Судове рішення #22158756

17.04.2012


Справа №22ц-/2190/1255/2012                                        Головуючий в І інстанції:

                                                                                Склярська І.В.

Категорія: 20                                                            Доповідач: Майданік В.В.


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          2012 року квітня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів:                    Кутурланової О.В.,

                                        Майданіка В.В.

при секретарі:          Шаповаловій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

          13 вересня 2011 року ОСОБА_3, діюча в інтересах ОСОБА_4, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати право власності на квартиру за ОСОБА_4, а саме зобов’язати повернути квартиру законному власнику ОСОБА_4; стягнути моральну шкоду, що завдана у зв’язку з вчиненням цього правочину, в розмірі 24000грн.

          26 вересня 2011 року, усуваючи недоліки, подала до суду позов, в якому просила: визнати недійсними договори купівлі-продажу від 13.12.2007 року та від 01.02.2008 року; визнати право власності на квартиру за ОСОБА_4; визнати та стягнути моральну шкоду, що завдана у зв’язку з вчиненням правочину, в розмірі 24000грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала рідній бабі ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка заповіла її ОСОБА_4 ОСОБА_8 приходиться їй сином. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру, в якій проживав та був зареєстрований з 2002 року. Але 13 грудня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири покупцю ОСОБА_5, який у свою чергу за договором купівлі-продажу від 01.02.2008 року продав її ОСОБА_9. Зазначила, що вказаний договір від 13.12.2007 року був укладений під впливом обману, тяжкої обставини, а також укладений її сином, який у момент його вчинення не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Зокрема, вказала, що, скориставшись 13 грудня 2007 року ОСОБА_6 (мати покупця ОСОБА_5) створила несприятливу ситуацію, наближену до ознак квартирної афери щодо продажу цієї квартири, а саме подвійний перепродаж. Вказала, що ОСОБА_6, скориставшись хворобливим станом її сина, який знаходився на лікуванні в психічній поліклініці, обманним шляхом умовила його продати цю квартиру ОСОБА_5, який 01.02.2008 року продав її ОСОБА_9 Вартість квартири в договорі купівлі-продажу становила 6905грн., але фактично вона продана за 42000 доларів США. ОСОБА_6 обіцяла ОСОБА_4 купити на ці гроші будинок за адресою АДРЕСА_2 та придбати автомобіль з причепом. Але нічого фактично цього не сталося. Тобто гроші за квартиру її син не отримав. У лютому 2008 року ОСОБА_6 зі своїм співмешканцем побили її сина, крім того, постійно його переслідували, залякували і неодноразово били.

          Заочним рішенням суду від 27 лютого 2012 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча в інтересах ОСОБА_4, просить вказане заочне рішення суду скасувати та задовольнити її позов, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи. 10.03.2012 року вона подала доповнення до апеляційної скарги, в якому просила вказане судове рішення скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, зазначила, що суд не взяв до уваги ту обставину, що позовні вимоги вона заявляла також і до ОСОБА_10 і що відповідачі, не з’явившись у судове засідання, цим самим визнали свою вину. Також, вказала відносно експертизи, що це записано зі слів ОСОБА_6 і що вона зазначила у позовній заяві підстави позову (обман і тяжка обставина). Також зазначила, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_6 втерлася в довіру до її психічнохворого сина ОСОБА_4, який страждав психічним захворюванням у вигляді емоційно-вольової нестійкості і погано розумів значення своїх дій, про що зазначено в акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи №254. ОСОБА_6 схилила її сина шляхом умов, погроз і биттям продати її сину ОСОБА_5 спірну квартиру за нереальну ціну 6905грн., обіцяючи купити йому будинок в АДРЕСА_2 і автомобіль з причепом, але суд не врахував, що ні будинок ні автомобіль у власності її сина не перебуває. Також, зазначила, що по справі в якості відповідачів не були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, не був допитаний позивач ОСОБА_4 Крім того, вказала, що суд невірно витлумачив показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.2007 року №1-5505 ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з однокімнатної квартири №70, житловою площею 19,8кв.м, загальною площею 37,1кв.м, розташованої в будинку АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.12.2007 року ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_5 за 6905грн. (а.с.13).

ОСОБА_5, відповідно до копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.02.2008 року, продав спірну квартиру ОСОБА_9 за 6905грн. (а.с.14).

Згідно копії акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №254 від 21.04.2011 року, складеного в рамках кримінальної справи №1-260/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України, останній перебуває в ясній свідомості, всебічно орієнтований. Хронічними психічними захворюваннями не страждав і не страждає, виявляє наслідки повторних черепно-мозкових травм з емоційно-волевою нестійкістю. В період часу, який відноситься до інкримінованих йому діянь, у нього не було будь-якого тимчасового розладу душевної діяльності, тоді міг віддавати собі звіт в своїх діяннях та керувати ними. На даний час ОСОБА_4 також може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В застосуванні примусових заходів медичного характеру він не потребує (а.с.15-16).

Підстави недійсності правочину та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону зазначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Відмовляючи в задоволені позову, суд зробив правильний висновок про те, що представником позивача не обґрунтовані та не доведені такі підстави для визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу від 13.12.2007 року, як укладення договору під впливом обману, тяжкої обставини, а також укладення його ОСОБА_4, який у момент його вчинення не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно преамбули договору від 13.12.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені доказами, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність прийнятого у справі рішення.

Твердження заявника про вчинення відповідачами відносно ОСОБА_4 насильства з метою укладення спірного договору доказами не підтверджується.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –


УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

          Заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.



Головуючий:

Судді:                                                             




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація