Справа № 1-1122/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2012

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді –Домніцького В.В.,

при секретарі –Єфремової М.Й.,

з участю: прокурора – Попович І.І., захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

за ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007 року, о 23 годині, в м. Ужгород, неподалік будівлі гуртожитку Ужгородського інституту ІЕП, що по вул. Українська, неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, вчинили пограбування потерпілого ОСОБА_6, застосувавши до нього насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я і заволоділи його мобільним телефоном марки Соні-Еріксон, вартістю 665 грн. за таких обставин.

Перебуваючи на вул. Українській в м. Ужгороді, підсудний ОСОБА_4 помітив потерпілого, який розмовляв по мобільному телефону і запропонував ОСОБА_5 відібрати телефон. З цією метою вони наблизилися ззаду до потерпілого, нанесли йому декілька ударів в область спини, шиї та потилиці і повалили його на землю.

Потерпілий вчинив їм опір.

В цей час, з метою розборонити учасників конфлікту, в ситуацію втрутився ОСОБА_7. При цьому між ним та потерпілим також відбулась бійка, в ході якої ОСОБА_7 наніс кілька ударів в обличчя ОСОБА_6

Підсудний ОСОБА_4 підняв із землі мобільний телефон потерпілого і поклав у свою кишеню і після цього підсудні залишили місце події.

Підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні грабежу визнав та показав, що 29.12.2007 року, близько 18 години, він разом з ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приїхали в м. Ужгород і відпочивали в розважальному закладі.

Після цього, в період часу з 22 по 23 години, вони пішли до гуртожитку коледжу, що по вул. Українська, де зустрілися з ОСОБА_9, з яким розмовляв ОСОБА_7, а самі підсудні знаходилися біля воріт.

По дорозі ішов незнайомий хлопець і ОСОБА_4, помітивши у нього мобільний телефон, запропонував ОСОБА_5 побити його і забрати телефон, на що останній погодився.

З цією метою вони наздогнали потерпілого і між ним розпочалася бійка. Однак цей хлопець вирвався і відбіг від них на декілька метрів. Підсудні знову його наздогнали, повалили його на землю і наносили удари. Під час цього до них підбіг ОСОБА_7 і почав їх відтягувати від потерпілого. Коли хлопець підвівся, то він наніс удар ОСОБА_7 ОСОБА_7 у відповідь наніс удар потерпілому і той упав на землю, де ОСОБА_7 продовжував наносити йому удари.

ОСОБА_4, помітивши на землі мобільний телефон потерпілого, підібрав його і разом з ОСОБА_5 залишили місце події.

Після цього підсудні, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли в напрямку вулиці Гагаріна, де ОСОБА_4 показав ОСОБА_5 мобільний телефон і сказав, що після нового року дасть останньому 300 гривень, а телефон залишить собі або продасть його. Про телефон вони домовились нікому не розповідати. Гаманець з грошима вони не бачили і не брали.

Через декілька днів їм передзвонив ОСОБА_7 і повідомив, що телефон необхідно повернути. 03.01.2008 року ОСОБА_4 передав телефон ОСОБА_7, а той передав його ОСОБА_9

Заперечив скоєння розбійного нападу і заволодіння гаманцем потерпілого та вказав, що не наносив удари в обличчя потерпілого.

Підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні грабежу визнав та показав, що 29.12.2007 року, близько 18 години, він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приїхали в м. Ужгород і відпочивали в розважальному закладі.

Після цього, в період часу з 22 по 23 години, вони пішли до гуртожитку коледжу, що по вул. Українська, де зустрілися з ОСОБА_9, з яким розмовляв ОСОБА_7, а самі підсудні знаходилися біля воріт.

Вони побачили незнайомого хлопця, який ішов по дорозі і ОСОБА_4, помітивши у нього мобільний телефон, запропонував ОСОБА_5 побити його і забрати телефон, на що останній погодився.

