АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
==========================================================
справа № 2-2690/3271/2012 Головуючий у 1 інстанції: Зубков С.О.
Доповідач: Поліщук Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Поліщук Н.В.
Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Марієвої А.А.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги мотивував тим, що у період з 2000 по 2003 роки він передавав у позику відповідачам грошові кошти на загальну суму 900 000 тисяч доларів США. Зазначені операції відбуватись поетапно, а саме: 31 травня 2000 року було передано 200 000 тисяч доларів США, 15 вересня 2000 року передано 300 000 тисяч доларів США. 17 листопада 2000 року - 200 000 тисяч доларів США, а у кінці травня 2003 року - 200 000 тисяч доларів США. Отримавши кошти від позивача, ОСОБА_5 не виконав свої зобов'язання щодо повернення вказаних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі - 900 000 тисяч доларів США, що станом на 03 листопада 2003 року згідно офіційного курсу НБУ склала 4 893 310 грн. 03 листопада 2003 року була укладена нова угода, якою було підтверджено існування заборгованості відповідачів перед позивачем. Внаслідок угоди від 03 листопада 2003 року було замінено спосіб виконання, строк розрахунку, відповідальність відповідача за невиконання угоди. Також, дана угода обумовила виникнення солідарного зобов'язання відповідачів перед позивачем.
Уточнивши вимоги, просив з урахуванням індексу інфляції та 3% річних стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 10 998 934 грн. 58 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2009 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, не повно встановлені та не доведені обставини, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує на безпідставне застосування судом статті 216 ЦК УРСР та не застосування статті 220 ЦК УРСР.
Особа, що подала апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України, ухилився від дослідження та правової оцінки письмових доказів у цивільній справі, зокрема, копії висновку почеркознавчої експертизи в кримінальній справі № 07-7704, що підтверджує належність ОСОБА_5 підпису на угоді від 03.11.2003 року.
Окрім того, суд не дослідив належним чином наявну в матеріалах цивільної справи постанову про закриття кримінальної справи №07-7704 від 25.03.2009 року, де цитуються показання ОСОБА_5, який визнав і факт підписання угоди від 03.11.2003 року і факт заборгованості ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "АМК СТО", але. за словами останнього, ця угода підписувалася на вимогу ОСОБА_4 та підтверджувала заборгованість ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "АМК ІЛТ)" перед юридичною особою - нерезидентом компанією "КТ.А".
Щодо пропуску строку позовної давності за вимогами, позивача про стягнення боргу за угодою від 03.11.2003 року, апелянт послався на факт часткового повернення грошових коштів ОСОБА_5 у 2007 році, а отже і визнання останнім заборгованості, що є правовою підставою для переривання строку позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2009 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2009 року задоволено частково, рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В подальшому на вище вказану ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2009 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» була подана касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду України від 26 травня 2010 року касаційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 07 грудня 2010 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма - АМК LTD» про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо- комерційна фірма «АМК LTD» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 162 920,00 грн.
ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» подав касаційну скаргу на рішення колегії суддів Апеляційного суду м.Києва від 07 грудня 2010 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2011 року у задоволенні касаційної скарги відмовлено, рішення Апеляційного суду м.Києва від 07 грудня 2010 року залишено без змін.
У вересні 2011 року ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду м.Києва із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м.Києва від 07.12.2010 року, у зв’язку із нововиявленими обставинами.
Ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва скасовано рішення Апеляційного суду м.Києва від 07.12.2010 року у зв’язку із нововиявленими обставинами та призначення до апеляційного рзгляду.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» Марієва А.А. визнала апеляційну скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту передання ним грошових коштів у позику відповідачам, а оригінал документу від 03.11.2003 року не свідчить і не підтверджує факт наявності взаємовідносин позики між сторонами за відсутності оригіналів розписок від 31.05.2000 року, від 15.09.2000 року, від 17.11.2000 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи убачається, що на підставі розписки від 31 травня 2000 року позивач передав ОСОБА_5 200 000 доларів США зі строком їх повернення до 03-04 червня 2001 року, на підставі розписки від 15 вересня 2000 року позивач передав ОСОБА_5 300 000 доларів США строком на один рік, та на підставі розписки від 17 листопада 2000 року позивач передав ОСОБА_5 200 000 доларів США.
Остання позика була надана позивачем ОСОБА_5 наприкінці травня 2003 року в сумі 2000 000 доларів США.
