справа № 2-2436/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2011 року січня 12 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря –                                                                       Юрченко О. О.,

з участю                                         позивача                     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, де третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача Бабушкінський РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, –

встановив:

Відповідач заперечень проти позову не надав та, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду відповідно до ст. 77 ЦПК України, в судове засідання не з’явився, свого представника до суду не направив, про розгляд справи в його відсутність не клопотав та про причини неявки не повідомив, на підставі чого за відсутності заперечень з боку позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Позивач в судовому засіданні виклала доводи позовної заяви, шляхом якою нею у червні 2010 року пред’явлений через суд позов на предмет захисту свого права власності на домоволодіння під АДРЕСА_1 з підстав того, що вона несе тягар обов’язків з утримання свого майна та оплати комунальних послуг з розрахунку на спільне проживання з нею відповідача, який вселився до будинку як чоловік її доньки у 1998 році, проте з лютого 2004 року після припинення з нею сімейних відносин переїхав на інше місце проживання, а рішенням суду від 19.05.2010 –шлюб між ними розірваний, на підставі чого просила визнати відповідача таким, який втратив право користування житловим приміщенням в спірному будинку, для примусового зняття з реєстрації місця проживання.

Третя особа, Бабушкінський РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, заінтересованості щодо розгляду справи не проявив, на підставі чого відповідно до ст. 36 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Як вбачається з технічного паспорту на садибу (а.с. 11-14), позивач на умовах укладеного 05.03.1991 договору отримала у власність в дар домоволодіння під АДРЕСА_1. За відомостями домової книги (а.с. 15-16) відповідач поселився зі згоди позивача на постійне місце проживання до житлового будинку як член сім’ї власника у жовтні 2000 року, набуваючи прав користування житлом (кімнатою) в будинку приватного житлового фонду згідно з ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР. Суд в оцінці договору піднайму між сторонами спору від 30.10.2000 (а.с. 18) виходить з того, що він складений на бланку і зареєстрований в квартальному комітеті як умова для дотримання правил прописки, чинних на той час, і визначав порядок користуванням жилим приміщенням відповідачем при його вселенні.

Відповідач з лютого 2004 року не користується жилим приміщенням в будинку, що відноситься до складу домоволодіння під АДРЕСА_1, що підтверджено поданими суду в сукупності довідкою квартального комітету № 19 виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 31.05.2010 та актом сусідів про не проживання, а відповідач перестав бути членом сім’ї власника з 19.05.2010, як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу з донькою власника житла (а.с. 10).

Оскільки іншого відповідачем не доведено, то за встановлених судом обставин підстави для користування кімнатою у спірному будинку згідно з ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР на умовах договору у відповідача відсутні, а тому належить визнати, що мало місце користування житлом не зобов’язальне позадоговірне, а на обмеженому речовому праві особистого сервітуту відповідно до ст. 405 ЦК України з наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 156 і ст.ст. 157, 162 ЖК УРСР.

Таким чином, оскільки відповідач відсутній у спірній квартирі більше одного року і не користуються нею, хоч об’єктивно має таку можливість, то суд дійшов висновку, що сервітут ним не використовуються без поважних причин більше строку його збереженню за особою, на підставі чого згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України сервітут відповідача припинився, а відповідача по суду належить визнати таким, який втратив право користування кімнатою у спірному будинку відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 406 ЦК України внаслідок задавненості користування.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України, а тому не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання зняття з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»ухвалене судом у цій справі рішення є достатньою підставою для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за заявою позивача, а вимога про зобов’язання вчинити такі дії може бути розглянута лише у випадку оскарження відмови органу реєстрації в задоволенні такої заяви.

Керуючись ст.ст. 88, 215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовільнити.

ОСОБА_2 визнати таким, який втратив право користування кімнатою в будинку АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстрації за цим місцем проживання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вісім гривень 50 коп. відшкодування справленого судового збору та 37 гривень відшкодування оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_2 має право подати до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем –з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя