Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/775/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Синято Л.І.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі            Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Голованя А.М.,Черниш Т.В.,

при секретареві - Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, і фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

30 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про поновлення строку для звернення із позовом, поновлення її на роботі продавцем непродовольчих товарів, стягнення 5 200 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 жовтня 2010 року між нею і відповідачем укладено трудовий договір відповідно до якого відповідач прийняв її на роботу продавцем непродовольчих товарів. Відповідач не забезпечив їй нормальних умов праці, а у квітні 2011 року почав перешкоджати виконувати трудові обов’язки. 17 червня 2011 року її було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Звільнення проведено з порушенням ч. 3 ст. 184 КЗпП України так, як вона являється одинокою матір’ю і сама виховує малолітню дитину. Протиправним звільненням їй завдано моральну шкоду. Вона звернулася за захистом своїх трудових прав до прокуратури Долинського району, але через тривалі перевірки прокуратурою, вона пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2011 року позов задоволено частково. Суд поновив строк звернення до суду, поновив ОСОБА_2 на роботі продавця непродовольчих товарів, стягнув з відповідача на користь позивачки 4 200 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 000 грн. відшкодування моральної шкоди, стягнув з відповідача судові витрати по справі.

Не погоджуючись з рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу лише по дату її звернення до суду, але відповідно до ст. 235 КЗпП України повинен був стягнути по день ухвалення рішення. Суд невірно визначив компенсацію за завдану їй моральну шкоду.

Відповідач також подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин. Суд невірно визначив суму середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу так, як врахував неробочі та святкові дні.

Позивачка, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання особисто не з’явилася.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу а також частково визнав доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильності здійснення судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу.

Відповідач в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, а доводи апеляційної скарги представника позивачки не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу відповідача і надав пояснення про те, що позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду без поважних причин.

Представник відповідача ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу відповідача і надала пояснення про те, що відповідач провів законне звільнення позивачки з роботи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, відповідача та його представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідач –задоволенню.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 15 жовтня 2010 року між сторонами по справі у належній формі був укладений трудовий договір.

Наказом від 04 травня 2011 року № 19-а ОСОБА_2 оголошено догану через відсутність на роботі без поважних причин.

Наказом від 26 травня 2011 року № 21-А ОСОБА_2 оголошено догану за відсутність на робочому місці її санітарної книжки.

17 червня 2011 року, відповідно до наказу № 22, у зв’язку з систематичним невиконанням ОСОБА_2 без поважних причин обов’язків покладених на неї трудовим договором на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того суд встановив, що позивачка являється одинокою матір’ю малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За приписами ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Накази від 04 травня 2011 року № 19-а і від 26 травня 2011 року № 21-А позивачкою не оскаржувалися, вона лише посилалася на відсутність вказаних у них обставин, які стали підставою для накладення на неї дисциплінарних стягнень. Суд надав оцінку цим обставинам і дійшов висновку про те, що позивачка не допустила систематичного невиконання без поважних причин своїх трудових обов’язків.

Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Крім того, суд вірно оцінив докази по справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач розірвав трудовий договір з позивачкою з порушенням гарантій встановлених ч. 3 ст. 184 КЗпП України та завдав їй моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

З роз’яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.4 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вбачається, що встановлені статтями 228, 233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. ст. 233 КЗпП України місячний строк, поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору

Пропуск без поважних причин місячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду з поважних причин: хвороба дитини, тривалий розгляд прокуратурою заяви позивачки.

Проте погодитися з таким висновком суду неможна.

Згідно запису у п. 17 трудового договору від 15 жовтня 2010 року та розписки –повідомлення від 17 червня 2011 року позивачці по справі було вручено її трудову книжку та копію наказу про звільнення 17 червня 2011 року, про що свідчить її особисті підписи.

Таким чином, вона мала право звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі в строк до 17 липня 2011 року, а з позовом про відшкодування моральної шкоди до 17 вересня 2011 року. Проте звернулася до суду лише 30 вересня 2011 року, тобто з пропуском встановлених строків.

Наявність у сина позивачки захворювання, вказаного у довідці Долинської ЦРЛ від 20 вересня 2011 року (а.с. 14), яке викликало його звільнення від уроків фізкультури в основній групі, не перешкоджало їй своєчасно звернутися до суду так, як вона не здійснювала за ним безперервний догляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо судам підвідомчі спори за заявами працівників про поновлення на роботі не залежно від підстав припинення трудового договору.

Позивачка має право на звернення до органів прокуратури із відповідними заявами. Вона реалізувала це своє право звернувшись до прокурату Долинського району Кіровоградської області по факту її неправомірного звільнення. Однак в порушенні кримінальної справи за її заявою було відмовлено, про що її було повідомлено заступником прокурора району листом від 05 серпня 2011 року.

Трудовий спір про поновлення на роботі, які і спір про відшкодування моральної шкоди, підлягають вирішенню судом в порядку цивільного.

Наявність або відсутність порушеної за заявою позивачки кримінальної справи, або інших рішень органів прокуратури не перешкоджало позивачці своєчасно звернутися до суду.

Інші причини пропуску позивачкою строку встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, які перешкоджали б їй своєчасно звернутися до суду і які можуть бути визнані судом поважними, відсутні.

Отже колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про поновлення цього строку є необґрунтованим та не відповідає вимогам ст. 234 КЗпП України.

У зв’язку з цим, відповідно до ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: