УХВАЛА Іменем    України

13 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів М"ясоєдової Т.М. Соловйова М.В. При секретарі    Бахтагарєєвій М.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення її у придатний для застосування стан та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду від 03 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення її в придатний для застосування стан та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачка незаконно займає земельну ділянку, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Судовим рішенням позов задоволено у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у іншій частині у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку фактичним обставинам; висновки суду не відповідають вимогам закону; суд незаконно відмовив їй у задоволенні клопотання про допит свідків і призупинення провадження по справі; суд не врахував те, що вона користується зазначеною земельною ділянкою більш 45 років, тому має право на цю земельну ділянку на підставі ст. 119 ЗК України.

У запереченнях представник позивача пояснив, що позов повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, що підтверджено ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 серпня 2006 року, позовні вимоги необгрунтовані.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає   задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником спірної земельної ділянки, договір купівлі-продажу    та державний акт на право приватної власності на

Справа №22-6052/2006р.                                                Головуючий в 1 інстанції Слезко Т.В.

Доповідач Шестакова Н.В.

земельну  ділянку  не     оспорюються,   відповідачка  займає   спірну  земельну  ділянку безпідставно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду.

Як свідчать матеріали справи, відповідачка займає частку земельної ділянки, яка була придбана позивачем на праві приватної власності 14 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу (а.с.8,9). Відповідачка підтвердила як у суді першої інстанції, так й в суді апеляційної інстанції, що вона дійсно має огород на частині земельної ділянки, яка належить позивачеві; користується цією ділянкою впродовж 45 років, тому вважає порушеними свої права як землекористувача.

Приймаючи до уваги те, що правовстановлюючи документи позивача на спірну земельну ділянку не оспорені, не визнані недійсними, слід виходити з того, що позивач як власник земельної ділянки має право на захист права власності.

Обговорюючи доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що ці доводи ничім не обгрунтовані, оскільки поиіція відповідачки пов"язана з припущенням, що у разі користування нею земельною ділянкою більш 15 років, вона є законним землекористувачем.

Право власності та права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 125 ЗК України виникає після одержання її власником або користувачем документа. що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Показання свідків про набуття права користування або права власності на земельну ділянку не можуть розглядатися як припустимі докази у цій справі.

Таким чином, відповідчка немає доказів правомірного користування спірною земельною ділянкою як до 01.01.2002 року, так й після цієї дати, коли набрав чинності ЗК України у останній редакції, тому її доводи про необхідність застосування ст. 119 ЗК України не можуть бути прийняті до уваги.

Також є необгрунтованим довод апелянта про необхідність призупинення провадження по справі, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 серпня 2006 року підтверджена законність ухвали суду від 07 квітня 2006 року про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3. до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконним рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_2

На  підставі  наведеного  рішення  суду  відповідає  вимогам   матеріального   і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду від 03 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.