2-4103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Крупко О.Г.,

при секретарі -Фуковській Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення не нарахованої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення не нарахованої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 з 24.05.1982 р. по 23.10.2010 р. працював на підприємствах вугільної промисловості України, у т.ч. тривалий час - на «Шахті Південнодонбаська»№ 3»робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Багато років працював на шкідливих роботах, праця тривалий час була у шкідливих умовах праці під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. За свою сумлінну роботу отримав відзнаку «Шахтарська слава 3 ст.», був премійований та йому була оголошена подяка.

23.10.2010 р. позивач був звільнений з «Шахта Південнодонбаська № 3»на підставі наказу № 1278-к від 25.10.2010 р. Але з боку працедавця в період з вересня 2008 р. по 23.10.2010 р. йому не нараховувалось і не виплачувалось підвищення до заробітної плати, належне відповідно до ст.3 Закону України»«Про підвищення престижності шахтарської праці», в якій зазначено «Тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 %». Це призвело до заниження та зменшення оплати праці за вказаний період.

Вважає, що відповідач повинен нарахувати і виплатити йому ще і його середній заробіток за період з дати звільнення по дату ухвалення рішення у справі. Також просив стягнути середній заробіток за весь час затримки з не нарахуванням належної по закону заробітної плати при звільненні.

У зв'язку з викладеними порушеннями, позивачеві завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 10 000 грн. у зв'язку з тим, що він відчував моральні страждання, відчував почуття незручності, пов'язане з неповагою.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь належну і не нараховану заробітну плату в період з вересня 2008 р. по 23.10.2010 р., яка утворилася внаслідок того, що його тарифна ставка не була сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 %, стягнути гроші в сумі середнього заробітку за період, починаючи з наступного дня від дати його звільнення по день ухвалення рішення, стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 09.03.2011 р. не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 9-579 від 30.12.2011 р., в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала у зв'язку з обставинами, викладеними в запереченнях проти позову, просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 24.05.1982 р. по 23.10.2010 р. працював на підприємствах вугільної промисловості України, у т.ч. тривалий час - на «Шахті Південнодонбаська»№ 3»робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею, що підтверджується копією трудової книжки. 23.10.2010 р. позивач був звільнений з «Шахта Південнодонбаська № 3»на підставі наказу № 1278-к від 25.10.2010 р. (а.с.7-9).

Згідно ст.96 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про оплату праці»тарифна сітка формується на основі тарифної ставки робітника 1 розряду, яка встановлюється у розмірі перевищуючому законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що інші норми і гарантії в оплаті праці встановлюються Кодексом законів про працю та іншими актами законодавства України.

Законом України «Про оплату праці»передбачено систему договірного регулювання оплати праці. Статтею 14 цього закону передбачено, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди».

Згідно п.9.4.1 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами на підприємствах встановлюється мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду на рівні не менше 120% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом.

На окремих підприємствах, які по об'єктивним фінансово-економічним причинам не можуть виконувати цю норму Угоди, колективним договором може встановлюватися на період не більше ніж 6 місяців з дня його підписання інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Згідно з п.4.1 5 Галузевої угоди джерелами фінансування цієї Угоди є кошти Підприємств, отримані в результаті їхньої фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, що виділяються з державного бюджету, і позабюджетних джерел на ці цілі.

Згідно динаміки введення тарифних ставок та посадових окладів розрахованих із законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати підвищення тарифних ставок та посадових окладів на ВП «Шахта Південнодонбаська №3»здійснювалось у строки встановлені законодавством та Галузевою угодою.

При цьому тарифна ставка формується на основі тарифної ставки робітника 1 розряду із застосуванням коефіцієнту підвищення згідно ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» 1,3.

Фактично тарифні ставки працівників ВП «Шахта Південнодонбаська №3», у тому числі і позивача, підвищена на коефіцієнт 1,514, що є більшим ніж 1,3, як то передбачено Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці»№ 345-VI від 02.09.2008 року.

Тарифна ставка, підвищена на коефіцієнт 1,514, також застосовувалась і при обчисленні заробітної плати позивача ОСОБА_1, що підтверджується наказом ВП «Шахта Південнодонбаська № 3»та розрахунковими листками за табельним номером позивача за період з вересня 2008 року по жовтень 2010 року.

У зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати підприємством підвищувались тарифна ставка та посадовий оклад. Згідно з положеннями Закону України «Про престижність шахтарської праці», збільшуючий коефіцієнт становить 1,30.

Фактично, підприємством здійснювалося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт 1,514, тобто більший за той, який просить застосувати позивач.

За таких обставин, вимоги позивача щодо застосування коефіцієнту підвищення тарифних ставок 1,3 з урахуванням вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»безпідставні, оскільки його права не були не порушені, тому в їх задоволенні слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь належну і не нараховану заробітну плату в період з вересня 2008 р. по 23.10.2010 р., яка утворилася внаслідок того, що його тарифна ставка не була сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 %, не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів в сумі середнього заробітку за період, починаючи з наступного дня від дати звільнення позивача по день ухвалення рішення, та щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., оскільки вони є похідними від попередніх позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення не нарахованої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

На підставі ст. 96 КЗпП України, ст. 12, 14 Закону України «Про оплату праці», ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», п.9.4.1, п.4.15 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 5, 6, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення не нарахованої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти з дня отримання його копії.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.Г. Крупко