З цією метою вони наздогнали потерпілого і між ним розпочалася бійка. Однак цей хлопець вирвався і відбіг від них на декілька метрів. Підсудні знову його наздогнали, повалили його на землю і наносили удари. Під час цього до них підбіг ОСОБА_7 і почав їх відтягувати від потерпілого. Коли хлопець підвівся, то він наніс удар ОСОБА_7 Одразу ОСОБА_7 наніс удар ОСОБА_6 в обличчя і той упав на землю. ОСОБА_7 наніс йому ще декілька ударів.

Після цього підсудні пішли в напрямку вулиці Гагаріна, де ОСОБА_4 показав ОСОБА_5 мобільний телефон і сказав, що після нового року дасть останньому 300 гривень, а телефон залишить собі або продасть його. Про телефон вони домовились нікому не розповідати. Гаманець з грошима вони не бачили і не брали.

Через декілька днів їм передзвонив ОСОБА_7 і повідомив, що телефон необхідно повернути. 03.01.2008 року ОСОБА_4 передав телефон ОСОБА_7, а той передав його ОСОБА_9

Заперечив скоєння розбійного нападу і заволодіння гаманцем потерпілого та нанесення ударів в обличчя потерпілого.

Крім визнання підсудними вини, їх винність у скоєному доведена зібраними по справі та перевіреними в суді доказами.

Як вбачається з показань потерпілого, 29.12.2007 року, близько 23 години, він провів свою подругу на АДРЕСА_3, після чого повертався додому.

Проходячи неподалік від двору коледжу ЗакДУ, що по вул. Українській, потерпілий відчув удари в спину і потилицю та був повалений на землю. Один із нападників його тримав та разом з іншим наносили удари.

Йому вдалося вирватися і відбігти на декілька метрів, однак його наздогнали підсудні і бійка продовжилася.

Точних деталей події він не пам’ятає, однак додав, що на його переконання найбільш серйозні тілесні ушкодження йому наніс третій хлопець, який прийшов з дівчиною і якого потерпілий ймовірно штовхнув або ударив, коли вирвався від підсудних.

Третій хлопець, а саме ОСОБА_7, який прийшов з дівчиною, наніс потерпілому декілька ударів в обличчя та грудну клітину.

Після бійки він виявив відсутність мобільного телефону та гаманця і вважає, що їх викрали підсудні.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 29.12.2007 року, близько 18 години, він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 приїхали в м. Ужгород і відпочивали в розважальному закладі.

Цього ж вечора, в період часу з 22 по 23 години, вони пішли до гуртожитку коледжу, що по вул. Українська, де зустрілися з ОСОБА_9, а самі підсудні знаходилися біля воріт.

Почувши крики, він вибіг на вулицю і побачив як підсудні били хлопця, який лежав на землі.

Він почав їх розбороняти. Потерпілого він підняв із землі, однак останній наніс йому удар і між ними зав’язалася бійка, в ході якої ОСОБА_7 наносив потерпілому удари рукою в обличчя і ногою в грудну клітину.

Після бійки всі вони відійшли в напрямку вул. Гагаріна, де на зупинці біля маркету «Барва»на таксі поїхали додому.

На наступний день свідок зателефонував ОСОБА_9 і розповів про бійку. Через два дні ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що у потерпілого пропав мобільний телефон і якщо телефон знаходиться у ОСОБА_4 або ОСОБА_5, то його слід повернути. В розмові з ОСОБА_4 останній зізнався, що телефон у нього і 03.01.2008 року передав його ОСОБА_10 для повернення потерпілому.

Свідок ОСОБА_8 надала покази, аналогічні показанням свідка ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_9 показав, що 29.12.2007 року, близько 21 години, він зустрівся з знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у дворі гуртожитку коледжу, що по вул. Українська, однак їхня зустріч тривала близько 15 хвилин.

30.12.2007 року, після обіду, йому передзвонив його знайомий ОСОБА_7 і повідомив, що напередодні –29 грудня, у ввечері, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, біля вхідних воріт території гуртожитку, побили ОСОБА_6 і забрали в нього мобільний телефон.

