Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Судова палата з цивільних справ

Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Стоматов Е.Г. Суддя доповідач Бондар М.С.

17 квітня 2012 року Справа № 22-2213\12

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Поляков О.З., Кухар С.В.

секретар - Волчанова І.М.

при участі: прокурора - адвоката –

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.02.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", третя особа –Комунарський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до "Перший український міжнародний банк" (далі-Банк) та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа –Комунарський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню мотивуючи його тим, що 21 грудня 2010 року нотаріус ОСОБА_2 здійснила виконавчий напис, яким звернула стягнення на належний йому автомобіль "KIA" реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв’язку з невиконанням ним умов кредитного договору № 6749795, укладеного між ним і Банком 28.08.2008 року.

Вважає, що виконавчий напис незаконним, оскільки нотаріус вчинив його без наявності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а законодавством, чинним на день вчинення нотаріальної дії, не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет застави як вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.02.2012 року позов задоволено.

У скарзі Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, посилаючись на те що його ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника Банку, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом застави у даному випадку виступало рухоме майно, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ЦК України та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які не передбачають звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки положення ст.20 Закону України "Про заставу", якою безпосередньо визначено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, суперечить вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6749795, відповідно до якого позичальнику надано кредит - 17 153,00 доларів США.

На забезпечення виконання кредитного договору між Банком та позивачем укладено договір застави автотранспортного засобу, предметом якого є легковий автомобіль "КІА CEED", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно із пунктом 6.1 договору застави, укладеного між сторонами, у випадку невиконання заставодавцем зобов’язань за кредитним договором, заставодержатель звернути стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса.

21 грудня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль переданий у заставу, а 05 січня 2011 року за цим написом Комунарським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження (а.с.8,9).

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Таким чином, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції зобов’язаний був керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову на підставі норм.

Отже, враховуючи наведене апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.02.2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: