Справа № 22-2560/06 ; Головуючий у І інстанції Мурашко С.І.
Категорія 31,32 Доповідач Єгорова С.М.
УХВАЛА іменем України
27 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М.
Потапенка В.І.
при секретарі Березовській І.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровофаді цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровоградського
районного суду від 27 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1
до Кіровоградської районного державної адміністрації, Олексіївської
сільської ради Кіровоградського району, ПСП "Лісне" про визнання права на
земельну частку (пай).
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, колегія судців, -
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2003 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до Кіровоградської районного державної адміністрації, Олексіївської сільської ради Кіровоградського району, ПСП "Лісне" про визнання права на земельну частку (пай). Посилалась на те, що з порушенням її прав вона незаконно була позбавлена права на земельний пай при розпаюванні земель КСП "Лісне". Просила визнати за нею право на земельну частку (пай) та зобов"язати Кіровофадську районну державну адміністрацію винести рішення щодо виділення їй земельної ділянки в натурі із земель запасу та резервного фонду, в розмірі, який надавався членам КСП "Лісне" на території Олексіївської сільської ради Кіровофадського району.
Рішенням Кіровофадського районного суду від 27 липня 2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування
судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Зазначається, що суд не дослідив всі обставини справи, не з"ясував належним
чином, які були заявлені позовні вимоги, зробив висновки, що не відповідають
закону. .
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1., яка підфимала скаргу, представників Кіровоградської районного державної адміністрації, ПСП "Лісне", які заперечували проти неї і вважали рішення законним і обфунтованим, дослідивши! матеріали справи та перевіривши наведені
в скарзі доводи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1. з 15 травня 1996 року працювала в КСП "Лісне" різноробочою. Заяву про прийняття в члени КСП подала 10 грудня 1997 року, 12 грудня 1997 року правлінням КСП було прийняте рішення про її прийняття в члени даного КСП, проте це питання не було розглянуте загальними зборами членів КСП, до компетенції яких відноситься питання щодо прийняття та виключення членів підприємства.
21 лютого 1997 року КСП "Лісне" отримало Державний акт на право колективної власності на землю, на підставі якого між членами КСП було проведено розпаювання
земель.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_1. була членом КСП "Лісне", а тому права на отримання земельного паю вона не має.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи і грунтуються на вимогах закону.
За змістом ст.ст. 22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі-Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: -перебування в членах КСП на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, - одержання КСП цього акта.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивачкою не доведено, що вона була членом КСП "Лісне". В трудовій книжці відсутній запис про прийняття її в члени колгоспу на підставі рішення загальних зборів.
Оскільки на момент отримання КСП "Лісне" Державного акту на право колективної власності на землю позивачка не була членом КСП, не була включена в список осіб, які мають право на земельну частку(пай), то судом відповідно до вимог Закону зроблено висновок, що її право на земельний пай не порушене. Не можуть бути взяті до уваги і доводи позивачки щодо наявності у неї права на одержання земельної частки (паю) відповідно до п.7 Указу Президента. При цьому колегія суддів вважає, що на час прийняття позивачки на роботу в; 1997 р. землю в цьому господарстві вже приватизували, то вона не має права на пай, а може отримати лише земельну ділянку з резервного фонду для інших потреб. Власниками розпайованої землі є громадяни (власники своїх паїв), а земля резервного фонду залишається у власності держави. Законом прямо не передбачено право особи, прийнятої в члени КСП після
розпаювання землі, на отримання рівної з іншими членами колективу частки землі. Відповідно до вимог п.7 Указу України, на який посилається позивачка, новоприйняті члени сільськогосподарських підприємств можуть мати право на земельні ділянки з резервного земельного фонду в розмірі, встановленому відповідними рішеннями місцевих рад. Суд не вправі без згоди місцевої ради задовольняти вимоги позивачки на виділення земельної частки (паю) із резервного фонду, оскільки право розпоряджатися цим фондом належить виключно місцевій раді, а вона не зобов'язана за рахунок цього фонду надавати особам, які набули право в КСП на рівні з іншими членами, земельну частку (пай). Резервний фонд має інше призначення - відповідно до п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель...» він створюється під час передачі земель у колективну власність для передачі у приватну власність або надання в користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Однак рішенням органів місцевого самоврядування може бути виділена земельна ділянка з резервного фонду для розпаювання серед членів реорганізованого КСП у випадку встановлення їх членства після розпаювання угідь підприємства.
В межах заявленого позову суд не міг розглядати питання про визнання права на виділення земельної ділянки з резервного фонду в порядку п.7 Указу Президента, тому що позивачка посилалась на те, що має право саме на отримання рівної з іншими членами КСП земельної частки (паю).
Доводи апеляційної скарги не грунтуються на вимогах закону, не відповідають матеріалам справи і не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 308,314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХ ВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Кіровоградського районного суду від 27 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього дня.
Головуючий
підписи Судді:
С.М.Єгорова
З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області