Справа № 22 - ас - 533/2006р.                              Головуючий у 1 інст. - Іванюк Т.І..

Доповідач -Шемець Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

4 жовтня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Іваненко Л.В.,

Суддів - Шемець Н.В., Страшного М.М.,

При секретарі - Рач овій 1.1.,

З участю - ОСОБА_1., ОСОБА_2.ОСОБА_3., ОСОБА_4.,ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Омелянівської сільської ради Козелецького району, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання актів на приватизацію землі недійсними, -

встановив: Даною апеляційною скаргою оскаржується  постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року, якою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відмовлено в задоволенні позову .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить постанову суду скасувати і прийняти нову , якою задовольнити   її вимоги.

В обгрунтування своїх вимог апелянт вказує, що постанова суду є незаконною, необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, зокрема, суд посилається як на доказ правомірності вилучення земельних ділянок на свідчення зацікавлених осіб - відповідачів, на факт переведення даних земель до земель запасу, хоча це не доведено належними доказами. Позивачі не були присутніми при проведенні землевпорядних робіт, складанні акту погодження меж та не були з ним ознайомлені. Судом безпідставно залишено поза увагою факт передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,60 га не з"ясовано факт реалізації ОСОБА_4 права на приватизацію землі за місцем проживання. Клопотання позивачів про витребування додаткових доказів, фіксацію судового засідання технічними засобами залишені без задоволення і не занесені до протоколу судового засідання. По справі встановлено, що 30.05.2001р. Омелянівською сільською радою Козелецького району Чернігівської області на ім"я ОСОБА_4 було видано акти на приватизацію земельних ділянок серії І-ЧН 023178 та серії І-ЧН 023179 розмірами відповідно 0,23 га та 0,30 га в АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_2 таОСОБА_1. звернулися до суду з позовом про визнання вищевказаних актів недійсними, посилаючись на те, що дані земельні ділянки належать до спадкового майна, що залишилося після смерті їх батька ОСОБА_7 і, оскільки, ОСОБА_4, дружина їх рідного брата, не є

1

спадкоємицею, тому видача актів на приватизацію землі є незаконною і вказані акти слід визнати недійсними.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд 1 інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2. прийшов до висновку, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні їх померлого батька ОСОБА_7., а після його смерті перейшли до земель запасу Омелянівської сільської ради. При переході у спадщину житлового будинку до спадкоємців переходить право власності або користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га. З заявами про передачу у власність земельних ділянок позивачі до сільської ради не звертались. Тому суд вважав, що виконком Омелянівської сільської ради діяв в межах своєї компетенції та обов'язків.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно довідки Омелянівської сільської ради №36 від 03.03.2006 року за будинком в АДРЕСА_1 станом на 1993 рік значилось 1 га землі а.с.18. В вересні 1993 року ОСОБА_7 звертався з заявою про передачу у приватну власність 0,60 га землі для ведення особистого підсобного господарства а.с.35.Рішення сільської ради з цього питання у справі відсутнє.

Згідно ст.22 ЗК України 1992 року право власності на земля виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право. Таким документом , як це передбачено Декретом KM України від 26 грудня 1992 року №І5-92"Про приватизацію земельних ділянок" є державний акт про право приватної власності на землю.

Доказів того, що ОСОБА_7 отримував зазначений акт суду не надано, тому суд вважає, що земля перебувала у користуванні ОСОБА_7., оскільки його право власності на землю документами не підтверджено.

Після смерті ОСОБА_7. 21.02.1995 року позивачі та відповідач ОСОБА_4 успадкували по 1/3 частині спадкового майна: будинку з надвірними будівлями померлого батька в АДРЕСА_1 а.с.4,24.

Відповідно до ст.ЗО чинного на той час ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, і , якщо інше не передбачено у договорі відчуження -будівлі та споруди, а ст.67 визначено, що присадибна ділянка повинна бути не більше в сільських населених пунктах 0,25 га.

Тобто, в користування спадкоємців мало відійти лише 0,25 га землі біля будинку.

Як встановлено апеляційним судом, спірні земельні ділянки 0,23 га і 0,30 га знаходяться поза зазначеною земельною ділянкою 0,25 га, вона ніким не приватизована і ніхто нею не розпорядився, з вимогами про передачу у користування або приватизацію до сільської ради позивачі не звертались, тому права позивачів як спадкоємців у цьому випадку ніяким чином і ніким не порушені.

2

Крім того, державні акти на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_4 видані на підставі рішення 15сесії 23 скликання Омелянівської сільської ради від 22 червня 2000року, проте дане рішення є чинним і позивачами не оспорювалось. Тому і вимоги про визнання державних актів на землю заявлені передчасно.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на суть постанови суду 1 інстанції, тому не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. Доводи щодо незадоволення судом і інстанції клопотань позивачів про витребування додаткових доказів та проведення фіксації судового засідання є необгрунтованими, бо з матеріалів справи і, зокрема, протоколу судового засідання не вбачається, що такі клопотання заявлялись, зауваження на протокол судового засідання не подавались позивачкою.

Справа розглянута в порядку адміністративного судочинства, що є помилковим, проте апеляційний суд враховує, що постанова суду є вірною по суті, постановлена з дотриманням вимог матеріального права, тому апеляційний суд вважає, що постанова підлягає залишенню без змін, оскільки не може бути скасоване судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Проте з мотивувальної та резолютивної частин постанови слід виключити передостанній абзац та відповідно другий абзац -„Повідомити Козелецьку РДА, Козелецький райвідділ земельних ресурсів та Омелянівську сільську раду про допущені помилки при видачі державних актів на право приватної власності на землю серія 1-ЧН 023178 таї-ЧН 023179, видані 30 травня 2001 року на ім"я ОСОБА_4, де АДРЕСА_1 вказано як АДРЕСА_2 для належного реагування.", вважаючи його таким, що суперечить вимогам ст. 163 КАС України щодо вимог до змісту постанови. За виявлених під час розгляду справи порушень закону суд має реагувати на це винесенням окремих ухвал, а не зазначати про це в постанові суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року -залишити без змін.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови передостанній абзац та другий абзац відповідно в частині повідомлення Козелецької РДА, Козелецького райвідділу земельних ресурсів та Омелянівської сільської ради про допущені помилки при видачі державних актів на право приватної власності на землю серія 1-ЧН 023178 та 1-ЧН 023179, видані 20 травня 2001 року на ім"я ОСОБА_4, де АДРЕСА_1 вказано як АДРЕСА_2, для належного реагування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.