РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Берзіньш B.C.

Суддів                        - Іващенко В.В.

- Летягіної О.В.

При секретарі            - Дермоян Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3,ОСОБА_4, Відділу опіки та піклування УО Ялтинського міськвиконкому про виділення долі з майна та ухвалення порядку користування, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3,ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Відділ опіки та піклування УО Ялтинського міськвиконкому, приватний нотаріусОСОБА_9, про визнання угод недійсними, та визнання права власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 таОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просила суд виділити 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 яка належить їй на праві власності, та яка знаходиться у сумісній частковій власності із неповнолітніми ОСОБА_3., та ОСОБА_7

Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 24.11.2000 року ОСОБА_1. належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, а 2/3 частки вказаної квартири належать у рівних долях неповнолітнім ОСОБА_3., та ОСОБА_7., піклувальником яких є ОСОБА_2 На теперішній час склався борг з оплати за житло та комунальні послуги в сумі 361грн. 81коп. Вона зверталася до піклувальника ОСОБА_2. з цього питання, та з проханням ухвалити порядок користування квартирою, або заключите мирову угоду з метою врегулювання сплати за житло та комунальні послуги, однак це не дало ніяких результатів. До теперішнього часу не визначено порядок користування квартирою, та не розділені облікові рахунки, в наслідок чого позивачка не може сплатити заборгованість за фактично використані послуги, та за свою частину квартири.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3., та ОСОБА_7також звернулися до суду з зустрічним позовом, у якому просили визнати недійсними довіреність від 04.11.2000 року, договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1   ОСОБА_9., та

Справа № 22-2482/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Кайро І.А.

Доповідач Летягіна О.В.

 

договір дарування вказаної частки квартири ОСОБА_1. Крім того, просять визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Вимоги мотивовані тим, що, згідно свідоцтва НОМЕР_1 ОСОБА_5 та її неповнолітнім дітям належить в рівних долях квартира АДРЕСА_1. В листопаді 2000 року ОСОБА_8 шляхом обману з корисних мотивів , склавши від імені ОСОБА_5. довіреність на себе, оформив 1\3 частину її квартири на ОСОБА_9., шляхом її дарування, а той в свою чергу, передарував цю частину квартири ОСОБА_1. Зазначені угоди позивачки вважають недійсними, так як вони були укладені внаслідок обману, що встановлено вироком Ялтинського міського суду від 04.06.2001 року.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2006 року, позов ОСОБА_1. задоволено. Виділено ОСОБА_1. 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що складається з жилої кімнати літер 2-1, площею 11,6 кв.м. і туалету літер 11 площею 3,9 кв.м., зобов'язавши за свій рахунок провести необхідне для розділу переобладнання квартири. Припинено між ОСОБА_1., ОСОБА_3. і ОСОБА_4 право сумісної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволені позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2., відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. судові витрати в сумі 51 грн.

На рішення подані апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_2., які за змістом зводяться до скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити в повному обсязі, а їх позовні вимоги - задовольнити.

Апелянти вказують, що суд першої інстанції не урахував, що 1\3 частина спірної квартири була оформлена на ОСОБА_1. обманним шляхом. Вироком Ялтинського міського суду від 14.06.2001 року ОСОБА_8 засуджений до трьох років позбавлення волі, тому доручення від ОСОБА_5 на його ім'я, та всі угоди дарування квартири, є незаконними та недійсними. Однак суд ці обставини проігнорував. Вважає, що судова будівельно-технічна експертиза, проведена по справі, є суперечливою, незрозумілою, та істотно порушує інтереси ОСОБА_3. та ОСОБА_7, але суд необгрунтовано ухвалив рішення, посилаючись тільки на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд виходив з того, що ОСОБА_1. є власником спірної частки квартир і має право на виділення своєї частки квартири та користування нею.

Відмовляючи при цьому в позові ОСОБА_5 та ОСОБА_2.., суд виходив з того, що угода укладена в наслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого. Однак, суд вважає довід ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_8 при оформленні доручення на його ім'я ввів її в оману , зловжив її довірою, та заволодів при цьому її часткою квартири, є необгрунтованим і не може бути прийнятим до уваги, так як вона добровільно бажала розпорядитися своєю часткою квартири, для чого видала ОСОБА_8 доручення на право розпорядження цією квартирою, звільнила свою частку квартири, а ОСОБА_1. вселилася в неї.