Правовідносини, що склалися між сторонами протягом 2000-2003 років, згодом були змінені угодою від 03.11.2003 року, згідно якої відповідачі підтвердили наявність заборгованості у них перед позивачем в розмірі 900 000 доларів США.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 220 ЦК УРСР, ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_5 та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» з другого боку змінили спосіб виконання, строк розрахунку, а також закріпили солідарну відповідальність боржників перед кредитором.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що оригінал документу від 03 листопада 2003 року не є підтвердженням факту наявності взаємовідносин між сторонами, не є вірним та не відповідає вимогам законодавства. Так, угода, оформлена 03 листопада 2003 року, укладена у письмовій формі у відповідності до вимог ст. 44 ЦК УРСР та дана угода укладена в порядку ч. 1 ст. 220 ЦК УРСР і є підставою для припинення попередніх зобов’язань і виникнення нових зобов’язань.
Вказаний документ відповідає характеристиці боргового документу, закріплює зобов’язання відповідачів щодо сплати грошових коштів на користь позивачів.
Висновки суду про відсутність визначення розміру боргу в грошових коштах колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки із тексту документу убачається, що сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті. При цьому, іноземна валюта, яка перебуває на ринку України в грошовому обігу під позначками « $», є долари США, що є загальновідомим фактом і в силу ч. 2 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування.
Заслуговують на увагу і доводи особи, що подала апеляційну скаргу, в частині невірного застосування судом першої інстанції норми ст. 216 ЦК УРСР, яка відображає одну із форм припинення зобов’язання, а саме – виконання зобов’язання, проте в даному випадку має місце припинення зобов’язання шляхом утворення новації, передбачене ст.. 220 ЦК УРСР.
Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги дані висновку судово- почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи № 07-7704, згідно яких підписи в документі від 03.11.2003 року виконані самим ОСОБА_5. Доказів на спростування даних такого висновку відповідачем не надано.
Посилання відповідача ОСОБА_5 на той факт, що дані документу від 03.11.2003 року можуть свідчити лише про взаємовідносини між юридичними особами, є безпідставними, оскільки зазначене не відповідає змісту цього документа та не підтверджується доказами.
Вирішуючи питання ідентифікації сторін за цією угодою, судом першої інстанції також не були враховані відомості з витягу із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» , де зазначено, що керівником цієї юридичної особи є ОСОБА_5
Посилання відповідача на ту обставину, що не з’ясовано факт можливості надання позивачем такої суми, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що дана обставина правового значення для вирішення спору в порядку цивільного судочинства не має.
Щодо питання дотримання позивачем строку позовної давності в частині вимог про повернення боргу в сумі 100 000, 00 доларів США та 200 000, 00 доларів США погашення якого мало відбутися в строк до 10 листопада 2003 року та відповідно 18 листопада 2003 року, колегія суддів враховує погашення заборгованості в розмірі 75 000, 00 грн., що свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Окрім того, оскільки в розписці від 03 листопада 2003 року не визначено строк повернення коштів в сумі 600 000 доларів США, суд першої інстанції повинен був керуватись нормою статті 165 ЦК УРСР, якою передбачено, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитора, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону з дня пред’явлення вимоги кредитором.
Відтак перебіг позовної давності починається після закінчення семиденного строку з дня пред’явлення вимоги кредитором.
Обставиною, яка стала підставою для перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва від 07.12.2010 року визначено скасування Постанови від 25.03.2009 року про закриття кримінальної справи № 07-7704, порушеної відносно ОСОБА_5, Постановою Прокурора відділу прокуратури області від 21.09.2010 року.
Колегія суддів дослідивши дану обставину, доходить висновку, що така не впливає на юридичну кваліфікацію обставин справи та їх правову оцінку, оскільки наявність зобов’язальних правовідносин між сторонами підтверджено зазначеними вище доказами.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми коштів в національній валюті відповідно до офіційного курсу НБУ на момент ухвалення рішення, який складає за один долар США – 7, 98 грн. за вирахуванням повернутої суми 75 000, 00 грн., що становить 7 111 500, 00 грн.
Проте, вимоги позивача в частині стягнення суми боргу з ура званням 3% річних та індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки на час виникнення спірних правовідносин проценти по грошових зобов’язаннях не допускались, за винятком випадків, зазначених у законі.
Стягнення інфляційних витрат може бути застосовано лише в разі прострочення грошового зобов’язання в гривні, оскільки даний показник визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, визначення в договорі грошових зобов’язань у іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.
На підставі ст.. 88 ЦПК України, стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає судовий з бір у розмірі 1700, 00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_1, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD» на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 7 111 500 грн. та судові витрати 1730 грн., а всього 7 113 230( сім мільйонів сто тринадцять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.»
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :