Справа № 11-715\2006                                                 Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.

Категорія : 186 ч.2 КК                                                   Доповідач Зенченко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року.       Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Салая Г.А.

суддів - Зенченко Т.С, Щербакова О.С.

з участю прокурора - Томилка М.П.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_1

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 червня 2006 року.

Цим вироком                                 ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м. Прилуки , громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий: 02.09.2003 року Прилуцьким міськсудом Чернігівської області за ст.308 ч.І КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на один рік

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі; за ст.ст.

15 ч.З, 186 4.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК    України    шляхом    поглинення менш суворого

покарання більш суворим   остаточно визначено п'ять років позбавлення

волі.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілих: ОСОБА_3 - 767 грн., ОСОБА_4 - 48 грн. 50 коп., ОСОБА_5. - 46 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;ОСОБА_6 - 1206 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

1

ОСОБА_1. визнаний судом винним і засуджений за скоєння злочинів за таких обставин:

1.  28 жовтня 2005 року в темну пору доби наАДРЕСА_2 ОСОБА_1. відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_3, вирвавши в неї з рук поліетиленовий пакет, в якому знаходилися особисті речі потерпілої загальною вартістю 767 грн. 05 коп.

2.             31 грудня 2005 року в денний час біля будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1. відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_4 вартістю 48 грн. 50 коп.

3.             4 січня 2006 року в денний час біля будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_1 відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_5. вартістю 46 грн.

4.      13 січня 2006 року в денний час біля будинку АДРЕСА_5ОСОБА_1. відкрито викрав у потерпілогоОСОБА_6 гроші в сумі 1206 грн.

5.             19 січня 2006 року у вечірній час біля будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_1. намагався відкрито викрасти гроші у потерпілого ОСОБА_7., але не довів до кінця своїх злочинних дій з причин, які від нього не залежали.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений та адвокат подали апеляції. Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 зводяться до того, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування. Досудове та судове слідство проведено однобічно, обвинувачення та вирок ґрунтується на припущеннях та на доказах отриманих незаконним шляхом, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як він не причетний до пограбування громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.,ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Постановляючи вирок, суд прийшов до висновку, що покази про непричетність до вчинення пограбувань давав з метою уникнути від покарання і те, що під час досудового слідства він в присутності адвоката визнавав винним у скоєні злочинів і давав покази, які співпадають з показами свідків та потерпілих, проте суд не врахував, що дані покази і явки з повинною були написані мною внаслідок застосування працівниками міліції недозволених медів слідства. Ніякого відношення до вчинених злочинів він не має, оскільки 18 січня до нього приїхала мати ОСОБА_1. та була у нього 18, 19 та 20 січня 2006 року. Вважає, що кримінальна справа порушена щодо нього незаконно, вона підлягає закриттю у зв'язку з відсутність в його діях складу злочину та відсутністю доказів його причетності до вчинених злочинів.

У апеляції захисника, яка однакова за змістом з апеляцією засудженого ставиться питання про скасування вироку, як не законного та направлення

2

справи на додаткове розслідування, оскільки засуджений дані злочини не скоював.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію, адвоката, який вважає вирок незаконним, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не піддягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достовірних та допустимих доказах, які всебічно повно і об'єктивно були досліджені в судовому засіданні. З огляду на це висновки суду про винність особи мають ґрунтуватися на доказах, які одержані з дотриманням установленого, процесуальним законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах досудового слідства. Визнання обвинуваченим своєї вини, як того вимагає ч.2 ст. 74 КПК України, має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів. При зміні підсудним своїх показань, даних на досудовому слідстві, суд повинен ретельно перевірити ті та інші його пояснення, в яких він визнавав свою причетність до злочину, достовірність відомостей про явку з повинною, з'ясувати причини відмови від попередніх показань, і в залежності від установленого, дати їм належну оцінку.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом, підтверджуються доказами, зібраними органами досудового слідства відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, яким дано належу оцінку у вироку.

Всі обставини скоєних ОСОБА_1. злочинів були всебічно, ґрунтовно досліджені, як при проведенні досудового слідства по даній кримінальній справі, так і під час проведення судового слідства з відповідною перевіркою всіх доказів та документів, які є в матеріалах справи.

В основу вироку були покладені покази потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5.,ОСОБА_6, ОСОБА_8., свідків: ОСОБА_9., ОСОБА_10. Всі потерпілі та свідок ОСОБА_11 давали послідовні покази, як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства. Свідки ОСОБА_12та ОСОБА_13 в суді першої інстанції не були допитані, хоча неодноразово викликалися до суду та було встановлено, що у теперішній час вони знаходяться за межами області, а тому покази зазначених свідків були оголошені в судовому засіданні.

З

Судом досліджувалися покази засудженого ОСОБА_1, коли він під час досудового слідства двічі: 7 лютого 2006 року та 18 березня 2006 року був допитаний в якості обвинувачено, в присутності адвоката ОСОБА_2 (а. с. 131-132, 169-170), згідно яких ОСОБА_1. повністю визнавав себе винним у скоєні злочинів і давав визнавальні покази.

Привертає увагу те, що впродовж досудового слідства на неодноразових допитах і під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1. по-своєму відтворюючи деталі вчиненого, наводив такі дані щодо своєї участі, якими по суті і в такий спосіб викривав самого себе у вчиненні злочинів.

Згідно протоколів очних ставок між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 і ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а. с. 125, 126 ) підтвердили факт того, що в січні 2006 року ОСОБА_1 пропонував їм відібрати гроші у незнайомого чоловіка, а коли вони відмовилися, то побачили, як ОСОБА_1 сам намагався відібрати гроші у того чоловіка, але не міг це зробити у зв'язку з криком невідомої жінки, після чого ОСОБА_1 втік з місця пригоди. Дані протоколи повністю узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_10 та іншими матеріалами справи.

Згідно з протоколів впізнання за участю потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10, останні впевнено впізнали серед трьох пред'явлених осіб ОСОБА_1 як особу, яка здійснювала на них напад (а. с. 121, 123).

Таким чином, наведені у апеляціях твердження про те, що показання ОСОБА_1 під час досудового слідства не відповідають дійсності, оскільки засуджений змушений був обмовити себе під тиском працівників органів слідства, є необгрунтованими.

Ці доводи засудженого та його захисника, аналогічні показанням у судовому засіданні, були предметом перевірки, але свого підтвердження не знайшли. При цьому суд звернув увагу на те, що викривальні показання ОСОБА_1. давав і на допитах за участю свого захисника, і під час відтворення обстановки й обставин події в присутності понятих, тобто в умовах, які виключали будь-який тиск на нього з боку працівників органів досудового слідства.

Посилання ОСОБА_1 на те, що співробітники карного розшуку Новозаводського відділу міліції під час досудового слідства застосовували недозволені засоби та психологічний тиск були перевірені прокурором міста Чернігова і 5 квітня 2006 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (а. с. 249).

З урахуванням зазначеного, злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ст. ст. 186 ч.2,15 ч.З, 186 ч.2 КК України.

4

Призначене    ОСОБА_1   покарання   відповідає   ступеню   тяжкості вчинених злочинів й даними, що характеризують його особу.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.