Справа № 22-9521/2007                                            Головуючий у 1 інстанції Бужак Н.П.

Доповідач: Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Столбун В.М. ,  Волошиної В.М. 

при секретарі: Голуб К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Шевченківського району м.  Києва на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року в справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлені особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, прокуратура Шевченківського району м.  Києва про визнання громадянина недієздатним,  -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В.,  пояснення осіб,  що з'явились в судове засідання,  перевіривши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,  -

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 09 жовтня 2006 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано   недієздатним ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  проживаючого в АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1  та прокуратура Шевченківського району м.  Києва подали апеляційні скарги в яких просили його скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. В скаргах посилалися на те,  що суд не повно встановив обставини справи,  не врахував довідки Київського міського психоневрологічного диспансеру № 4,  управління праці та соціального захисту населення, листа асоціації психіатрів,  покази лікаря-психіатра ОСОБА_3, працівників ЖЕКу,  які спростовують висновок судово-психіатричної експертизи в частині недієздатності ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до  ст. 39 ЦК України,  фізична особа може бути визнана судом недієздатною,  якщо вона внаслідок хронічного,  стійкого психічного розпаду не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом,  що ОСОБА_1,  1952 року народження,  проживає разом з матір'ю в будинку АДРЕСА_1

З 06 12 1993 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ПНД стосовно психічного захворювання,  останній є інвалідом 2 групи безстроково.

Відповідно до акту № 64 від 21 лютого 2006 року стаціонарної судово-психіатричної експертизи,  в даний час ОСОБА_1 виявляє ознаки шизофренії, параноідної форми, непреривно-прогредієнтна   течія,    галюцинаторно-параноїдний   синдром   і   за   своїм

2

психічним станом здоров'я в даний час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, - потребує опіки. Факт наявності тяжкого психічного розладу здоров'я у ОСОБА_1 підтверджується медичним висновком № 30 Центрального міського ПНД (а.с.  23),  довідкою ПНД № 4 (а.с.  28-29)

Враховуючи вимоги  ст. 39 ЦК України,  та вищенаведені докази,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку,  щодо можливості задоволення заяви матері ОСОБА_1про визнання останнього недієздатним.

Доводи апеляційних скарг, щодо не врахування судом довідки Київського ПНД № 4 від 16.09.2005 року,  в якій вказано,  що ОСОБА_1  не потребує постійного стороннього догляду,  листа з асоціації психіатрів України від 03.10.2006 року,  щодо можливості ОСОБА_1  побутові справи вирішувати самостійно,  довідки управління праці,  щодо самостійного перебування в санаторії на лікуванні не приймаються до уваги,  так як вони не спростовують висновку судової-стаціонарної психіатричної експертизи,  щодо не можливості ОСОБА_1 ,  за станом свого здоров'я розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Покази свідка лікаря-психіатра ОСОБА_3 судом першої інстанції були враховані,  так як останній пояснив,  що на час розгляду справи захворювання ОСОБА_1 знаходилося в стадії ремісії,  але свідок не заперечував,  що під час загострення захворювання,  яке може виникнути в будь-який час,  ОСОБА_1  не зможе керувати своїми діями та розуміти їх значення.

Посилання прокуратури в скарзі на те,  що висновок експертів мав бути оцінений судом в сукупності з іншими доказами є безпідставні,  так як судом першої інстанції така оцінка була зроблена.

Зі змісту висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи 64 від 21 лютого 2006 року вбачається,  що експертами - спеціалістами в галузі психіатрії,  ретельно досліджувався стан здоров'я ОСОБА_1 на підставі медичної документації за період 1993 року,  також в стаціонарі був обстежений сам ОСОБА_1,  а тому підстави не довіряти зробленому висновку у суду першої інстанції не було.

Крім того,  за клопотанням представника прокуратури в даній справі апеляційним судом було призначено повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу в іншій установі.

Згідно висновку повторної стаціонарної судово психіатричної експертизи № 108 від 21 червня 2007 року ,  проведеної обласним центром судово-психіатричних експертиз м.  Дрнецька,  ОСОБА_1  не здатен розуміти значення своїх дій та керувати ними.

В даному висновку,  експертами також зроблений аналіз всіх письмових доказів по справі (довідок та листів з різних медичних установ), та роз'яснено, що вони не впливають на категоричність висновку про недієздатність ОСОБА_1

Надана ОСОБА_1 ,  апеляційному суду медична довідка про стан його здоров'я,  не спростовує висновків трьох психіатричних експертиз,  які долучені до матеріалів справи.

Таким чином,  суд першої інстанції повно встановив обставини,  що мають значення для даної справи.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.

3

Суд  при  винесенні  рішення  правильно  застосував норми матеріального  та процесуального права,  а тому колегія судців відхиляє апеляційні скарги.

На підставі викладеного,   керуючись  ст. ст.   303,  304,  п.1 307,  308,  313,  п.1 314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА   :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокуратури Шевченківського району м.  Києва - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 09 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.