Справа № 22-2482/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Кайро І.А.

Доповідач Летягіна О.В.

 

j

 

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.

3   матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва НОМЕР_1

 ОСОБА_5 та її неповнолітнім дітям належала в рівних долях

квартира АДРЕСА_1 \а.с.30\. Квартира

складається з двох суміжних кімнат.

Рішенням Ялтинського міського суду від 31.10.2000 року ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей ОСОБА_3 1990 року народження таОСОБА_4 1993 року народження \а.с. 49\.

4   листопада 2000 року ОСОБА_8 оформив довіреність від імені

ОСОБА_5 на своє ім'я на право розпорядження її 1\3 частки квартири АДРЕСА_1

 

4 листопада 2000 року ОСОБА_8 діючи від імені ОСОБА_5 подарував цю частку квартири ОСОБА_9. по договору дарування.

24 листопада 2000 року ОСОБА_9., по договору дарування, цю частку квартири   подарував ОСОБА_1.

З матеріалів справи також вбачається, що вироком від 12 червня 2001 року ОСОБА_8 був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченому ст.143 ч.2 КК України, і був позбавлений свободи строком на 3 роки \а.с.35-42\.

Зі змісту вироку суду вбачається, що в листопаді 2000 року ОСОБА_8 повторно з корисливих мотивів, з ціллю заволодіння особистим майном громадян ввійшов в довіру к ОСОБА_5 і шляхом обману переконав її продати 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1, що належала їй на праві особистої власності. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_8переконав ОСОБА_5 видати йому довіреність на право відчуження її долі квартири за вказаної адресою . В зв'язку з чим ОСОБА_8, досягнувши своєї злочинної цілі, отримав можливість без участі ОСОБА_5 розпоряджатися її часткою квартири, а 24 листопада 2000 року продав вказану долю квартири ОСОБА_5 ОСОБА_1. отримавши від неї 2700 доларів США.Отримані грошові кошти він обернув на свою користь.

Згідно з вироком суду дії ОСОБА_8., по епізоду з потерпілою ОСОБА_5, були кваліфіковані по ст.. 143 ч.2 КК України, як заволодіння особистим майном громадян шляхом обману та зловживання довірою, спричинивши значну шкоду потерпілим, скоєне повторно.

Стаття 61 п.4 ЦПК України передбачає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цівільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок чи постанова, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першій інстанції не було ніяких підстав знов встановлювати, чи мав місце обман з боку ОСОБА_8. при вилученні у ОСОБА_5 її частки квартири, так як вироком суду встановлений факт обману з боку ОСОБА_8. і ОСОБА_5 по даній кримінальної справі визнана потерпілою.

Статтею 57 ЦК України \ в редакції ЦК 1963 року, що діяв на час здійснення угод\ передбачається, що угода, що здійснена в наслідок оману, насильства, погрози , зловмисного погодження представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений здійснити за надто невигідних для себе умовах внаслідок збігу важких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого .

Справа № 22-2482/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Кайро І. А.

Доповідач Летягіна О.В.

 

В зв'язку з тим що дії по вилученню частки квартири у ОСОБА_5 визнані злочинними, то і всі послідуючі договори дарування цієї частки квартири є недійсними, в силу статті 57 ЦК України, а сама частка квартири повертається потерпілій ОСОБА_5

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. не має.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду яке постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню. В зв'язку з тим, що всі обставини по справі судом були встановлені, колегія суддів вважає можливим, в силу статті 314 ЦПК України, постановити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5 та ОСОБА_2. задовольняє, а в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовляє.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 таОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2006 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_5  у інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4і задовольнити.

Визнати недійсною довіреність видану 04 листопада 2000 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від імені ОСОБА_5  ОСОБА_8.

Визнати недійсним договір дарування від 04 листопада 2000 року реєстровий номер 3510 від імені ОСОБА_5 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7.

Визнати недійсним договір дарування від 24 листопада 2000 року реєстровий номер НОМЕР_2, якимОСОБА_7 подарував 1\3 частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1Сторони повернути до первісного стану.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 інтересах неповнолітніх ОСОБА_3,ОСОБА_4, Відділу опіки та піклування Управління освіти Ялтинського міського виконавчого комітету про виділення долі із майна та ухвалення порядку користування квартирою відмовити.

Рішення апеляційного cyjsy набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до, суду касаційної інстанції.

Справа № 22-2482/2006 р.