УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Берзіньш B.C.

Суддів                       -  Іващенко В.В.

-  Летягіної О.В.

При секретарі         -  Дермоян т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ, Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди, за апеляційною скаргою ВДВС Залізничного району Сімферопольського МУЮ на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12.04.2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ВДВС Залізничного району Сімферопольського МУЮ, Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, у якому просила суд визнати неправомірними бездії державного виконавця з виконання рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18.09.2000 року, покласти на ВДВС зобов'язання з виконання рішення суду.

Вимоги мотивовані тим, що виконавчий лист щодо виконання рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18.09.2000 року, був направлений 4 роки тому до ВДВС, але до цього часу не виконаний. З цього приводу позивачка неодноразово зверталася до ВДВС, але її звернення ніхто не приймав до уваги. Весь цей період ОСОБА_1. зазнавала приниження від робітників ВДВС, у зв'язку з чим просила стягнути на її користь компенсацію за моральну шкоду 4000 грн.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12.04.2005 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ з виконання рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 вересня 2000 року. Покладено на Залізничний ВДВС Сімферопольського МУЮ зобов'язання з виконання рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 вересня 2000 року. Стягнено з Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ на користь ОСОБА_1. 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На рішення подана апеляційна скарга Залізничним ВДВС Сімферопольського МУЮ, яка за змістом зводиться до скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа № 22-2643/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Алсуф'єв В.В.

                                           Доповідач Летягіна О.В.

Апелянт вказує, що позивачка ОСОБА_1. не є стороною виконавчого провадження, адже стягувачем за провадженням є ОСОБА_2., який помер, а позивачка з заявою про заміну правонаступника до ВДВС, не зверталася. Вважає, що висновок суду про неправомірність бездії державного виконавця, є безпідставним, та суперечить фактичним обставинам справи. Адже суд прийшов до такого висновку, навіть не встановивши особу виконавця, не ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, не вказавши, які саме дії є неправомірними. Даючи оцінку діям посадової особи, суд повинен визвати державного виконавця у судове засідання, однак у порушення ст. .248-23 ЦПК України, цього не зробив.

В порушення ст.105 ЦПК України, суд розглянув позов до ВДВС виконавчої служби Залізничного РУЮ м. Сімферополя, а задовольнив вимоги позивача до іншої юридичної особи - Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ. Також, в мотивувальній частині рішення судом не встановлено, які права та свободи були порушені відділом ДВС Залізничного РУЮ м. Сімферополя, а також, якими незаконними рішеннями чи бездіяльністю була заподіяна моральна шкода.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на наявність порушень процесуального закону при розгляді справи, а саме на те, що суд задовольнив позов ОСОБА_1. відносно виконання рішення суду не звернувши увагу на те, що вона не є стороною виконавчого провадження, також суд не встановив та не притягнув до участі в справі державного виконавця, бездіяльність якого визнана неправомірною, не витребував для ознайомлення  виконавче провадження.

Проаналізувавши рішення суду, колегія суддів вважає, що доводи вказані в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а рішення суду постановленим з порушенням норм процесуального  права.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно стороною виконавчого провадження був чоловік ОСОБА_1. і вона належним законним чином не була притягнута стороною виконавчого провадження, хоч неодноразово надавала заяви до виконавчої службі зі звісткою про те, що її чоловік помер і вона просить стягнути суму боргу на свою користь.

Крім того, з матеріалів справи виходить, що судом не була встановлена особа державного виконавця та він не був притягнутий до участі в справи, в той час як суд визнав його дії неправомірними.

Не витребував та не дослідів суд само виконавче провадження, і саме цей факт є причиною вищевказаних процесуальних порушень, так як проаналізувавши матеріали виконавчого провадження суд встановив би, хто є стороною, яка має права заявляти позовні вимоги, який виконавець провадив виконавчі дії і які саме дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, а рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 311 п.4 ЦПК України, підлягаючим скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, так як суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 311 п.4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців,

УХВАЛИЛА:

Справа № 22-2643/2006 р.                     Головуючий у першій інстанції Алсуф'єв В.В.

Доповідач Летягіна О. В.

Апеляційну скаргу ВДВС Залізничного району Сімферопольського МУЮ -задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12.04.2005 року - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду/набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Справа № 22-2643/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Алсуф'єв В.В. Доповідач Летягіна О. В.