АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ященко М.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Згідно постанови, ОСОБА_2, 30 червня 2011 року о 10-30 год., на перехресті пр-ту Героїв Сталінграда та вул. Маршала Тимошенка, в м. Києві, керуючи автомобілем «Ровер», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на перехресті з круговим рухом не надав дорогу автомобілю «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, чим змусив останнього різко гальмувати та подавати звуковий сигнал щоб уникнути зіткнення. Своїми діями ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, зазначає, що суд належним чином не повідомив його про день, час та місце розгляду справи, а копію постанови суду він отримав лише 13 січня 2012 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду змінити та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі від 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн. до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Як зазначає апелянт, суд не врахував характер вчиненого ним правопорушення, його особу, ступінь вини та обставини що пом’якшують відповідальність. Суд не повідомив його про час та місце розгляду справи, таким чином позбавивши його можливості користуватися процесуальними правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Не враховано судом також те, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, автомобіль необхідний йому для здійснення підприємницької діяльності, яка є джерелом його заробітку, що необхідний йому для утримання родини та малолітньої дитини, для яких ОСОБА_2 є єдиним годувальником.

В матеріалах справи наявні докази повідомлення ОСОБА_2 про дату розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 4, 7, 9), проте адресату ці повістки доставлені не були (а.с. 5-6, 10-11). Копію постанови суду ОСОБА_2 отримав 13 січня 2012 року (а.с. 16), а тому апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_2 та поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений представленими в матеріалах справи даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), поясненнями водія ОСОБА_4 (а.с. 2), та в апеляції не оспорюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності в санкції ч. 4 ст. 122 КУпАП альтернативного більш м’якого виду стягнення в виді штрафу, суд в постанові не зазначив, чи має вчинене правопорушення ознаки повторного або грубого та в чому вони полягають, не перевірив та не врахував належним чином даних про особу ОСОБА_2

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності притягується вперше, в судовому засіданні визнав свою вину та щиро розкаявся в скоєному. Обставин, які обтяжують відповідальність по справі не встановлено.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність кількох обставин, що пом’якшують відповідальність, відсутність обставин, які її обтяжують, суд вважає, що накладене на ОСОБА_2 стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами за видом є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, внаслідок суворості, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні шляхом заміни адміністративного стягнення на штраф у межах санкції ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 (шістсот вісімдесят) гривень в дохід держави.

В решті постанову залишити без змін.

Вилучене посвідчення водія серії НОМЕР_3 повернути ОСОБА_2

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                       М.А. Ященко