2-248/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області

у складі : судді Нємиш Н.В.

при секретарі Андрієвій Т.А.

з участю

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В :

30.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 01 лютого 2003 року зареєструвала з відповідачем шлюб. Від шлюбу вони мають дитину - доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні відносини з відповідачем не складаються, тому між ними вирішується питання про розірвання шлюбу. Після реєстрації шлюбу їй з відповідачем був подарований будинок АДРЕСА_1. Потім позивачу стало відомо, що договір дарування був оформлений на відповідача. На момент дарування будинок знаходився в незадовільному стані. В подальшому, на протязі 2004-2010 років, на сумісні грошові кошти та сумісними зусиллями було проведено значне покращення спірного будинку, а саме: було встановлено огорожу по всьому периметру домоволодіння; встановлено металева вхідна калитка; зроблено облицювання фронтонів пластиком; шпаклівка та пофарбування зовнішніх стін; капітальний ремонт внутрішніх приміщень з переносом, шпаклівкою та ґрунтуванням міжкімнатних стін; поклеєні шпалери, встановлені багети та інші облицьовувані матеріали; проведена заміна міжкімнатних та вхідних дверей, а також вікон будинку; зроблена часткова заміна та ремонт водо-, тепло- та електрокомуникацій; зроблена укладка підлогового покриття - ламінату. В результаті вказаних дій, спірне домоволодіння істотно збільшилось у вартості - на момент дарування вартість будинку складала 19 000 грн., а на теперішній час його фактична вартість складає близько 100 000 грн. Після того, як відносини між сторонами зіпсувались, відповідач змусив позивача покинути будинок, разом з донькою. Вирішити питання про розподіл будинку у добровільному порядку він відмовляється. У зв'язку з чим, позивач просить визнати вищевказаний будинок об'єктом спільної власності її і відповідача та призвести його поділ між ними, визнавши за нею право власності на ? частину будинку.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача з позовом не погодились, відповідач зазначив, що будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві власності за договором дарування. Будинок відповідачу подарував ОСОБА_5, який є його дядьком. Тому доводи позивача, про те що будинок був подарований їм на весілля необґрунтовані. Згідно оцінки БТІ м.Дзержинська вартість вказаного будинку в 2003 році складала 19307 грн. В 2007 році відповідач взяв кредит в ПАТ «Укрсоцбанк»в розмірі 8000 грн. на ремонт будинку, який виплачує до теперішнього часу. На вказані кошти ним було куплено металопластикові вікна вартістю 2138 грн., паркан вартістю 1140 грн., будівельні матеріали та сплатив за монтажні роботи. В цьому році було проведено косметичний ремонт на кошти відповідача. Будь-яких робіт, направлених на збільшення вартості будинку не проводилось.

В період шлюбу, за рахунок банківських кредитів, які отримував відповідач, було придбано наступне майно: холодильник «Кристал»вартістю 3386 грн., пральна машинка «Індезіт»вартістю 1999 грн., телевізор «Самсунг»вартістю 1200 грн., а також речі домашнього побуту. Після того, як шлюбні відносини були припинені, позивачка, самовільно, тайно вивезла з будинку фактично все майно, що перебувала в спільній власності подружжя. Таким чином, позивач поділила спільне майно. Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що будинок належить йому на праві приватної власності та не підлягає розподілу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 01.02.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дзержинського міського управління юстиції, актовий запис №9 (а.с.6).

На підставі договору дарування №2-1277 від 13.05.2003 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_2 (а.с.23-24). Згідно інвентаризаційної оцінки вартість будинку на момент укладення договору дарування складала 19307 грн.(а.с.13).

У вищевказаному будинку було проведено косметичний ремонт, що підтверджено накладними та чеками (а.с.8-12). Загальну суму коштів, витрачених на проведення ремонту не розраховано. Інвентаризаційну оцінку БТІ після ремонту будівлі не проведено, але з наданих чеків та накладних вбачається, що затрати, понесені на ремонт не є вагомими.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.10.2010 року, акту вуличного комітету від 12.10.2010 року вбачається, що позивачкою були вивезені речі, що перебували в сумісній власності подружжя, при огляді будинку виявлено, що меблі в будинку старі, побутова техніка та засоби освітлення відсутні, з речей сумісної власності виявлено лише телевізор (а.с.29, 32).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 6850/23-6919/23 від 24.01.2012 року ринкова вартість будинку АДРЕСА_1, вирахувана за методом зрівняння, на момент проведення експертизи складає 74 321 грн. Роботи, що були виконані в спірному будинку, не впливають на його ринкову вартість. Доля виконаних робіт по відношенню до всього будинку складає 16 %.

Згідно ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.23 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»майно, яке належало одному з подружжя, може бути визнано сумісною власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Згідно п.24 зазначеної постанови, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що внесок позивача на утримання та понесені затрати на ремонт будинку незначними та такими, що істотно не збільшили майно у своїй вартості та роботи, що були виконані в спірному будинку, не впливають на його ринкову вартість. Тому у визнанні будинку сумісною власністю подружжя та поділу майна, що є у спільній сумісній власності слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст.62 СК України, п.23. Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :