ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Бєлан Н.О.,
суддів Балацької Г.О., Стрижко С. І.,
за участю прокурора Мінакової Г. О.,
потерпілого ОСОБА_1.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Зоріної Т.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року, -
встановила:
Даним вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві - 1.329 грн. 83 коп. та на користь КНДІСЕ - 872 грн. судових витрат за проведення експертиз.
Справа № 11-а-1362 Категорія : ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий у першій інстанції Котович О.Л.
Доповідач Балацька Г.О.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 11 вересня 2005 року біля 23 год. 50 хв., керуючи автомобілем "Форд Сієра", н.з. НОМЕР_1, виїхав від кафе "Бістро" в напрямку проспекту Маяковського на регульоване світлофором перехрестя вулиць Закревського і Сабурова та в порушення п.п. 2.9, 8.7.3 пп. "є", 8.10 Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на червоний сигнал світлофора не зупинився перед перехрестям проїзної частини, а продовжив рух, вчинивши зіткнення з автомобілем "ВАЗ 2105", н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3., що рухався по вул. Сабурова в напрямку вул. Електротехнічної, в результаті чого пасажир автомобіля "ВАЗ 2105" ОСОБА_1. отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор Зоріна Т.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного засудженому покарання, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому прокурор посилається на те, що судом в недостатній мірі врахована суспільна небезпечність, тяжкість, наслідки злочину та конкретні обставини справи.
Звертає увагу і на невідшкодування ОСОБА_2. завданих збитків, які, на думку прокурора, він і не буде відшкодовувати.
Вважає, що суд необгрунтовано не врахував обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 - вчинення злочину вперше, яка наряду з іншою обставиною - щирим каяттям дає підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення покарання на нетривалий строк, але в умовах ізоляції від суспільства, без звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судці Балацької Г.О., пояснення прокурора, яка підтримала доводи апеляції та просила вирок суду першої інстанції скасувати внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, постановити по справі новий вирок, яким призначити засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, пояснення потерпілого, який покладався на розсуд суду, пояснення засудженого про необґрунтованість доводів апеляції та правильності прийнятого рішення судом першої інстанції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає їх такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорюються в апеляції, колегія судців не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням - тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен
врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Якщо ж суд при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Дані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом правильно були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особа, що раніше не судимий і задовільно характеризується за місцем проживання, обставина, що пом'якшує його покарання - щире каяття.
При цьому судом була врахована наряду з даними про особу засудженого і думка потерпілого про відсутність необхідності ізоляції засудженого від суспільства.
Разом з тим, прийнявши до уваги дані про особу засудженого та звільняючи його від відбування покарання, судом не в повній мірі були враховані конкретні обставини справи та наслідки злочину.
А саме, ОСОБА_2, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що правильно визнано як обставина, що обтяжує його покарання, без посвідчення на право керувати транспортним засобом відповідної категорії та талону, що додається до посвідчення, без реєстраційного документу на транспортний засіб за відсутності в ньому власника, свідомо їхав на червоний сигнал світлофора, а побачивши небезпеку, не вжив заходів для зупинення транспортного засобу, сподіваючись встигнути проїхати перед зустрічним транспортом, що рухався на зелений сигнал світлофора.
Крім того, протягом досудового та судового слідства, а також до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не вжив заходів для відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_1, який в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, та на відновлення пошкоджених автомобілів.
В суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1. змінив свою думку щодо ставлення засудженого до вчиненого злочину, оскільки той не вжив ніяких заходів для відшкодування завданої шкоди, яку понесла його родина, у зв'язку з тривалим лікуванням тілесних ушкоджень, отриманих ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Потерпілий висловив сумнів і щодо намірів засудженого відшкодовувати йому шкоду в майбутньому, бо той не скористався перенесенням справи для оформлення будь-яких угод, які б свідчили про його бажання відшкодувати шкоду, як обіцяв.
Засуджений ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції також пояснив, що раніше затримувався працівниками міліції за порушення Правил дорожнього руху, бо керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, за що був позбавлений права керувати транспортними засобами.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України, а тому
апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок - скасуванню в частині призначення покарання зі звільненням від його відбування.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, зазначений вище конкретних обставин справи та його наслідків, колегія суддів приходить до висновку про необхідність ізоляції ОСОБА_2 від суспільства.
Разом з тим, слід погодитися з доводами апеляції прокурора про те, що до ОСОБА_2 можна застосувати положення ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи його особу, пом'якшуючі покарання обставини, що встановив суд першої інстанції - щире каяття, а також які визнає колегія суддів - вчинення злочину вперше та сприяння розкриттю злочину, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2. злочину.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КІЖ України, колегія судців, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора Зоріної Т.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання з застосуванням ст. 75 КК України - скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України -1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління державного департаменту з питань виконання покарань, взявши його під варту з залу суду.
Строк відбуття покарання рахувати з 31 липня 2007 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.