АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/15/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Фай В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоСіренка Ю.В.
суддівМіщенко С.В., Магда Л.Ф.
при секретаріКривденко О.О., Бурдукова О.В.
з участю:
позивачки ОСОБА_7
представника позивачки ОСОБА_8
відповідачів: ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Драбівська державна нотаріальна контора, Драбівська селищна рада про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на 7/8 частин будинковолодіння та визнання свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок з надвірними спорудами частково недійсним, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_11 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_12, згідно свідоцтва №879 на право особистої власності на житловий будинок, виданого 20 лютого 1968 року на підставі рішення виконкому Драбівської селищної ради від 8 лютого 1968 року, мала на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1. Її господарство відносилося до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого була вона. До складу колгоспного двору, крім неї, входили: її син – позивач ОСОБА_11, його колишня дружина – ОСОБА_13 та відповідачі по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Рішенням Драбівського районного народного суду від 24 грудня 1979 року проведено виділ майна із колгоспного спору, яким були виділені частки неповнолітніх на той час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (відповідачі у даній справі).
В господарстві продовжували проживати ОСОБА_12 та ОСОБА_11
В 1986 році в господарстві ОСОБА_12 поселилася на правах співмешканки ОСОБА_11 - ОСОБА_7 Після введення в дію Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року, з 15 квітня 1991 року почали діяти положення статтей 17, 18 цього Закону щодо спільної сумісної власності і поширюватися на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону.
31 липня 1996 року ОСОБА_12 вчинила заповіт на ім’я відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким заповіла останнім належний їй житловий будинок із надвірними будівлями.
В 2003 році ОСОБА_12 вибула з даного господарства на постійне місце проживання до відповідачів, де проживала по день смерті. Після припинення проживання ОСОБА_12 .в господарстві позивачів, останні провели капітальний ремонт житлового будинку та господарських будівель, чим значно поліпшили стан будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 померла.
В даний час виникло питання про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Посилаючись на вказані обставини позивачі просили визнати заповіт вчинений ОСОБА_12 на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посвідченого Драбівською державною нотаріальною конторою 31 липня 1996 року – частково недійсним, визнати право власності: за ОСОБА_11 на 4/8 частини, за ОСОБА_7 на 3/8 частини будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1, визнати свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, видане 20 лютого 1968 року Драбівською селищною радою на ім’я ОСОБА_12 частково недійсним та стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_11 право власності на ѕ частини будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 41 грн. 50 коп. з кожного та за надання юридичної допомоги в розмірі по 1000 грн. з кожного.
В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд установив, що ОСОБА_12 згідно свідоцтва №879 від 20 лютого 1968 року мала на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, яке відносилося до суспільної групи – колгоспний двір. Головою цього колгоспного двору була ОСОБА_12, а членами двору – її син – позивач ОСОБА_11, колишня дружина ОСОБА_11 – ОСОБА_13 та відповідачі у даній справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Рішенням Драбівського районного народного суду від 24 грудня 1979 року проведено виділ майна із колгоспоного двору, яким виділені частки неповнолітніх на той час ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а в господарстві залишилися проживати ОСОБА_12 і ОСОБА_11
В 1986 році в господарство ОСОБА_12 поселилася на правах співмешканки ОСОБА_11 – ОСОБА_7 (на той час ОСОБА_7).
Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог, суд правильно виходив з того, що вона до набрання чинності Законом України «Про власність» (15 квітня 1991 року) недовгочасно перебувала у складі колгоспного двору, участі у будівництві житлового будинку та надвірних споруд не довела, тому підстав для визнання за нею права власності на частку у майні колишнього колгоспного двору немає. При цьому суд правильно до спірних правовідносин застосував норми матеріального права, які їх регулюють.
Правильним є також і висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання частково недійсним заповіту від 31 липня 1996 року, яким ОСОБА_12 заповіла своє майно відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а таких обставин по справі не встановлено.
Вірним є висновок суду і про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва № 879 про право власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами, видане 20 лютого 1968 року Драбівської селищною радою Черкаської області на ім’я ОСОБА_12, оскільки зазначене свідоцтво ОСОБА_12 отримала в установленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу були предметом перевірки суду першої інстанції, правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав для її задоволення.
З огляду на це, судова палата вважає, що судове рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню за наведеними у скарзі доводами, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що регулює їх.
У судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2011 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :