Справа № 22ц-1429\2006 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ковалюх В.М.
Доповідач: Лакіза Г.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Шевченка В.М.,
при секретарі - Вареник О.М.,
з участю - позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження виплат на відшкодування шкоди, заподіяної злочином, -
встановив:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про продовження виплат на відшкодування шкоди. Позивач посилався на те, що 30.09.2002 р. близько 19 години ЗО хвилин наАДРЕСА_1ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_1, в порушення Правил дорожнього руху, здійснив на нього наїзд, внаслідок чого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки та кісток правої гомілки, які потягли втрату 60 % професійної працездатності терміном на 1 рік. Протягом 8 місяців він лікувався і був визнаний інвалідом III групи. Рішенням Бахмацького районного суду від 30.12.2005 року з відповідача на його користь було стягнуто моральну шкоду та щомісячні платежі на відшкодування втраченого заробітку до чергового огляду СЕК., тобто до 12.11.2005 року. 13.09.2005 року він визнаний інвалідом безстроково. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 12.05.2006 року встановлено, що тілесні ушкодження, які він отримав під час ДТП, визнали стійку часткову втрату працездатності на 25 % і переосвідченню він не підлягає. В додатковій позовній заяві (а.с.46-47) позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування шкоди за період з 12.11.2005 р. по 01.07.2006 р. одноразово 3289 грн., а надалі з 01.07.2006 р. й
2
довічно по 468 грн. 75 коп., враховуючи положення ч.І ст.1197 Цивільного кодексу України про те, що розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, якщо його середньомісячний заробіток (доход) є меншим від п'ятикратного розміру заробітної плати.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, посилаючись на те, що він немає достатнього для цього доходу.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. стягнуто одноразово 3289 гривень в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 12.11.2005 року по 01.07.2006 року, а починаючи з 01.07.2006 року і довічно вирішено стягувати по 468,75 грн. щомісячно в рахунок втраченого заробітку; з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 51 грн., та на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідачОСОБА_2 просить скасувати судове рішення на направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що судом безпідставно застосовано норми Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, оскільки правовідносини виникли ще в 2002 році. Апелянт вважає, що згідно ч.2 ст.5 діючого Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Вважає, що ч.З цієї ж статті не дозволяє стверджувати, що права і обов'язки до цих відносин виникають вже після набрання чинності нового акту цивільного законодавства та породжують нові правовідносини.
В засіданні апеляційного суду відповідачОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що він доглядає за хворою матір'ю, яка після перенесеного інсульту має наслідки у формі лівостороннього геміпарезу та потребує стороннього догляду, в зв'язку з чим він працює на умовах неповного робочого дня та одержує заробітну плату в сумі 181 грн., не має інших доходів, а тому неспроможний відшкодовувати шкоду в розмірі, визначеному судом. Позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до п.4 ч.І ст.ЗП ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2002 р. близько 19 години 30 хвилинОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Петровського в м. Бахмачі, не врахував дорожньої обстановки, порушив правила дорожнього руху і здійснив наїзд на ОСОБА_1 В результаті зіткнення ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до стійкої втрати професійної працездатності. Кримінальна справа, порушена за фактом вищевказаного ДТП, провадженням закрита внаслідок акту амністії, а обвинувачуванийОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину,
з передбаченого ч. 2 ст.286 КК України. Рішенням Бахмацького районного суду від 30.12.2004 р. з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1. щомісячно по 181 грн. 85 коп. в рахунок відшкодування втраченого заробітку до чергового огляду МСЕК, тобто до 12.11.2005 року (а.с.54-56). При повторному переогляді
13.09.2005 р.ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності безстроково (а.с.9). за
висновком експертів Чернігівського обласного бюро судово-медичної
експертизи НОМЕР_1., тілесні ушкодження, одержані ОСОБА_1.
під час ДТП, призвели до стійкої часткової втрати ним працездатності на 25 %, і
переосвідуванню він не підлягає (а.с.32-38).
При вирішенні даного спору суд першої інстанції застосував норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 p., оскільки згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 р.) Цивільний кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у ОСОБА_1., продовжує існувати.
Рішенням суду, що оскаржується, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. стягнуто одноразово 3289 гривень в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 12.11.2005 року по 01.07.2006 року, а починаючи з
01.07.2006 року і довічно вирішено стягувати по 468,75 грн. щомісячно в
рахунок втраченого заробітку. Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному
суді відповідачОСОБА_2 посилався на те, що він неспроможний сплачувати такі
суми на відшкодування шкоди. Відповідно до довідки лікарсько-
консультативної комісії Бахмацької центральної районної лікарні від 06.10.2006
p., згідно рішення ЛКК (протокол № 75 від 06.10.2006 р.) ОСОБА_2
за станом здоров"я потребує стороннього догляду після перенесеного
інсульту, оскільки має наслідки у формі лівостороннього геміпарезу. За
доводами відповідача, внаслідок догляду за хворою матір'ю він працює на
умовах неповного робочого дня та одержує заробітну плату в сумі 181 грн., має
ще дитину-інваліда, не має інших доходів, а стягнута з нього сума значно
перевищує його заробіток. Всупереч вимог процесуального закону відповідачу
ОСОБА_2. суд не пропонував надати докази на підтвердження зазначених
обставин, його матеріального стану та не перевірив платоспроможності
відповідача. Так, всупереч вимогам ст.ст. 127-128 ЦПК відповідачу не була
надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі з пропозицією
надати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони
обґрунтовуються (а.с. 1; 13), в попередньому судовому засіданні 27.12.2005 р. суд
в порушення п.3-4 ч.б ст.130 ЦПК не визначив факти, які необхідно встановити
для вирішення спору, і які факти підлягають доказуванню; не з"ясував, якими
доказами відповідач буде обґрунтовувати щодо невизнаних ним обставин
(ухвала на а.с.П; протокол попереднього судового засідання в справі взагалі
відсутній).
Відповідно до ч.І ст.1207 Цивільного кодексу України (2004 p.), шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я, відшкодовується потерпілому державою, якщо особа, яка вчинила злочин, є неплатоспроможною. З врахуванням зазначеної норми матеріального права, суду належало залучити до участі в справі державу в особі компетентного органу для належного вирішення
питання про відшкодування позивачу шкоди, завданої ушкодженням здоров я внаслідок злочину особою, яка посилається на свою неплатоспроможність.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311 ч.І п.4, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 липня 2006 року скасувати і передати справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.