Справа № 22ц-1512/2006 Головуючий у першій інстанції КОСАЧ І.А.
Категорія - цивільна Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів ШЕМЕЦЬ Н.В., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: ОСОБА_1., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „Булат - 2" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Булат-2" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ТОВ „Булат-2" просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2006 року, яким задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, стягнуто з ТОВ „Булат-2" на користь ОСОБА_1. 1351 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без обов'язкових відрахувань) та 100 грн. моральної шкоди; на користь держави 59 грн. 50 коп. державного мита; ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зокрема, судом встановлено факт прогулу ОСОБА_1. без поважних причин. Вказують на те, що оригінал лікарняного листка позивач на підприємство не надавав і вони не знали, що він перебував на лікарняному і лікарняний знаходився у позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що з 21 листопада по 21 грудня 2005 р. між сторонами було укладено трудову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язувався виконувати якісно і у встановлений термін роботу юрисконсульта. В період з 21 грудня 2005 р. по 20 січня 2006 р. було укладено іншу трудову угоду, яка не була згодом розірвана, а тому відповідно до ст. 23 КЗпП України, вона вважається пролонгованою на невизначений строк. 24 березня 2006 р. ОСОБА_1 на роботу не з'явився, про причини відсутності керівництво не повідомив. Давати пояснення про відсутність у вказаний день відмовився, на підставі чого був складений актНОМЕР_1 Також відмовився підписати наказ НОМЕР_2 про звільнення його з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Заява ОСОБА_1. про надання йому 24.03.06 р.- дня за власний рахунок не зареєстрована у встановленому порядку.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно мав місце прогул без поважних причин 24.03.06 p., проте згідно оглянутого в судовому засіданні оригіналу лікарняного листка позивач з 27.03.06 р. по 03.04.06 р. знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом гіпертонічна хвороба 2 ст., а тому відповідач згідно ч. З ст. 40 КЗпП України не мав права звільняти 31 березня 2006 р. позивач з роботи в період його тимчасової непрацездатності, і, відповідно, він має бути поновлений на роботі. В зв'язку з тим, що на підставі змін до позовної заяви та пояснень в судовому засіданні суду
1 інстанції, позивач на поновленні роботи не наполягав, то суд стягнув з
відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі
1351 грн. 50 коп. та моральну шкоду в сумі 100 грн.
Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ч. З ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).
Згідно роз'яснень, викладених в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.
А тому у відповідача не було підстав звільняти ОСОБА_1. під час перебування його на лікарняному листку.
Доводи апелянта про те, що позивач не надав товариству лікарняний лист, не спростовують сам факт наявності цього лікарняного листка, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, а копія знаходиться на а.с.6, тому ці доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає вимогам ст. 235 КЗпП України, апеляційна скарга доводів на спростування висновків суду в цій частині не містить, тому апеляційний суд вважає, що ці вимоги розглянуті відповідно до вимог чинного законодавства.
Висновок суду про стягнення моральної шкоди відповідає вимогам ст. 237і КЗпП України, а розмір визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін як таке, що постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ТОВ „Булат-2" -відхилити, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.