ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-27/1786-2012 03.04.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«АХА Страхування»
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 912, 00 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 912, 00 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.04.2011 року по вул. Перемоги, у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1, та автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою суду від 16.02.2012 року було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винну у скоєнні ДТП особу - ОСОБА_1. Розгляд справи призначено на 13.03.2012 року. Витребувано від позивача звіт про оцінку шкоди, нанесеної власнику транспортного засобу ВАЗ, д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яке відбулося 17.04.2011 року.
17.03.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ВАТ «НАСК «Оранта» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти позову з підстав того, що останньому при подачі заяви на виплату страхового відшкодування не було надано позивачем усіх необхідних для прийняття рішення про його виплату документів.
Представники сторін у судове засідання 13.03.2012 року не з'явилися, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли частково витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи без участі представника ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування».
Ухвалою суду від 13.03.2012 року розгляд справи відкладено на 03.04.2012 року, повторно зобов'язано позивача надати суду акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, відносно транспортного засобу ВАЗ, д/н НОМЕР_2, пошкодженого в наслідок ДТП, яке відбулося 17.04.2011 року.
Представники сторін у судове засідання 03.04.2012 року не з'явилися, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення, відповідно до якого останній зазначав, що визначив розмір шкоди, нанесеної власнику т/з ВАЗ, д/н НОМЕР_2, на підставі аварійного сертифікату, складеного особою, яка має свідоцтво аварійного комісара.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З довідки Відділення оформлення ДТП (для обслуговування м. Запоріжжя) при УМВС України в Запорізькій області та Постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.05.2011 року по справі № 3-1372/11 вбачається, що 17.04.2011 року о 13 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ, д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Перемоги, у м. Запоріжжя не витримав безпечну дистанцію внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ, д/н НОМЕР_2, чим порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.05.2011 року по справі № 3-1372/11 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 2840-а/10зп від 14.08.2010 року, який укладено між АТ «СК «АХА Страхування»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_2, за договором страхувальник.
У якості підтвердження розміру матеріальної шкоди, нанесеної власнику автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП, позивач надав до позовних матеріалів аварійний сертифікат від 15.08.2011 року, складений аварійним комісаром ОСОБА_3, в якому встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_2, пошкодженого 17.04.2011 року на момент його пошкодження становить 3 366, 77 грн.
Як вбачається із страхового акту № 2011/V/OMOD04621/VESKO7660 від 26.04.2011 року, позивачем було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 2 912, 00 грн.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 2840-а/10зп від 14.08.2010 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 2 912, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4026 від 27.04.2012 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ВАЗ, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»станом на момент ДТП було укладено поліс № ВЕ/1892336 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -ВАЗ, д/н НОМЕР_1.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як було зазначено вище, позивач визначає розмір нанесеної автомобілю ВАЗ, д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП матеріальної шкоди на підставі аварійного сертифікату від 15.08.2011 року, складеного аварійним комісаром.
Згідно п. 1 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 05.01.1998 року № 8, закріплено, що це Типове положення встановлює загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України «Про страхування».
Пунктом 2 Типового положення встановлено, що аварійний комісар -особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг.
Із зазначеного вбачається, що чинним законодавством встановлена можливість визначення розміру збитків при настанні страхового випадку шляхом звернення до аварійного комісара.
Так, позивач правомірно скористався своїм правом звернення до аварійного комісару з метою визначення розміру збитків страхувальника для здійснення виплати останньому страхового відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування.
Поряд з цим, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Тобто щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.
Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності, відповідно до ст. 5 цього ж Закону, є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно (ст. 12 Закону).
До того ж, відповідно до п.п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.
Пунктом 4.3 Методики встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Таким чином, належним відповідно до законодавства підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності чи висновок судового експерта.
Позивачем не надано суду доказів того, що аварійний комісар ОСОБА_3 є суб'єктом оціночної діяльності.
До того ж, частиною 1 ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Позивач під час судового розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи з питань визначення розміру матеріальної шкоди, нанесеної автомобілю ВАЗ, д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП не заявляв.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належного підтвердження визначеного ним розміру своїх позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно положень ст. 49 ГПК України, (в редакції, чинній на момент подачі позову), при відмові в задоволенні позову, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяДідиченко М. А.
Дата підписання: 09.04.12 р.