ОСОБА_7 також повідомив йому, що гаманець з грошима вони не брали.

03.12.2007 року свідок отримав від ОСОБА_7 мобільний телефон, який йому до цього передав ОСОБА_4, так як вони домовились, що телефон потрібно повернути.

Свідок ОСОБА_11 показав, що зі слів ОСОБА_7 він дізнався про те, що 29.12.2007 року в м. Ужгороді підсудні викрали мобільний телефон марки Соні Еріксон.

Свідок поцікавився у ОСОБА_4 звідки у нього мобільний телефон, на що останній відповів, що купив його у сусіда, однак згодом розповів, що відібрав його у хлопця в м. Ужгороді.

Свідок ОСОБА_13 показала, що 29.12.2007 року, о 21 годині вона зустрілася з ОСОБА_6 і до 23 години вони проводили час разом в розважальному закладі і потерпілий мав при собі гаманець в якому були гроші.

Згідно акту судово-медичного обстеження № 2 та висновку судово-медичної експертизи № 77, на тілі гр. ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах нижніх повік правого та лівого очей, верхньої третини лівої гомілки по передній поверхні та правого колінного суглобу по передній поверхні; садна на шкірних покривах чола по центру; ушитої рани тім’яної ділянки голови зліва.

Згідно даних медичної довідки виявлено ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана тьмяно-потиличної ділянки зліва, садна потиличної ділянки, перелом кісток носа, тупа травма грудної клітини.

Виникли зазначені тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини.

По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 29.12.2007 року.

Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров’я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя і здоров’я в момент їх спричинення. (т. 1 а.с. 36-38, т. 2 а.с. 48-50).

Згідно додаткового висновку експерта № 311 від 25.03.2008 року, тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа потягли за собою короткочасний розлад здоров’я (т.2 а.с. 137-138).

При проведенні очних ставок підсудні, потерпілий та свідки вказали на обставини скоєння злочину. (т. 2 а.с. 107-119).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд надає віри показанням потерпілого, свідків, підсудних, в частині, що стосується обставин скоєного, висновкам експертиз та протоколам слідчих дій та вважає їх належними, допустимими та достатніми для доведення винності підсудних у скоєному.

Досудовим слідством дії підсудних кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України –як розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Однак з такою кваліфікацією суд погодитись не може.

Так, обов’язковою кваліфікуючою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 187 КК України є застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Пунктом 9 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»передбачено, що небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.

По справі встановлено, що в ході пограбування потерпілий одночасно зазнав і тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, що констатовано додатковим висновком експерта № 311.

Підсудні, як під час дізнання, досудового так і в ході судового слідства показували, що вони наблизилися до потерпілого ззаду, наносили йому удари в різні частини тіла та повалили його на землю.

Ці ж покази підтверджуються і показами потерпілого, який показав, що він відчув як ззаду йому почали наносити удари і повалили його на землю.

Судом також встановлено, що свідок ОСОБА_7, намагаючись припинити бійку, відштовхнув підсудних і спробував заспокоїти потерпілого, який в свою чергу невірно оцінив поведінку свідка і наніс йому удар в обличчя і таким чином між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відбулась бійка, в ході якої свідок завдав потерпілому удари в обличчя та в грудну клітину.

Факт нанесення свідком ОСОБА_7 ударів в обличчя підтверджується показами як самого свідка, так і показами свідка ОСОБА_8, підсудними і показами самого потерпілого, який підтвердив зазначені обставини, додавши, що на його переконання найбільш серйозні тілесні ушкодження йому спричинив саме.

Підсудні, як в ході дізнання, досудового слідства так і в суді заперечували факт нанесення потерпілому ударів в обличчя, зокрема і в ніс.

За вказаних обставин, доводи обвинувачення з приводу того, що підсудні спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, є такою, що ґрунтується на припущеннях і суперечать доказам по справі.

