АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/396/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.1 Прилуцький В.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          06 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Кам’янському районі на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 7 липня 2010 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги дітям війни. В позовній заяві вказував, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 цього Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008-2009 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Тому позивач просив суд задовольнити його вимоги, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячне підвищення до пенсії за період з 1 липня 2007 р. по 31 грудня 2009 р. включно, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Кам’янського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_5 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р. та з 1 січня 2009 р. до 31 грудня 2009 р., з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, УПФ України в Кам’янському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про його скасування та ухвалення по справі нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, не заявили клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.

Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Тому суд на законних підставах, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, що діяв на час ухвалення рішення, задовольнив вимоги позивача та зобов'язав відповідача нарахувати і виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня по 31 грудня 2009 р.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Інших підстав для скасування чи зміни постанови суду в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, знаходить, що такі доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі відхилити, рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про стягнення соціальної допомоги дітям війни залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :