РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: .
Головуючого судді - Берзіньш B.C.
Суддів - Іващенко В.В.
- Летягіної О.В.
При секретарі - Дермоян Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 08 лютого 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2.,ОСОБА_3., у якому просила суд визначити порядок-користування земельною ділянкою біля домоволодінняНОМЕР_1 та виділити їй в користування земельну ділянку площею 223 кв.м.
Вимоги мотивовані тим, що вона є власником 41/100 часток домоволодіння, розташованого вАДРЕСА_1. До домоволодіння прилягає земельна ділянка загальною площею 545 кв.м. У зв'язку з тим, що порядок користування земельною ділянкою досі не визначений, ділянка знаходиться у загальному користуванні, та ОСОБА_1. вважає за потрібне вирішити в судовому порядку питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням Київського районного суду АР Крим від 08 лютого 2006 року позов задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою домоволодінняАДРЕСА_1 згідно висновку експерту НОМЕР_2, додаток №1. Стягнено з відповідачаОСОБА_3. на користь позивачки судові витрати в сумі 264грн. 12коп., та з ОСОБА_2. - 262грн. 19коп.
На рішення подана апеляційна скарга ОСОБА_2., яка за змістом зводиться до скасування рішення суду, як незаконного, постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що, ухвалюючи рішення, суд одностороннє та не об'єктивно підійшов до вирішення спору, прийнявши до уваги лише інтереси позивачки, та ігноруючи принципи добросусідства. Суд в рішенні не вказав, яким способом слід змінити існуючи межі земельної ділянки, адже зміна меж згідно з висновками експертизи приведе до порушень правил забудови земельної ділянки, суперечить санітарним та протипожарним нормам. ОСОБА_2. вказує, що позивачка
Справа № 22-2999/2006 р. Головуючий у першій інстанції Кукта М.В.
Доповідач Летягіна О.В.
незаконно возвела від стіни його будинку прибудову. Крім того, перенесення меж ділянки позбавляє відповідача можливості користуватися воротами, та тягне за собою перенос входу у двір будинку, проте такої технічної можливості немає. Також, судом не розглядалося питання про можливість грошової компенсації за недостатню землю, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1., що передбачено нормами Земельного кодексу України. Вважає, що суд за своєю ініціативою поклав на відповідачів витрати на проведення експертизи, та судові витрати, адже таких вимог позивачка не заявляла.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги і визначаючи порядок користування земельною ділянкою позивачки згідно її частки домоволодіння, суд виходив з того, що позивачка має право вимагати визначення такого порядку, і керувався при цьому положеннями ст.116,119, п.4.120 ЗК України.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
Статтею 116 ЗК України передбачаються підстави набуття права на землю.
Так п.1 цієї статті передбачається, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам.
Проаналізувавши матеріали справи колегія судців приходить до висновку , що передача земельної ділянки, як до всього домоволодіння, так і окремо до часток будинку кожного власника, належним чином не була проведена.
Так, суду не був наданий план відводу землі до домоволодіння, не визначені межі земельної ділянки в натурі та інші документи необхідні для оформлення прав на землю.
На необхідність надання плану виділення земельної ділянки в натурі по спорам , що зв'язані з користуванням земельними ділянками, також вказав Верховний суд України в постанові Пленуму № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".
За таких обставин, при відсутності оформлених належним чином документів на право користування землею, колегія суддів вважає неможливим задовольнити позовні вимоги про визначення порядку користування цією земельною ділянкою між співвласниками жилого будинку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, а рішення суду підлягаючим скасуванню.
В зв'язку з тим, що в матеріалах справи є всі надані сторонами докази, колегія суддів вважає можливим постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 08 лютого 2006 року - скасувати.
Постановити по справі нове рішення.
Справа № 22-2999/2006 р. Головуючий у першій інстанції Кукта М.В.
Доповідач Летягіна О.В.
ОСОБА_1 в позові доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо добуду касаційної інстанції.
Справа № 22-2999/2006 р.
Головуючий у першій інстанції Кукта М.В. Доповідач Летягіна О. В.