Таким чином, з огляду на те, що у справі не здобуто достовірних доказів того, що саме діями підсудних потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я або були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх спричинення, їх дії підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки суд прийшов до переконання, що ОСОБА_4 та Дикун за попередньою змовою групою осіб з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито заволоділи його майном, тобто вичнили грабіж.

Суд також визнає, що підсудні вчинили злочин в стані алкогольного сп’яніння, оскільки в своїх первинних поясненнях, показах, даних на досудовому слідстві та в ході попередніх розглядів справи судом вказували на те, що перед нападом на потерпілого перебували в розважальному закладі, де вживали спиртні напої.

Щодо обвинувачення в частині викрадення підсудними гаманця, суд вважає, що по справі не здобуто достатніх та переконливих доказів цього.

Підсудні послідовно заперечували факт викрадення гаманця, наголошували на тому, що їм не було відомо про такий. Інші свідки також показали, що їм нічого не було відомо про викрадення гаманця у потерпілого.

Потерпілий виявив відсутність гаманця лише вдома і не бачив, щоб ним заволоділи підсудні.

Сам факт зникнення гаманця з грошима за відсутності достатніх доказів заволодіння ним підсудними, на переконання суду, не може бути інкриміновано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому цей епізод з обвинувачення слід виключити.

При призначенні підсудному ОСОБА_4 покарання суд враховує суспільну небезпеку скоєного, особу підсудного, який раніше не судимий, позитивно характеризується.

Пом’якшуючою покарання обставиною є скоєння злочину у неповнолітньому віці.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні підсудному ОСОБА_5 покарання суд враховує суспільну небезпеку скоєного, особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає скоєння злочину у неповнолітньому віці, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З врахуванням особи підсудних, обставин справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних можливо без відбування покарання, а тому суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України і звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим цивільного позову, суд, перевіривши доведеність підстав і розміру позову, вважає, що такий підлягає до часткового задоволення.

Потерпілий змінив позовні вимоги, пред’явивши такі підсудному ОСОБА_4 і просить стягнути з нього 3265 грн. 28 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди і 1000 гривень за послуги адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Із заявленої суми відшкодування матеріальної шкоди підлягають вирахуванню 150 грн. – вартість гаманця, згідно наданої потерпілим квитанції, а також 350 гривень, згідно позовної заяви, як кошті, які знаходились в гаманці, оскільки викрадення саме підсудними гаманця з коштами в ньому не доведено.

Також із заявленого розміру витрат на лікування та посилене харчування підлягає вирахуванню сума в розмірі 268 грн., оскільки кошти на цю суму, згідно наданих потерпілим фіскальних чеків, були спрямовані на придбання товарів, які не сприяють лікуванню чи усуненню наслідків травми –цигарки, кухонні аксесуари, кондитерські вироби.

Вирішуючи питання щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди суд враховує те, що ОСОБА_4. визнав позов, а також те, що посттравматичний стан потерпілого свідчить про страждання наслідками ЗЧМТ (т. 2 а.с. 40-41) і в зв’язку з цим він потребував додаткового лікування та посиленого харчування.

Тому, за вирахуванням коштів в розмірі 768 грн., як таких, що на переконання суду не є підтвердженими, позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення –на суму 2 497 грн. 28 коп., яку слід стягнути з підсудного ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6

Вирішуючи питання позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається з врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що з підсудного ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 25 000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, оскільки така сума, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, в достатній мірі компенсує немайнові втрати, які потерпілий поніс від злочину.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п’ять років.

У відповідності до ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-          повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-          періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.

У відповідності до ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-          повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-          періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжні заходи, обрані відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у вигляді застави, з набуттям вироком законної сили –скасувати.

Цивільний позов –задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 27 497 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 по 500 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу.

Речові докази: мобільний телефон марки Соні –Еріксон К750І –залишити потерпілому ОСОБА_6

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий:                                                                       В.В.Домніцький