Справа №22-ц-647/12 27.03.2012 27.03.2012 27.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-647/12 Головуючий у 1 інстанції Савін О.І.
Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А
27 березня 2012 року. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Локтіонової О.В., та Шолох З.Л.,
із секретарем судового засідання Громовою Л.В.,
з участю:
представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 січня 2012 року, постановлену за клопотанням відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області про скасування попередньої ухвали названого суду, щодо зняття заборони реалізації майна, що знаходиться в іпотеці,-
у с т а н о в и л а :
28 грудня 2011 року ОСОБА_3 подав до суду скаргу на постанову державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області від 6 грудня 2011 року про поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1079, виданим 30 листопада 2010 року Южноукраїнськоим міським судом Миколаївської області на виконання його рішення, ухваленого у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.
Скаргу обґрунтовував наступним.
Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2010 року з нього, солідарно з ОСОБА_4, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» стягнуто 642 479 гривень 69 копійок, начебто, заборгованих за кредитним договором.
Про це рішення він дізнався лише у листопаді 2011 року і зразу ж звернувся до суду, який його постановив, з заявою про скасування.
Проте, міський суд, своєю ухвалою від 30 листопада 2011 року, у задоволені заяви відмовив.
В межах строку, визначеного законом для оскарження заочного рішення в загальному порядку, він подав апеляційну скаргу на згадане судове рішення, яка була прийнята апеляційним судом Миколаївської області і по ній відкрито апеляційне провадження.
У зв’язку з таким, до розгляду скарги по суті, заочне рішення не набрало законної сили, а, відповідно, воно не підлягає примусовому виконанню.
Усупереч такому, державна виконавча служба Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області проводить виконавчі дії за згаданим рішенням, описало належне йому нерухоме майно і вже перейшло до його реалізації.
Дізнавшись про таке, він подав скаргу на дії державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області, яка була прийнята міським судом і знаходиться на стадії вирішення.
Одночасно, до вирішення скарги, просив суд заборонити виконавчій службі проводити продаж майна. Ця вимога була вирішена судом на його користь, про що 30 грудня 2011 року постановлена ухвала.
Проте, вже 12 січня 2012 року міський суд, не маючи для цього законних підстав, в його відсутності, своєї ухвалою - таку заборону скасував.
Посилаючись на виписані обставини, просив останню ухвалу скасувати, залишивши у силі попередню – про встановлення заборони продажу належного заявнику майна до розгляду його апеляційної скарги на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.
Апеляційну скаргу слід задовольнити, названу ухвалу суду скасувати і ухвалити нову – про відмову у заявленому державною виконавчою службою Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області клопотанні про скасування заборони.
Постановляючи оскаржену ухвалу, міський суд вважав, що діє у межах чинного цивільно-процесуального законодавства і має законні підстави для скасування заборони на продаж майна заявника до розгляду його апеляційної скарги на рішення суду, яким з нього стягнуто грошову суму, на виконання якого продаж і здійснюється.
Колегія судів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, необґрунтованими й незаконними.
Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» (надалі Закон) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у названому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.
При цьому, у розумінні названої статті, примусовому виконанню підлягають тільки ті судові рішення, які набрали законної сили.
Це ж стосується і заочних рішень.
Проте, набрання ними чинності має свою специфіку, яку слід обов’язково дотримуватися при вирішенні питання про звернення їх до примусового виконання.
Так, відповідно до ст. ст. 224, 227-228, ч. 4 ст. 231, СТ 232 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, суд не пізніше трьох днів з дня його проголошення зобов’язаний направити рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, з відповідними застереженнями, що стосуються тільки оскарження заочних рішень.
Зокрема, відповідач не може оскаржити назване рішення в апеляційному порядку без попереднього вирішення його письмової заяви, адресовану до суду 1 інстанції, який це рішення ухвалив про його перегляд.
І лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Як вбачається з ксерокопій апеляційної скарги ОСОБА_3 та супровідного листа (а.с. – 88-89, 90), 6 грудня 2011 року той через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2010 року, яким з нього солідарно з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» стягнуто 642 479 гривень 69 копійок, і вже 8 грудня 2011 року вона разом зі справо направлена до апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 лютого 2012 року (а.с. 91) по цій скарзі відкрито апеляційне провадження, яке на час розгляду даної апеляційної скарги не закінчено.
З системного аналізу названих статей та правової ситуації, що склалася по даній справі, випливає висновок про те, що з моменту подачі ОСОБА_3 апеляційної скарги на назване заочне рішення і до вирішення її процесуальної долі, а тим більше, з дня відкриття по ній апеляційного провадження і до дня його закінчення, заочне рішення не могло виконуватися, а розпочате виконавче провадження - не могло продовжуватися, оскільки за названих обставин – воно не набрало законної сили, а, відповідно, не підлягає до виконання.
За такого, до вирішення процесуальної долі апеляційної скарги ОСОБА_3 Южноукраїнський міський суд Миколаївської області не мав законних підстав для скасування заборони на продаж майна, належного заявникові, а тому у клопотанні державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області слід було відмовити.
Оскільки міський суд був іншої думки і вчинив протилежне, то виписаний висновок слід привести в силу ухвалою апеляційної інстанції.
Віддповідно до ст. 88 ЦПК України, з державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 слід стягнути 107 гривень 30 копійок на відшкодування судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Керуючись ст. ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 січня 2012 року скасувати і ухвалити нову, якою відмовити державній виконавчій службі Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області у клопотанні про скасування ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 грудня 2011 року, якою встановлена заборона на вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, - до вирішення апеляційної скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 листопада 2010 року, яким з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» стягнуто 642 479 гривень 69 копійок, заборгованих за кредитним договором.
Стягнути з державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 107 гривень 30 копійок на відшкодування судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: