УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
Суддів Іващенко В.В.
Дєдєєва Ю.С.
При секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 01 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2004 році їй стало відомо, що в 1999 році робітники ПКФ2Скіф-88» , в тому числі і відповідач звернулися до Верховної Ради АР Крим, прокуратури АР Крим. Деякі правоохоронні органи із заявою в якій вказували на інформацію, яка на її думку ганьбить її честь, гідність і ділову репутацію. Зокрема вказували, що вона отримала трьокімнатну квартиру в ПК»Скіф-88» в стару не слдала державі, крім того, як начальник відділу кадрів займається різними махінаціями, із порушеннями веде облік трудових книжок, незаконно отримує заробітну платню, оскільки за документами працює в іншому місці, не сплачує податків, навчає доньку в Німеччині. ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію. Оскільки відомості цього листа стали відомі широкому колу осіб: депутатам Верховної Ради Криму і їх помічникам, то вона вважає, що поширена таким чином недостовірна інформація повинна бути спростована тим же способом. Також позивачка вказує, що в зв'язку із наведеним вона пережила моральні страждання , оскільки погіршилися її стосунки з людьми, їй прийшлося неодноразово виправдовувати себе, пояснювати невідповідність цих відомостей дійсності, застосовувати додаткові зусилля для поновлення життєвих зв'язків. Просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
Рішенням Київського районного суду М.Сімферополя від 01 червня 2006 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому вказує, що суд невірно застосував до спірних правовідносин позовну давність, оскільки про наявність листа із недостовірною інформацією вона дізналася лише в 2004 році. Крім того, вона вважає, що інформація дійсно не відповідала дійсності і вона має право на захист свого порушеного немайнового права і відшкодування моральної шкоди.
Справа № 22-5868\06
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована, і задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову ОСОБА_1. в позові про захист честі, гідності і ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, суд першої виходив з того, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, і крім того, її позов судовому захисту не підлягає, оскільки не заснований на вимогах закону.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони суперечать матеріалам справи, фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації і відшкодування моральної шкоди ( а.с.4-5).
При цьому вона вказувала, що про поширення недостовірних відомостей з боку відповідача в 1999 році, вона дізналася лише в серпні 2004 році.
Проте, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачці достовірно було відомо про те, що стосовно неї правоохоронні органи здійснювали відповідні перевірки по фактах, викладених в заяві відповідача, на протязі 1999 -2001 років.( а.с.33-36).
На підставі п.2 ч.І ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про те, що позивачка пропустила строк позовної давності для захисту свого порушеного права.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, сам по собі факт звернення до правоохоронних органів із заявами, скаргами тощо ще не є підставою для судового захисту честі, гідності і ділової репутацію фізичної особи, оскільки рішенням Конституційного Суду України по справі №8рп\2003 від 10 квітня 2003 року встановлено, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам осіб.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне і обгрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 в позові, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню в порядку ст. 308 ЦПК України, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 01 червня 2006 року - відхилити.
Рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 01 червня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом дврх-місяціА