Справа № 22-2402-2006 Головуючий у 1-й інстанції - Ковтун Л.М.
Категорія -16 Доповідач - Сукач Т.О.
РІШЕННЯ Іменем України
29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів Єгорової С.М.
Сукач Т.О. при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2006 року і
ВСТАНОВИЛА :
В 25 жовтня 2005 року комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №13 м. Кіровограда звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 580,10 грн. заборгованості по квартирній платі за 2001-2005 роки.
Під час розгляду справи, позивач доповнив свої вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість по квартирній платі станом на 01.06.2006 року.
Справа в судах розглядалася неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2006 року позов КРЕП №13 задоволений. З відповідача на користь позивача стягнуто 649,58 грн. заборгованості по квартирній платі та за комунальні послуги.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач має право стягувати з нього не квартирну плату, а витрати на утримання будинку і при будинкової території. Договір з позивачем на надання таких послуг він не укладав. Суд безпідставно не застосував трирічний строк позовної давності, як це передбачено ст.257 ЦК України. Не погоджується відповідач і з розрахунком суми боргу.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, який підтримував доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінене з таких підстав.
Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Відповідно до ч.І п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (далі-Правила), власники квартир багатоквартирних будинків
зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
У п.ЗЗ Положення про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян, затвердженого Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству зазначено, що розмір витрат власників квартир багатоквартирних будинків на утримання будинку та прибудинкової території не повинен перевищувати розміру квартирної плати та вартості комунальних послуг, яку вони сплачували щомісячно, будучи наймачами квартир.
Відповідач не укладав письмового договору з позивачем на участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, як це передбачено п.13 Правил, про що йому було роз'яснено при укладенні договору купівлі-продажу квартири 02.10.2001 року (а.с.85). Але він не заперечує проти того, що попередній власник квартири, ОСОБА_2, передала йому книжку по квартирній платі. Крім того, із матеріалів справи пояснення сторін вбачається, що договір фактично був укладений між сторонами і позивачем виконувався.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен вносити кошти на рахунок позивача на утримання будинку, в якому він (відповідач) проживає,щомісячно в розмірі квартирної плати (11,58 грн.).
Доводи відповідача про те, він не повинен нести витрати на утримання будинку і прибудинкової території, так як з ним не укладався такий договір безпідставні, спростовуються матеріалами справи.
Суд стягнув з відповідача заборгованість по квартирній платі, починаючи з жовтня 2001 року.
Проте з цим не можна погодитися.
Відповідно до ст.71 ЦК УРСР та ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності для захисту права особи, права якої порушено, встановлюється в три роки.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 25 жовтня 2005 року. Тому відповідно до зазначених норм матеріального права, він мав право ставити питання про стягнення заборгованості, починаючи з листопада 2002 року.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинне бути змінене і заборгованість з відповідача стягнута за період з листопада 2002 року по червень 2006 року, тобто в межах строку позовної давності та пред'явлених позовних вимог. За вказаний період борг відповідача перед позивачем складає 486,36 грн. (11,58 грн. х 42 місяці).
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст.307,309,313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2006 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №13 м. Кіровограда 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 36 коп.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 29 серпня 2006 року.
Головуюча: Підпис Судді: Підписи
Вірно з оригіналом :
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Сукач Т.О.