УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0608/1-304/2011
Стаття ч.2 ст.307 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Жизнєвського Ю.В.,
суддів: Михайловського В.І., Фоміна Ю.В.,
з участю прокурора Сидоренка О.П.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1, на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Житомира, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання п’ять років обмеження волі на підставі ст.69 КК України без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання рахувати з дня затримання тобто з 13 годин 00 хвилин 8 листопада 2011 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення судової експертизи в розмірі 914,16 гривень.
Речові докази по справі, яким є наркотичний засіб канабіс знищити.
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 влітку 2011 року на своїй присадибній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1, виявив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною вагою 87,126 грам (в сухому вигляді), яка продовжувала рости на його присадибній ділянці на протязі літа 2011 року. ОСОБА_1, з метою незаконного придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, влітку 2011 року частину вказаного наркотичного засобу в кількості 9,75 грам зірвав та незаконно зберігаючи його при собі переніс до свого будинку АДРЕСА_1, де подрібнив та висушив, тобто незаконно з метою збуту виготовив особливо небезпечний засіб та продовжував його зберігати з метою збуту. В середині серпня 2011 року з метою незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів з рослини коноплі зірвав, тобто незаконно, з метою збуту придбав близько 2,13 грам канабісу, та незаконно, збув його ОСОБА_2, а решту вказаного наркотичного засобу в кількості 84,996 грам, продовжував незаконно зберігати.
На даний вирок прокурором та засудженим ОСОБА_1 подані апеляції.
Прокурор просить суд вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд.
Обгрунтовуючи доводи своєї апеляції прокурор зазначив, що вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосування кримінального закону, оскільки суд при призначенні покарання не обґрунтував до якої міри покарання (основної чи додаткової) застосував положення ст.69 КК України.
Ч.2 ст.307 КК України передбачено, як основне так і додаткове покарання і суд при призначенні покарання перейшов до іншої міри покарання, а саме обмеження волі, не обґрунтувавши при цьому, чому не застосовано додаткову міру покарання в зазначеній статті, як конфіскація майна.
Ст.69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд при призначення покарання може перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. При призначенні покарання суд у вироку зазначив лише одну обставину, що пом’якшує покарання ОСОБА_1, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить суд пом’якшити йому покарання, а саме застосовувати до нього покарання більш м’яке ніж 5 років обмеження волі, враховуючи його позитивну характеристику, обставини, що пом’якшують покарання щире каяття та сприяння розкриттю злочину, те, що його мати похилого віку, сам він хворіє.
Заслухавши доповідача, прокурора, який апеляцію підтримав, а проти апеляції засудженого ОСОБА_1 заперечує, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши вирок суду в межах апеляції колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція ОСОБА_1 повному задоволенню.
Як вбачається зі змісту резолютивної частини вироку, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України і призначено покарання – п’ять років обмеження волі на підставі ст.69 КК України без конфіскації майна.
При призначення покарання останньому, суд першої інстанції, обставинами, що пом’якшують покарання, визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Оскільки судом визнано також пом’якшуючою покарання таку обставину, як позитивна характеристика ОСОБА_1 за місцем проживання останнього, що не протирічить ч.2 ст.66 КК України, то колегія суддів вважає, що підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 було достатньо, тобто кілька пом’якшуючих покарання обставин.
Виходячи з того, що санкція ст.307 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тобто не є альтернативною, а суд першої інстанції застосував до ОСОБА_1 ст.69 КК України без посилань на ту чи іншу частину цієї статті і призначив останньому покарання у вигляді 5 років обмеження волі без конфіскації майна, то колегія суддів вважає, що підстав для скасування даного вироку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону немає, оскільки ст.69 КК України була фактично застосована як до основного такі і додаткового видів покарань. Вказане порушення кримінального закону можливо усунути шляхом зміни вироку суду першої інстанції.
Що стосується апеляції ОСОБА_1 щодо пом’якшення йому покарання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були враховані обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, однак призначене покарання для попередження вчинення нових злочинів та виправлення ОСОБА_1 є надто суворим в зв’язку з чим приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 більш м’якого покарання ніж 5 років обмеження волі.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 9 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати, що судом першої інстанції до останнього було застосовано ч.ч.1 і 2 ст.69 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.307 ч.2 КК України із застосуванням ч.ч.1 і 2 ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі без конфіскації належного йому майна.
В решті вказаний вирок залишити без зміни.
Судді: