутність висновку будівельно-технічної експертизи, підставно призначеної ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2011р.

Доводи апеляційної інстанції про неможливість проведення призначеної ним експертизи через ненадання сторонами необхідних матеріалів, колегія суддів вважає помилковими, враховуючи заяву відповідача про скасування призначеної експертизи та відновлення провадження у справі(а.с.100).

За таких обставин, оскаржувані судові акти не можуть вважатися обґрунтованими та законними і підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. у справі №5002-19/150-2011 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.