УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006  року  місяця  жовтня  дня  04  колегія  суддів  судової палати  з цивільних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Суддів:

При секретарі:

Шестакової Н.В. Іващенко В.В. Дідєєва Ю.С. Антипові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 20.06.2006р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ТОВ „Будівельне управління-37" м. Алушта про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові в зв'язку з ушкодженням здоровея, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 20.06.2006р. позов ОСОБА_1 задоволено, постановлено: стягнути з Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь позивача 25427 грн. 92 коп. - суму втраченого заробітку, починаючи з 12.05.2004р., 7000 грн. -одноразову страхову виплату, 70 000 грн. - грошове відшкодування моральної шкоди, а всього: 102427 грн. 92 коп. Крім того, суд зобов'язав відповідача виплачувати Корсуну В.О, починаючи з 01.07.2006р. щомісячно 1137 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що, при вирішенні спору суд застосував норми матеріального права, які не регулюють правовідносини сторін, зокрема, норми Цивільного Кодексу України, що набрав законної сили з 01.01.2004р., і не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного   випадку   на   виробництві   та   професійного   захворювання,   які

Справа № 22-5910/2006р.

Головуючий в суді першої інстанції: Куренда В.Й. Доповідач: В.В. Іващенко

спричинили   втрату  працездатності   від   23.09.1999р.,   Закон   України   „Про охорону праці" від 24.11.1992р. тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на' виробництві та професійних захворювань України підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що 14 травня 1992р. позивач при виконанні своїх трудових обов'язків отримав каліцтво - розрив уретри, проти адміністрація Будівельного управління № 37 м. Алушти відмовилась своєчасно оформити акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві і не відшкодовувала з зазначеного часу шкоду, заподіяну позивачеві з її вини. Факт каліцтва на виробництві був встановлений рішенням Алуштинського міського суду тільки через дванадцять років - 18.03.2004р.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинно відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, завдану позивачеві ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.5 ч.І ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд в суд першої інстанції, якщо суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спочатку позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові в зв'язку з ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків до ТОВ „Будівельне управління - 37", а потім доповнив свій позов вимогами до Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Проте суд з порушенням вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не розглянув вимоги позивача до другого відповідача - ТОВ „Будівельне управління - 37", не обґрунтував, чому він вважає, що саме Фонд... несе відповідальність за ушкодження здоров"я, пов'язаного з виконанням ним своїх трудових обов'язків в „Будівельному управлінні - 37", правонаступником якого являється ТОВ „„Будівельне управління - 37".

Вирішуючи спір за нормами Цивільного Кодексу України, що набрав законної сили 01.01.2004р. і Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р., суд не врахував, що позивач отримав каліцтво у травні 1992р., підприємство, вину якого встановлено рішенням суду, що набрав законної сили, у 2004р., не оформило своєчасно оформити акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві і не відшкодовувала з зазначеного часу шкоду, заподіяну позивачеві з її вини.

Відповідно до ст. ст. 440, 456 ЦК України ( в редакції 1963р.) і п.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених

постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472 з наступними змінами) шкоду, заподіяну працівникові ушкодженням здоров"я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, відшкодовують організація або громадянин, з якими громадянин перебував у трудових відносинах, за наявності їх вини.

Суд не з'ясував питання про наявність або відсутність вини кожного з відповідачів, вирішуючи питання про відшкодування заподіяної шкоди, дійшовши в зв'язку з чим неправильних висновків.

Вирішуючи питання про виплату одноразової допомоги і відшкодування моральної шкоди, суд також не врахував, що ця допомога і грошове відшкодування моральної шкоди виплачується потерпілому у разі, якщо ушкодження здоров"я мало місце після набрання чинності Законом України „Про охорону праці" (з 24 листопада 1992р.).

Проте ОСОБА_1отримав травму, пов'язану з виконанням ним трудових обов'язків, у травні 1992р., тобто до набрання законної сили зазначеним нормативним актом.

Суд також не врахував, що якщо потерпілому з вини власника або уповноваженого ним органу своєчасно не визначено або не виплачено сум такого відшкодування, то ці суми, обчислені відповідно до п. п. 14, 19, 22 Правил виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України „Про оплату праці".

Відповідно до п.З Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції від 22.02.2001р. уся заборгованість роботодавців перед робітниками, потерпілими в результаті нещасних випадків на виробництві, підлягає відшкодуванню роботодавцями.

За таких обставин висновок суду про те, що саме Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано відшкодувати позивачеві заподіяну шкоду у повному обсязі, являється неправильним.

Враховуючи наведене і керуючись п.4 ч.І ст. 309, п.5 ч.І ст. 311 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.4 ч.І ст. 309, п.5 ч.І ст. 311, 314, 315 Цивільного процесуального Кодексу України

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу   Відділення виконавчої дирекції в м. Алушта Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 20.06.2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до ВерховнопхСуду України

протягом двох місяців.