Справа № 22-4818/07р.                                    Головуючий в 1 інстанції - Кузьменко В.В.

                                                                            Доповідач - Усик Г.І.

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2007р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.  Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Лесько А.О.,  Кравець В.А.

при секретарі - Полонській А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 09 лютого 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа: Київське міське управління юстиції про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,  визнання недійсними заповіту та договору довічного утримання,

встановила:

У квітні 2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення йому додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини,  визнання недійсними договору довічного утримання,  посвідченого державним нотаріусом 20-ї Київської держнотконтори від 08.09.2000 р. та заповіту ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом 20-ї Київської держнотконтори 14.11.2000 р.

- Зазначав,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його брат ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження. Про смерть брата йому стало відомо у жовтні 2001 p.,  оскільки відповідачка ОСОБА_2,  здійснюючи за ним догляд як працівник Територіального центра соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів та інвалідів Печерського району м.  Києва,  навмисно не повідомила його про смерть ОСОБА_3,  що стало причиною пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини померлого.

Згідно договору довічного утримання від 08.09.2000 p.,  посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської держнотконтори,  ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності АДРЕСА_1,  а остання зобов'язувалась довічно повністю утримувати його.

Відповідно до заповіту від 14.11.2000 p., посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської держнотконтори,  ОСОБА_3 заповідав все належне йому на праві власності майно відповідачці ОСОБА_2

Посилаючись на те,  що ОСОБА_3 був людиною похилого віку,  тяжко хворів,  і на момент складання зазначених угод перебував у стані,  коли не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними,  просив визнати зазначені угоди недійними з підстав,  передбачених  ст.55 ЦК України.

Крім того вказував,  що зазначені угоди укладені з порушенням вимог закону,  оскільки ОСОБА_2, як соціальному працівнику відповідно Типового положення про .територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та Положення про Міністерство соціального захисту населення, затвердженого Указом Президента України від 23.10.1996 р. № 988/96,  заборонено складати угоди з підопічними відносно його власності.

2

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 09.02.2006 p., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір довічного утримання від 08.09.2000 p.,  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської держнотконтори та заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 14.11.2000 p.,  посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської держнотконтори.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини - протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 271, 0 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд,  посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зазначала,  що суд не повідомив її та представників про розгляд справи,  чим позбавив її права довести ті обставини,  на які вона посилалась,  як на підставу своїх заперечень та надати додаткові докази,  в тому числі заявити клопотання про призначення у справі повторної експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представники просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав,  які в ній викладені.

ОСОБА_3 та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги. Зазначали,  що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права,  та що ОСОБА_2 належно повідомлялась про розгляд справи,  але умисно не з'являлась в судові засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь у справі,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1  ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час та місце судового засідання.

Як вбачається з журналу судового засідання від 07.12.2006 p.,  розгляд справи відбувався за участю представника відповідачки. В судовому засіданні була оголошена перерва на 23.01.2007 p.,  однак на вказану дату судове засідання не відбулось. Згідно довідки (журнал судового засідання не вівся) цивільна справа була знята з розгляду у зв'язку з неявкою відповідача.

Згідно копії повідомлення (а.с. 32) ОСОБА_1 (П.І.Б. відповідачки - ОСОБА_2) повідомлялась про розгляд справи на 09.02.2007 р. за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим,  як убачається з паспортних даних ОСОБА_2,  вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,  а її попереднє місце проживання було: АДРЕСА_3.

Повідомлення про час та місце розгляду справи її представникам не направлялось.

За неправильною адресою було направлено повідомлення і третій особі - Київському міському управлінню юстиції

За таких обставин,  суду відповідно до п.1 ч.1  ст. 169 ЦПК України належало б відкласти розгляд справи або оголосити у справі перерву у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2,  її представників та третьої особи про час та місце судового засідання.

3

Крім того,  дата ухвалення рішення суду - 09.02.2007 р. не відповідає даті розгляду справи,  яка вказана в журналі судового засідання - 01.02.2007 р.

Зазначені порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду належить виконати всі вимоги цивільного судочинства,  повно та всебічно з'ясувати обставини на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень,  підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами,  вирішити справу згідно з законом,  що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Керуючись  ст. ст.303,  307,  311,  314,  315 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 09 лютого 2007 р. скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.