Справа № 22 - 1533/2006р. Головуючий у 1 інст. - Карапута Л.В.
Доповідач - Шемець Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого - судді Страшного М.М. Суддів - Шемець Н.В.,Губар B.C.,
При секретарі - Рачовій 1.1. З участю - представника позивача ОСОБА_3 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 8 серпня 2006 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Даною апеляційною скаргою оскаржується судове рішення, яким в задоволення позову стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь ВАТ "Облтеплокомуненерго" заборгованість за послуги з теплозабезпечення в розмірі 839 грн. 06 коп., стягнуто витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" в розмірі по 5 грн. 00 коп. з кожного, стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 8 грн. 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзіОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відсутність у відповідачів боргу станом на 01.08.2006 p., визнати недійсною угоду про розстрочення боргу від 30.05.2002 р.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що рішення суду є необгрунтованим, так як не вказано за скільки кубометрів гарячої води і тепла стягнуто 839,07 грн., сума боргу розрахована за період з 1996 року, що є порушенням ст.257 ЦП України, крім того порушено положення Методики затвердженої спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДДКХ,
"Укргаз" від 15.04.98 р., згідно якої перерахунки субсидій у жодному разі не зараховуються як боргові зобов'язання отримувача субсидій.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що відповідачкаОСОБА_1. є наймачем кв.АДРЕСА_1, в якій на правах членів сім"ї проживають співвідповідачі, які за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води розраховувались частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2005 року складає 839, 06 грн., що підтверджується розрахунком на а.с. 150-151. Відповідність оплати погоджена сторонами згідно акту на а.с. 152.
30.05.2002 року між сторонами було укладено угоду НОМЕР_1 про розстрочення боргу в сумі 372,80 грн. на 24 місяці.
Угода про розстрочення сплати боргу свідчить про визнання відповідачем боргу в повному обсязі, зазначена угода не оскаржувалась, є чинною на час ухвалення рішення суду, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення заборгованості з відповідачів за період наявності такої заборгованості.
Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Облтеплокомуненерго" про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди в задоволенні вимогОСОБА_1. відмовлено, суд зазначив у рішенні, що нею не надано доказів про відсутність заборгованості з 01.12.2000 р. по 31.04.2005 p., а відповідач довів наявність у позивачки заборгованості в сумі 880 грн.78 коп. за цей період. Дане рішення набрало законної сили і є чинним.
Відповідно до положень ст.61 ч.З ЦПК України , обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з зазначеного, апеляційний суд враховує при вирішенні даного спору висновки суду за рішенням від 26.005.2005 року, оскільки ним визначено наявність заборгованості уОСОБА_1., в тому числі і за спірний період.
Також апеляційний суд враховує, щоОСОБА_1., не визнаючи позов і не погоджуючись з розрахунками позивача, фактично не погодилась на проведення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки відмовилась від її оплати, що вбачається з протоколу судового засідання на а.с.161.Тому судом 1 інстанції справу розглянуто на підставі наданих сторонами доказів, як це передбачено ст.60 ЦПК України.
Вимоги апелянта про прийняття рішення щодо недійсності угоди від 30.05.2002 року є безпідставними, оскільки зазначена угода не була предметом
розгляду в суді 1 інстанції по даній справі і, відповідно, не може бути підставою для апеляційного розгляду вимоги щодо її недійсності.
Інші доводи апеляційної скарги ні в який спосіб не спростовують висновків суду 1 інстанції.
Тому враховуючи вищезазначене апеляційний суд приходить до висновку про законність і обгрунтованість судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити, а рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 8 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення.