Справа № 22- 1145-а/07                       Головуючий у 1-й інстанції - Усатова  І.А.

                                                                Доповідач - Побірченко Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

головуючого - судді Побірченко Т.І.

суддів Лапчевської О.Ф.,  Олійник А.С.

при секретарі Гайдай І.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м.  Києва від 12 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення. Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги при народженні дитини та зобов'язання призначити і сплатити таку допомогу ,  -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м.  Києва для вирішення вищевказаної справи,  посилаючись на те,  що до та після народження доньки - ІНФОРМАЦІЯ_1року вона не працювала,  в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не застрахована.

Вважає,  що оскільки чоловік на час народження дитини працював за сумісництвом,  тому саме вона має право на призначення та виплату одноразової допомоги при народженні дитини.

Просить визнати недійсним рішення управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м.  Києві державної адміністрації № 2269 від 19.07.2006 року про відмову в призначенні допомоги та зобов'язати відповідача призначити і сплатити на її користь одноразову допомогу при народженні її дитини ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

2

Постановою Солом'янського районного суду м.  Києва від 12 грудня 2006 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав,  що чоловік позивачки працював хоч і за сумісництвом,  проте це місце було його основним місцем роботи,  відповідно саме там мав право отримати одноразову допомогу при народженні дитини.

В апеляційній скарзі позивачка просить постанову суду скасувати та ухвалити нову,  якою задовольнити її вимоги,  обґрунтовуючи це тим,  що Солом'янський районний суд м.  Києва дав неправильну оцінку обставинам справи, порушив норми матеріального права та, відповідно,  прийняв неправомірне рішення.

Колегія, заслухавши доповідь судді Побірченко Т.І., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що ІНФОРМАЦІЯ_1року у позивачки та її чоловіка ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_2.

26 червня 2006 року позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м.  Києві державної адміністрації із заявою про призначення і виплату їй одноразової допомоги при народженні дитини,  проте їй було відмовлено на тій підставі,  що така допомога надається особі,  застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування,  призначається та виплачується за основним місцем роботи.

Позивачка на час народження дитини - 31.12.2005 року не працювала,  проте її чоловік працював в АТЗТ «Енергополь-Україна» за сумісництвом,  а саме з 03.05.2005 року по 24.02.2006 року. За вказаним місцем роботи він отримував заробітну плату,  з якої відраховувалися страхові внески до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України,  Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України 28.06.1993 року №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за №76, сумісництвом вважається виконання працівником,  крім своєї основної,  іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві,  в установі,  організації або у громадянина (підприємця,  приватної особи) за наймом.

Як вбачається з матеріалів справи,  чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на момент народження дитини,  а саме з 3.05.2005 року по 24.02.2006 року працював в АТЗТ „Енергополь-Україна" за сумісництвом на посаді заступника начальника складу та був застрахованою особою. Іншої роботи не мав.

З урахуванням цього,  суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку,  що це було його основним місцем роботи та відмовив у позовних вимогах.

2

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240 (далі Закон) застрахованій особі (одному з батьків дитини,  усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.

Відповідно до п.2  ст. 4 Закону,  право на матеріальне забезпечення у застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Згідно  ст. 50 Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з витратами, зумовленим народженням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи одного з батьків за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 315 «Про деякі питання призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» застрахованим особам,  зазначеним у частині першій статті 6 Закону допомога призначається та виплачується за основним місцем роботи за рахунок сплачених такими особами страхових внесків.

Страхові внески згідно Інструкції про порядок надходження,  обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від 26 червня 2001 року № 16,  нараховуються на суми оплати праці всіх категорій найманих працівників,  у тому числі позаштатних,  сезонних,  тимчасових і тих,  хто виконує роботу за сумісництвом.

Таким чином,  судова колегія вважає,  що суд першої інстанції в межах доводів позовної заяви повно та всебічно дослідив обставини справи,  дав правильну оцінку доказам і зробив висновки,  які відповідають вимогам закону,  доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують,  тому апеляційну скаргу слід відхилити,  а постанову суду залишити без змін.

Керуючись  ст. ст. 195,  196,  200,  205,  206 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Солом'янського районного суду м.  Києва від 12 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом безпосереднього звернення до суду касаційної інстанції.