Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц –1082 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Курдюков В.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Каракуші К.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
В позові зазначав, що у період з 20.11.2007 року по 16.06.2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Вони мають дитину –доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2008 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у розмірі Ѕ частини від усіх доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Вказує в позовній заяві, що з часу ухвалення рішення суду він не мав регулярного доходу. Періодично перебуває на обліку в Токмацькому міськрайонному центрі зайнятості. Деякий час він працював техніком ветеринарної медицини та електриком в ТОВ «Племптахокомбінат Запорізький». Після звільнення 23.03.2011 року знову став на облік в центр зайнятості. З 2009 року стоїть на диспансерному обліку у лікаря терапевта с діагнозом НЦД змішаного типу. З червня 2010 року проживає однією сім’єю з гр. ОСОБА_6, з якою зареєстрував шлюб.
Посилаючись на ці обставини, просив суд змінити розмір стягнених з нього аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/2 частки всіх його доходів щомісячно на 300 грн.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Токмацького районного суду від 17.09.2008 р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з Ѕ на 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.
Сторони перебували у шлюбі з 20.11.2007 року по 16.06.2009 року (а.с. 8, 25). Сторони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7). Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2008 року з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у розмірі Ѕ частини від усіх доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням поганого стану здоров’я дитини, що передбачено п.1 ч. 1 ст. 182 СК України (а.с.25).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 суд першої інстанції не звернув уваги, що підстави заявленого позову не відповідають ст. 192 СК України, за якою пред’явлено позов.
З матеріалів справи вбачається, що фактично підстави позовних вимог зводяться до незгоди позивача з рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2008 року, яким з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у розмірі Ѕ частини від усіх доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Проте, вказане рішення набрало законної сили і у відповідності до ст. 14 ЦПК України є обов’язковим, а тому його ревізія в інший цивільній справі є неприпустимою.
Посилання в позові на погіршення матеріального, сімейного стану та стану здоров’я позивача покладені в основу висновку рішення суду першої інстанції з порушенням ст. 212 ЦПК України. Суд не ґрунтував оцінку доказів на всебічному, повному, об’єктивному їх дослідженні. Надані позивачем докази прийняв, як такі, що мають наперед встановлене значення, не перевірив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, належним чином не відобразив в рішенні результаті оцінки доказів, не навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Судова колегія, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З системного аналізу норм СК України, якими визначені питання, що мають враховуватися при визначенні розміру аліментів,їх зміні та ін. (ст. ст. 192, 182, 188, 190 СК України) вбачається, що в разі вимоги позивача про зміну розміру аліментів у вигляді їх зменшення, останній має довести в суді обставини, які виникли після ухвалення попереднього рішення суду та негативно впливають на здатність сплачувати аліменти в раніше стягнутому розмірі.
Позивач, всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов’язують його доводити позовні вимоги належними, допустимими та переконливими доказами, таких доказів не надав.
Порушивши вищевказані норми процесуального права, суд першої інстанції взяв до уваги відомості про те, що позивач з 2010р. не працює, не зваживши на те, що позивач і на час ухвалення рішення про стягнення аліментів не мав постійного місця роботи, працював за строковими трудовими договорами, постійного заробітку не мав (а.с. 13, 16). Тобто, зміни матеріального стану позивача в бік погіршення не доведено.
Суд першої інстанції визнав доведеним факт погіршення стану здоров’я позивача, ґрунтуючись на довідці КУ Токмацької ЦРЛ від 27.12.2011р. Проте, дана довідка не містить відомостей, що у позивача з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів погіршився стан здоров’я (а.с.31). Крім цього, з довідки видно, що до лікаря-невропатолога позивач звернувся через місяць після пред’явлення даної позовної заяви.
Суд першої інстанції констатував факт одруження позивача з ОСОБА_6 03.12.2011р. і з цього зробив висновок про необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача. Суд не навів мотивів, з яких дійшов висновку, чому сам по собі факт одруження позивача після пред’явлення позову тягне такі зміни в його становищі, які можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Висновок рішення суду першої інстанції виходить з того, що вищевказаним рішенням суду з позивача стягнули завелику частку аліментів, що не може бути підставою для задоволення позовних вимог, пред’явлених позивачем на підставі ст. 192 СК України.
В порушення вимог ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України, за змістом яких висновки рішення суду мають ґрунтуватися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, мотиви взяття до уваги або відхилення яких повинні бути відображені в мотивувальній частині рішення суду, суд першої інстанції не дав оцінки відомостям про те, що за даними Державної виконавчої служби у Токмацькому районі Запорізької області позивач станом на 01.12.2010р. мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7546,55грн., що він ухиляється від сплати аліментів і на 01.05.2011р. заборгованість зросла до 7765,33грн., незважаючи на те, що 20.05.2011р. позивач частково погасив 2000грню заборгованості (а.с.12 - розрахунок ДВС від 11.07.2011р., а.с. 34 - розписка).
Не доводить наявності підстав позову та належного виконання рішення суду про стягнення аліментів і сплата 733,60грн. у серпні –листопаді 2011р., що безпідставно врахував в рішенні суд першої інстанції.
Поза належною оцінкою суду першої інстанції залишилася довідка КУ Токмацької ЦРЛ про наявність у дитини сторін вродженої вади серця і відмови матері дитини від консультації в обласній лікарні саме через відсутність коштів (а.с.30).
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що позивач, звернувшись з позовом про зміну розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України, фактично просить не змінити розмір аліментів, а визначити інший вид стягнення –не у частці від заробітку (доходу), а у твердій грошовій сумі, що даною нормою матеріального права не передбачено.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: